АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1578/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 53 Марцішевська О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Качан О. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Качан О. В.

суддів Захарова А. Ф. , Скіць М. І.

при секретарі Бурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Хотіної Олени Олександрівни та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, посилаючись на те, що наказом від 07.04.2010р. № 104-к вона була поновлена з 25.03.2010р. на роботі на посаді завідуючої дошкільного навчального закладу (ясла-садок) санаторного типу № 74 "Лісова пісня" Черкаської міської ради на підставі рішення апеляційного суду Черкаської області від 24.03.2010р. З 21.04.2011р.

Позивачка була відсторонена від роботи за постановою слідчого на період досудового слідства по кримінальній справі за вчинення злочинів ч.2 ст. 191 КК України, ч.1 ст.366 КК України. 02.09.2011р. постановою суду відсторонення від роботи було скасовано, позивачка звільнена з роботи наказом № 618-К від 25.09.2012р. за п.2 ст.40 КЗпП України. На момент звільнення з позивачкою не був повністю проведений розрахунок при звільненні, не були виплачені присуджені на її користь з відповідача суми за рішеннями суду від 09.07.2012р., 22.05.2012р., 08.05.2012р., заробітна плата за період з 10.07.2012р. по 08.08.2012р. та з 10.09.2012р. по 25.09.2012р., допомога по тимчасовій непрацездатності з 09.08.2012р. по 07.09.2012р., частина суми компенсації за невикористану відпустку.

Частково належні суми розрахунку при звільненні та на виконання судових рішень виплачувались 28.09.2012р., у жовтні - листопаді 2012 року, однак у повному обсязі розрахунок не проведений до даного часу - не виплачена зарплата в сумі 44,54 грн., частина суми грошової компенсації за невикористані відпустки 2093,36 грн., не виконане рішення суду від 09.07.2012р., тому на підставі ст.117 КЗпП України до стягнення з відповідача підлягає середній заробіток за період затримки розрахунку з 25.09.2012р. по 19.04.2013р., внаслідок порушення трудових прав позивачки завдана моральна шкода.

Просила суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з 01.08.2012р. по 08.08.2012р. в сумі 44,54 грн., частину суми грошової компенсації за невикористані відпустки 2093,36 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 27 602,76 грн., моральну шкоду в сумі 20 000 грн., загальна сума до стягнення - 49740,66 грн., судові витрати по оплаті за надання правової допомоги адвокатом 2500 грн., судові витрати по оплаті судового покласти на відповідача, рішення суду в частині присудження заробітної плати допустити до негайного виконання.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 4660, 50 грн, моральну шкоду 500 грн, судові витрати на оплату правової допомоги 300 грн, а всього стягнути 5460, 50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивачки подала апеляційну скаргу, в якій рішення оскаржує частково, в части ні відмови в задоволенні позову. Вказує, що рішення в частині відмови в позові ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить рішення в частині відмови в позові скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

До апеляційної скарги включила заперечення на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.03.2013 року про відмову у задоволенні відводу головуючому - судді Марцішевській О.М. В запереченні вказано, що суддя безпідставно відмовили в задоволенні відводу, оскільки в заяві про відвід наведено достатньо підстав для задоволення відводу.

Включивши заперечення на ухвалу до тексту скарги, представник позивача не вказав у прохальній частині скарги мету такого заперечення, однак із змісту мотивувальної частини скарги вбачається, що скаржник має на меті визнання апеляційним судом обґрунтованості відводу судді, наслідком якого є визнання рішення суду незаконним в цілому.

Представник відповідача подала апеляційну скаргу на рішення, в якій рішення оскаржує частково - в частині задоволення позову. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та винести нове, яким повністю відмовити в позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає до відхилення, апеляційна скарга департаменту освіти до часткового задоволення по наступним мотивам.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що в частині відмови в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням вимог процесуального права.

Як вбачається із змісту позовної заяви та доповнень до позову під час розгляду справи, були заявлені вимоги про стягнення 44,54 грн не донарахованої заробітної плати, 2093,36 грн компенсації за невикористані відпустки, 13038,20 коп середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 20000 грн моральної шкоди.

По кожній позовній вимозі в мотивувальній частині рішення наведено обґрунтування висновку суду про відмову чи задоволення позовних вимог.

Зокрема суд дослідив наявні у справі докази стосовно недоплати 44,54 грн заробітної плати і не знайшов підстав для визнання такого боргу відповідача перед позивачкою.

Суд дослідив та обґрунтував у рішенні свій висновок про недоведеність боргу відповідача по виплаті компенсацій за невикористані відпустки. Суд обґрунтував відмову в позові також і тим, що позивачка була відсторонена від роботи за постановою слідчого в межах розслідування кримінальної справи і цей період не включається до періоду, за який нараховується відпустка.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права в частині висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим висновок суду про стягнення середнього заробітку за період з часу звільнення до повного розрахунку суперечить нормам матеріального права і не може залишатися в силі по наступним мотивам.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 КЗпП України в разі часткового задоволення позову розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" дано роз'яснення, що при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

ОСОБА_7 заявила позов на суму 23371,54 грн матеріальних збитків та 20000 грн моральної шкоди, задоволено на суму 4660,50 грн матеріальних збитків та 500 грн моральної шкоди, що відповідно у 5 разів та у 40 разів менше заявлених вимог. За таких фактичних обставин у суду не було підстав для стягнення компенсації в розмірі повного середнього заробітку, стягувана сума підлягала коригуванню в сторону зменшення.

Доводи представника департаменту про неправильне застосування судом норм законодавства про працю при частковому задоволенні позову заслуговують на увагу по наступним мотивам.

