Справа № 2  - 228/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2008 року     Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді -    Волкової О.І.

                  при секретарі -                Плохотнюк М.С.

                  за участю прокурора - Коавченко К.І.,  Свінтковської В.В.

                  за участю адвокатів -   ОСОБА_1.,  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську  цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 зацікавлена  особа Служба у справах  дітей Южноукраїнської  міської ради про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала та  стягнення  моральної шкоди  в  розмірі 17  тисяч гривень.

ВСТАНОВИВ :

       31 січня 2008 року ОСОБА_3. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4.  про відібрання дитини і повернення її тому з ким вона проживала та стягнення з нього 17 тисяч моральної шкоди

     Свої позовні вимоги позивачка  мотивує тим, що відповідач  з яким вона розірвала шлюб  самочинно без її згоди на те змінив місце проживання їхньої малолітньої дочки ОСОБА_5, та утримує  її  за місцем проживання своїх батьків  по АДРЕСА_1.

      Позивачка  та її адвокат  в судовому засіданні  свої позовні вимоги підтримали та суду пояснили, що відповідач  без згоди  матері змінив місце проживання дитини та навчання і на даний час всіляко перешкоджає позивачці в спілкуванні з нею. Окрім того, батьки відповідача де мешкає ОСОБА_5 не дозволяють їй зустрічатися з донькою.

      Доньку на навчання було переведено без її згоди до  школи де працює мати відповідача,  яка за місцем своєї роботи  має певний авторитет. Адміністрація школи всіляко перешкоджає зустрічам та  спілкуванню з донькою за місцем їх  мешкання.

      На її неодноразові звернення до адміністрації школи до Служби у справах дітей належного результату не надали, конфлікт не було вирішено,  зустрічатися  з донькою  вона так і не могла. Служба у справах дітей   порадила  вирішити справу в суді. В зв'язку з тим, що тривалий час їй не давали можливості спілкуватися з донькою, а крім того  негативно впливали на доньку, яка після цього не бажає з нею зустрічатися, вона просить суд повернути доньку додому  та стягнути з відповідача моральну шкоду в 17 тисяч гривень.

      Відповідач позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що відповідачка не надавала належної уваги  та материнської ласки доньці, не цікавилася її навчанням та нехтувала  вихованням дітей. Таке ставлення позивачки до доньки й призвело до того,  що  донька не  побажала після літніх канікул повернутися жити до матері, а залишилася проживати з ним  у його батьків.  Заперечував відповідач про негативний  вплив  на доньку  по відношенню до   матері, крім того пояснив, що й вплинути на ОСОБА_5 щоб вона зустрічалась із матір'ю  він також не може.

     Допитана судом   малолітня ОСОБА_5  суду пояснила, що вона не бажає повернутися жити додому тобто за місцем проживання позивачки.   Пояснює це тим, що її  змалечку виховувала нянька, а  мати  нею не  цікавилася, вона її не поважає  та не любить  і не бажає з нею проживати.

     В судовому засіданні  представник служби у справах  дітей посилався на  письмовий висновок  з урахуванням результатів  обстеження житлових умов за місцем проживання позивачки та за місцем фактичного проживання дівчинки на час розгляду справи, відповідно до яких вони є задовільними. (а.с.125-126).

     Відповідно до висновку служби у справах дітей в інтересах малолітньої  ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження  вважає, що її необхідно відібрати  та  повернути  за місцем постійного проживання  дівчинки. Оскільки  служба   у справах дітей  не можна вважати думку дитини об'єктивною тому, що дівчинка постійно находиться під тиском бабусі й тата.

      Прокурор  заперечував проти задоволення позову, оскільки вважає, що  при такій ситуації, яка склалася дитина повинна  залишитися там де вона проживає, оскільки це перш за все в  інтересах самої ж дитини.

     Судом встановлено, що сторони  перебували в шлюбі, якій розірвано  16.05.2007 року. (а.с. 37)

     Від шлюбу сторони мають  малолітню доньку ОСОБА_5 29.07.1997 року народження.

     На підставі рішення  суду від 24.12.2007 року   за позовом ОСОБА_3. до  ОСОБА_4.  про стягнення  аліментів на неповнолітніх  дітей - відмовлено. (а.с. 36).

     За рішенням суду від 20.07.2007 року    ОСОБА_4. відмовлено  в задоволені позову  про визначення місця проживання дитини на підставі того, що  даний позов заявлено  передчасно, так як  батьки проживають з дитиною за однією адресою.(а.с. 38).

     Сторони до розірвання шлюбу проживали однією сім'єю в квартирі за місцем їх реєстрації разом з  донькою, що  підтверджується довідкою  про склад сім'ї (а.с.6), показами сторін та рішень суду.

     Після розірвання шлюбу на час літніх канікул   з кінця травня  2007 року ОСОБА_5 проживала в бабусі, яка теж мешкає в м. Южноукраїнську  в 2-х кімнатній квартирі, та яка  продовжує  там  проживати і  на час розгляду справи .

