ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2006 р. | Справа № А-16/229 |
Позивач: Дочірне Підприємство "Дол-хліб" ВАТ "Долинський хлібокомбінат".
вул.Нафтовиків 26, м. Долина
Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі.
вул. Грушевського,18, м.Долина,77500
Cуддя Калашник Володимир Олександрович
При секретарі Гурик Ірина Прокопівна
Представники:
Від позивача: Білущак В.С.- представник, (довіреність № 22від 08.08.06р.)
Від відповідача: Комарницький Е.Г.- юрист, (довіреність №1665/06 від 22.03.06р. ) :
Сторонам роз"яснено права і обов"язки пердбачені ст.49 КАС України.
Аудіозапис судового процесу проводиться з допомогою технічних засобів , а саме: програмно - апартного комплексу "Діловодство суду" на диску CD-R серійний номер DC1JS504015328LD16.
СУТЬ СПРАВИ: заявлено позов про визнання недійсною вимоги Відповідача про сплату недоїмки по внесках на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 79306,92 грн.
Розгляд справи завершено.
В судовому засіданні 17.11.2006р. оголошена перерва до 10 год. 55 хв., 24.11.2006року.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, з"ясувавши її фактичні обставини, суд -
Встановив:
Позивач, Дочірне Підприємство "Дол-хліб" ВАТ "Долинський хлібокомбінат" звер-нулось з позовною заявою до господарського суду Івано-Франківської області про визнання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про сплату недоїмки №166.1 від 27.12.2005р. на суму 79306,92 грн.- недійсною.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що Позивач є суб"єктом підприємницької діяльно-сті, та перебуває на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку, відповідно до положень ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" від 03.11.19998 року №727 ( в редакції Указу Президента України від 28.06.1999року №746) та Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва".
Відповідно до вищевказаних законодавчих актів, Позивач не є платником збору на обов"язкове державне пенсійне страхування, в розумінні Закону України "Про загальнообо-в"язкове державне пенсійне страхування".
На думку Позивача цей Закон не заперечує існування спрощеної системи оподаткування та регулює загальні питання, які виникають в системі загальнообов"язкового державного пенсійного страхування, стосовно всіх платників, в тому числі і тих, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, але цей Закон не регулює розмір внесків.
Таким чином, вимога Відповідача для платників єдиного податку вносити платежі до Пенсійного фонду в розмірі 32,3%, є незначною і такою що суперечить законодавству про спро-щену систему оподаткування.
В зв"язку з цим, Позивач просить суд визнати нечинною вимогу Відповідача №166.1 від 27.12.2005р.про сплату недоїмки по внесках на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 79306,92 грн.
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.
Відповідач проти позову заперечив, свої доводи в обгрунтування заперечень виклав у відзиві на позов.
Представник Відповідача в судовому засіданні пояснив, що з 01.01.2004року набрав чин-ності Закон України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", який врегу-лював відносини, що виникають між суб"єктими системи загальнообов"язкового державного пенсійного страхування.
Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові правовідносини.
Однак, Позивач не прийняв до уваги розмежування сфер дії Указу Президента та Закону.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страху-вання", страхові внески не включаються до складу податків, інших обов"язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Оскільки, Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва"є податковим Законом, то його дія не поширюється на страхові внески до Пенсійного фонду.
Позивач, 11.02.2000р. зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Долинсь-кому районі, як платник страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страху-вання, а тому являється страхувальником в розумінні ст. 14 Закону України "Про загальнообо-в"язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 15 цього Закону встановлено, що страхувальники набувають статус платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Згідно п.8 Прикінцевих положень Закону, страхові внески сплачуються страхувальником на умовах і в порядку, визначеними даним Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
Статтею 4 вказаного Закону визначено, що для суб"єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності, а також фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, встановлюється ставка в розмірі 32% фактичних витрат на оплату праці працівників в період до 01.04.2005р.; 32,3% - з 01.04.2005р. по 31.12.205р., та 31,8% з 01.01.2006р.
