У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Бондаренко Н.В., Ковальчук Н.М.

Секретар судових засідань Пиляй І.С.

З участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім"єю та зміну черговості одержання права на спадкування,

в с т а н о в и л а:

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаними позовними вимогами.

Рішенням Володимирецького районного суду від 18 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом не взято до уваги та не надано оцінки тому, що вона тривалий час, більше п"яти років проживала однією сім"єю із спадкодавцем - ОСОБА_7, після перенесеної ним операції з ампутації лівої ноги надавала йому необхідну допомогу, піклувалася та доглядала його, а тому вважає себе спадкоємцем четвертої черги майна померлого ОСОБА_7

Справа № 22ц/787/1078/2013 Головуючий у 1-й інстанції Іванків О.В.

Суддя-доповідач Собіна І.М.

Частиною 2 ст. 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг , може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Вважає, що Сімейний Кодекс України не забороняв ОСОБА_7 при наявному зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, створити сім"ю та проживати однією сім"єю з позивачкою.

З ОСОБА_9 спадкодавець не мав спільного господарства, не був пов"язаний з нею спільним побутом та сімейними стосунками.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Колегія суддів заслухавши доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі і з"явились в судове засідання у межах апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Заболоття Володимирецького району помер ОСОБА_7, 1957 року народження.

Після відкриття спадщини, спадкоємці першої черги - його діти відповідачі у справі, прийняли спадщину подавши заяви до нотаріальної контори в установлений шестимісячний строк.

Позивачка ОСОБА_2 доводила, що вона з 1993 року проживала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_7 в с. Заболоття Володимирецького району, вела з ним спільне господарство, доглядала та турбувалася про нього, особливо після перенесеної ним операції в 2010 році з ампутації лівої ноги.

Посилаючись на ст. 1264 та ч. 2 ст. 1259 ЦК України просила визнати її спадкоємцем четвертої черги та надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, які закликаються до спадкування.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 з 7 березня 1992 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, і на час його смерті шлюб між ними припинено не було.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім"єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

За наведених обставин, колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 не міг створити сімейні відносини з позивачкою не припинивши шлюбних стосунків з ОСОБА_9, як того вимагає ч. 2 ст. 25 СК України.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду наведених у рішенні, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Володимирецького районного суду від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Судді: І.М.Собіна Н.В.Бондаренко Н.М.Ковальчук