      Відповідач без згоди позивачки перевів доньку на навчання до іншої школи. 

     Адміністрація школи, заборонила позивачці приходити до школи, щоб  запобігти порушенню навчального процесу.

     Судом встановлено, що вихованням дитини займається бабуся, що підтверджується показами  самої ОСОБА_6., відповідача, дитини, показами педагогів.

     Окрім того мати відповідача  працює вчителем в школі  куди було переведено  малолітню ОСОБА_5 на навчання, яка  безпосередньо сприяла переведенню  онуки до цієї школи, окрім того використовуючи свої зв'язки та авторитет, перешкоджала позивачці спілкуватися та зустрічатися з дитиною.

     Приймаючи рішення  про перевід доньки до іншої школи відповідач  фактично позбавив можливості позивачку спілкуватися з дочкою займатися її вихованням

     Позивачці було заборонено зустрічатися з донькою за місцем її проживання, що підтверджується показами представника служби у справах дітей  та  свідка ОСОБА_6.  

      Із-за невідповідної поведінки батьків  на них накладалися адміністративні стягнення, неналежна поведінка батьків вбачається із вироку суду від 07.07.2008 року (а.с. 39,40,41,147).

     Сторони   не поважаючи одне одного, забули  про свої батьківські обов'язки, що виховувати дитину вони повинні б були у дусі поваги та любові.

     Судом встановлено, що  ОСОБА_6.,  яка  безпосередньо займається  вихованням ОСОБА_5  тривалий час працює  в школі №2  і має  вплив на адміністрацію школи та на викладацький склад, учнів  які формують  погляд  ОСОБА_5 на те , що відбувається. Адміністрація школа  проявила байдужість  та не сприяла врегулюванню  відношень, які склалися між матір'ю та донькою.

     Висновки  психолога  школи № 2, про те,  що позивачка  ніколи не встановить контакт з дочкою є передчасними та не мають під собою  підгрунття.

     Окрім  того судом встановлено, що відповідач не мешкає за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується висновками служби  у справах дітей та показами ОСОБА_6. а також  це вбачається  з доповідної записки  судового розпорядника  (а.с. 92), а тому  суд приходить до висновку, що  дитина  виховується та проживає  з бабусею та дідусем.

     Суд враховує всі обставини справи, висновки  служби  у справах дітей, думку прокурора,  факти як вимоги так і заперечення,та інші фактичні дані, а саме те, що  малолітню  ОСОБА_5   утримує батько за місцем проживання своєї матері та всіляко  за участю свої  матері перешкоджає  позивачці в спілкуванні з дитиною.

     Своєю поведінкою відповідач перешкоджає  виконувати позивачці її батьківських обов'язків.

     Посилання відповідача,  що позивачка зовсім не піклується про доньку, та не  цікавиться її вихованням  в судовому засіданні не знайшли  свого підтвердження  та спростовуються показами свідків та матеріалами справи.    

     Суд виходить із того, що сім'я - це осередок суспільства і саме вона відкладає відпечаток на розвиток дитини.  Саме в сім'ї та школі  дитина засвоює властиві суспільству норми поведінки, як слід жити, як поводитися .

     Служба у справах дітей не надала  соціально-психологічну  та правової  допомоги,  школа також  не  сприяла відновленню   відношень  між   дитиною та   матір'ю, а навпаки  сприяли її ізоляції. В зв'язку з чим не забезпечили належного рівня  виховання  дитини, які створилися  із - за умови негативного формування дитини  як особистості .

     Сторони не змогли   побудувати взаємовідносини  між собою  та з дитиною і все це призвело до сімейної дезорганізації,  що й породило  дитячу безоглядність .

    Суд враховує той  факт  що  ОСОБА_5  тривалий час  не проживає з матір'ю  не спілкується з нею та перебуває під психічним враженням поведінки дорослих, під впливом тата та  бабусі, яка її опікує,  як вдома так і в школі.

    Суд приходить до висновку, що ОСОБА_5  не може орієнтуватися в правильності та розумінні своїх думок, поглядів та вчинків.

    Таким  чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

    Відповідно до ст. 163 СК України  батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, та вимагати відібрання дитини.

     Крім того, відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключені обставини, бути розлучена зі своєю  матір'ю.

     В частині стягнення моральної шкоди відмовити, оскільки  Законом не передбачено стягнення моральної шкоди за даною категорією справи.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,209,214-215 ЦПК України та на підставі ст.150, 163 Сімейного Кодексу України,

В И Р І Ш И В :

      Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відібрання дитини та повернення тому з ким вона проживала   та стягнення моральної шкоди  -   задовольнити частково.

      Відібрати  малолітню  ОСОБА_5  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження  з місця її проживання  за адресою АДРЕСА_1 у батьків ОСОБА_4  та повернути її за місцем проживання її матері ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2.    

      В частині стягнення моральної шкоди   відмовити.

      Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Миколаївської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Южноукраїнського

міського  суду:                                                                                                         О.І. Волкова