Проведено перевіркою у Позивача встановлено, що за період з 01.12.2004р. по 31.10.2005р. ним не нараховувались 32%; 32,3% на суму витрат, з яких нараховуються страхові внески на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування , а тому недоїмка склала 79306,92 грн., що відображено в акті перевірки №158 від 27.12.2005р.
На вказану суму боргу, Позивачу була виставлена до оплати вимога №166.1 від 27.12.2005р, яку Відповідач вважає такою, що грунтується на нормах вищевказаних Законів.
В зв"язку з цим, представник Відповідача просить суд в позові відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані докази, суд вважає позовні вимоги не обгрунтованими і такими, що не підляга-ють задоволенню із слідуючих підстав:
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок особи сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", спрощена система опо-даткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Таким чином, платник єдиного податку звільняється від сплати податку на додану вартість лише з операцій щодо продажу товарів (робіт, послуг).
Статтею 14 ЗаконуУкраїни „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.1993 року за №1058-ІУ визначено фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок і т.п.) страхувальниками.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону ці страхувальники зобов'язані нарахову-вати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески у фік-сованому розмірі, встановленому відповідно до законодавства України.
Вказаний фіксований розмір встановлений ст. 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 року за № 2285-ІУ.
Згідно Закону №1058-ІУ страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування та на ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п. 6 ст.18 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.1993 року за № 1058-ІУ не можуть встановлюватися пільги з нараху-вання та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Згідно ст. ст. 1,2 Закону України „Про систему оподаткування" встановлення та скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою АРК, сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування.
Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.
Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
Види податків і зборів (обов'язкових платежів) і порядок зарахування їх до бюджетів і державних цільових фондів, передбачені ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування".
Відносини, що виникають із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються відповідним спеціальним законом - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ.
Згідно п.1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху-вання", фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування за єдиним та фіксованим податками, є страхувальниками (роботодавця-ми) для фізичних осіб, які працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового характеру.
Відповідно до п. п. 1 п.8 Прикінцевих положень Закону, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи зазначене та положення ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники, в тому числі і ті, що обрали особливий спосіб оподаткування, зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці праців-ників допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески у розмірі 32% та сплачувати їх у встановлені строку та в повному обсязі.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік" єдиний та фіксовані податки, що сплачують як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, зараховуються в повному обсязі до місцевих бюджетів без здійснення відповідних відрахувань від цих податків до Пенсійного фонду. При цьому встановлено, що у 2005 році (до набрання чинності Законом про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності) платники єдиного податку - юридичні особи сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку та на умовах, визначеним спеціальним законодавством з питань справ-ляння таких внесків, а саме Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплатою єдиного податку в розмірі 50% діючих ставок.
Тому, всі платники єдиного та фіксованого податків як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, починаючи з 1 січня 2005 року, сплачують внески на загальних підставах від фактичних витрат на оплату праці, і сплата здійснюється в повному обсязі нарахованих внесків.
Оскільки Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів "малого підприємництва" від 03.07.1998 року є податковим законом, то його дія не поширюється на платежі до страхових фондів. Також на ці платежі не поширюється дія Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки, порядок погашення зобов'язань перед пенсійним фондом врегульовано спеціальним, не податковим Законом, куди відноситься також Закон України "Про державний бюджет України на 2005 рік".
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", застосовується лише до платників податків, тобто підпри-ємств, установ, організацій, які мають об'єкт оподаткування, зобов"язані у зв'язку з цим сплачувати відповідний податок.
Врахувуючи наведені норми Законів, суд вважає, що в позові слід відмовити.
На підставі викладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 14, 15, 17, 18 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування",Закону України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про систему оподаткування", Закону України "Про державний бюджет на 2005рік", керуючись ст.158,160, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляійне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протя-гом десяти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Калашник Володимир Олександрович
постанова підписана 24.11.06
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
Гурик Ірина Прокопівна