Підставами і мотивами накладення судом санкцій на відповідача у вигляді обов'язку оплатити середній заробіток за час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності в рішенні наведено вимоги ст. 117 КЗпП України.

Однак до такого висновку суд прийшов передчасно, без врахування зв'язку між диспозиціями ст. 117 та ст. 116 КЗпП України.

Зокрема не враховано, що вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено обов'язок роботодавця провести виплату працівнику в день звільнення всіх сум, які належить виплатити безпосередньо роботодавцем.

Як вказано в мотивувальній частині рішення суду, допомога по тимчасовій непрацездатності проводиться за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому постановою правління Фонду. Такий висновок суду відповідає вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та прийнятим на його виконання підзаконним актам. В мотивувальній частині рішення наведено порядок виплати вказаних коштів - комісія із соціального страхування підприємства чи уповноважений орган на протязі 10 днів вивчає поданий працівником листок непрацездатності, а бухгалтерія отримавши висновок комісії (уповноваженої особи), готує заяву-розрахунок до відповідного відділення Фонду. Отримавши необхідні документи від роботодавця, відповідне відділення Фонду на протязі встановленого правлінням строку в 10 днів вивчає їх та приймає рішення про виплату допомоги. Сума допомоги перераховується відділенням Фонду на окремий рахунок роботодавця, звідки і проводиться її виплата роботодавцем в перший же день, встановлений ним для виплати заробітної плати працівникам.

Таким чином допомога по тимчасовій втраті працездатності не є тими коштами, які належить сплатити роботодавцю в день звільнення в розумінні ст. 116 КЗпП України.

Оскільки ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачає відповідальність роботодавця за несплату саме коштів вказаних у ч. 1 ст. 116 КЗпП України, застосування до виниклих між сторонами правовідносин положень вказаних статей є помилковим.

Необґрунтованим, як підстава для стягнення середнього заробітку, є посилання суду на вину відповідача у довготривалій підготовці документів до відділення Фонду, що на думку суду, не дозволило провести виплати по допомозі у день звільнення по наступним мотивам.

Лист непрацездатності здано 10 вересня, отже за умови виконання роботодавцем всі вимог закону, до відділення Фонду заява-розрахунок мала бути направлена поштовим відправленням 20 вересня. З урахуванням часу на поштову пересилку, 10-ти денного строку розгляду документів Фондом, трьох банківських днів на переказ коштів на рахунок Департаменту освіти вбачається, що на рахунок відповідача кошти призначені для виплати позивачці могли поступити не раніше жовтня місяця 2012 року. Враховуючи, що позивачка звільнена 25.09.2012 року, навіть за умови виконання відповідачем всіх вимог закону, виплата по тимчасовій втраті працездатності могла бути виплачена їй лише після звільнення по причинам, що не залежать від роботодавця.

Із наведених обставин вбачається, що затримка у подачі до відділення Фонду заяви-розрахунку не знаходиться в причинному зв'язку із невиплатою допомоги по тимчасовій втраті працездатності у день звільнення позивачки.

Судом не враховано, що комісія (уповноважений) із соціального страхування не входять до штату підприємства, не підпорядковані адміністрації роботодавця, і відповідальності за їх дії чи бездіяльність адміністрація не несе.

Вимогами ст. 117 КЗпП України не передбачена відповідальність роботодавця за несвоєчасне оформлення листів непрацездатності уповноваженими особами та невиплату нарахованої допомоги в день звільнення.

Оскільки неправильне застосування норм матеріального права (застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини) призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до вимог ч. 2, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні - в позові в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні слід відмовити.

Наслідком відмови в позові в цій частині є скасування рішення також і в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат, оскільки при відмові в позові в цілому з відповідача судові витрати не стягуються, за відсутності порушень трудових прав позивачки відсутня і моральна шкода.

Стосовно заперечення на ухвалу судді про відвід, слід виходити із наступного.

Як вбачається із змісту заяви про відвід судді на а.с. 169 та із змісту апеляційної скарги, представник позивачки підставою відводу вважає розгляд цим же суддею трьох справ за позовом ОСОБА_7 де по двох позовах відповідачем був Департамент освіти, а по третьому він був зацікавленою особою, і по всіх трьох справах позов не був задоволений повністю. На думку представника позивачки цей факт свідчить про можливу зацікавленість судді у вирішенні всіх спорів і ці обставини викликають сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.

Колегія вважає, що обставини наведені в заяві про відвід та в апеляційній скарзі не дають підстав для визнання судді зацікавленою у результаті розгляду справи чи в її упередженості.

Всі перелічені у заяві та в апеляційній скарзі доводи є особистою думкою представника позивачки, яка вважає всі винесені рішення незаконними в частині відмови в позові.

Однак такий висновок представника суперечить фактичним обставинам: на час розгляду даного позову дві справи де Департамент є відповідачем пройшли апеляційний перегляд та залишені без змін, третя справа де Департамент є зацікавленою особою не скасована і не змінена, перебуває на розгляді апеляційної інстанції.

Наведене свідчить про належне виконання суддею своїх обов'язків, високу кваліфікацію судді при розгляді складних справ, до яких відносяться і трудові спори.

Критика представником позивачки судових рішень судді ґрунтується на її особистому баченні і розумінні законодавства і не є підставою для визнання судових рішень незаконними, у суддю - упередженою та зацікавленою.

Керуючись ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України колегія

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2013 року в частині відмови в позові - відхилити, рішення в цій частині залишити без змін.

Апеляційну скаргу департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради задовольнити частково - скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, судових витрат.

Винести нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 в позові до департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, судових витрат.

Рішення колегії та рішення суду набувають законної сили з моменту проголошення рішення колегії і можуть бути оскаржені до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :