АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: 22-ц/790/2719/13 Головуючий 1 інстанції - Горбунова Я.М.

Справа: № 2-1429/11 Доповідач - Ізмайлова Г.Н.

Категорія: договірна

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Ізмайлової Г.Н.

суддів - Коростійової В.І., Пшенічної Л.В.

за участі секретаря - Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 06 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 р. ОСОБА_3 звернувся до суду зі вказаним позовом.

Уточнивши позовні вимоги зазначив, що 10 жовтня 2008 р. ним було укладено з ОСОБА_1 договір позики, за яким він передав ОСОБА_1 152375,00 грн. з визначенням строку погашення боргу у розмірі 6625,00 грн. до 13 листопада 2008 р., 6625,00 грн. до 13 грудня 2008 р. і 139125,00 до 13 січня 2009 р.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договору позики, з ним 13 жовтня 2008 р. було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13 жовтня 2008 р. за р.№2579, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

З серпня 2010 р. з ОСОБА_1 було укладено додатковий договір позики про надання 1ому 380000,00 гривень, що за курсом НБУ становило 47600 доларів США без сплати процентів зі строком повернення до 29 серпня 2010 р. в забезпечення виконання якого позичальник передав йому у заставу земельну ділянку АДРЕСА_2.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 борг йому ні за основним, ні за додатковим договором позики не повернув, просив стягнути з нього з урахуванням пені 1540921,25 грн. звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу квартири у порядок, визначений ст.38 Закону України «Про іпотеку», передати йому вказану квартиру на час реалізації в управління та виселити ОСОБА_1 його дружину і ОСОБА_4 без надання їм іншого житлового приміщення.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечував, просив застосувати спеціальну позовну давність до вказаних правовідносин та відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі.

Справу розглянуто за відсутності ОСОБА_4

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 06 березня 2013 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Вказаним рішенням на погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 10 жовтня 2008 р. у розмірі 229798,75 грн. звернено стягнення на належну йому квартиру із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Спірну квартиру, як предмет іпотеки, на період до її реалізації, передано ОСОБА_3

Цим же рішенням ОСОБА_1 і ОСОБА_4 виселено із вказаної квартири без надання їм іншого житлового приміщення.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_1 просять рішення скасувати і ухвалити нове рішення, ОСОБА_3 - про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, а ОСОБА_1 - про відмову у позові, посилаючись кожен на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Судом установлено, що 10 жовтня 2008 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було укладено у простій письмовій формі договір позики, за яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 152375,00 грн., що на той час становило 28750,00 доларів США зі строком повернення частками з остаточним розрахунком 13 січня 2009 р. без сплати процентів за користування позикою. За умовами договору ОСОБА_1 до 13.11.2008 р. повинен передати позивачу 6625,00 грн., до 13.12.2008 р. - 6625,00 грн., до 13.01.2009 р. - 139125,00 грн.

В забезпечення виконання умов договору позики ОСОБА_1, між ним і ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13 жовтня 2008 р. за р.№2579, предметом якого є належна ОСОБА_1 двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1, житловою площею 29,7 кв.м., вартістю якої визначено сторонами 300000,00 грн.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

ОСОБА_3 належним чином виконав умови договору позики і передав ОСОБА_1 152375,00 грн., що на день укладення договору відповідало 28750,00 доларів США, в той час як ОСОБА_1, в порушення вимог ст.610 ЦК України борг до визначеного договором строку не повернув.

Виходячи з того, що за умовами п.1 договору позика є безпроцентною і сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається одноособово позикодавцем у еквіваленті 28750,00 доларів США станом на 15 січня 2013 р. заборгованість ОСОБА_3 становить 229798,75 грн. (курс НБУ за 100 доларів США 799,30 грн.).

За умовами п.4 договору позики у разі прострочення виконання зобов`язання позичальник сплачує пеню у розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, що відповідає вимогам ст.549 ЦК України.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позову в частині стягнення пені (неустойки), суд обґрунтовано виходив з того, що ним пропущено строк позовної давності для її стягнення один рік, встановлений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, оскільки договором позики строк повернення ОСОБА_1 всієї суми боргу встановлено до 13 січня 2009 р., а з позовом до суду ОСОБА_3 звернувся 15 жовтня 2010 р.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування строку давності, яку прийнято судом до уваги відповідно до ст.267 ЦК України.

Відсутні підстави і для задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки і за додатковим договором від 3 серпня 2010 р. про зміну умов договору позики і збільшення суми боргу до 380800,00 грн., оскільки в додатковому договорі зазначено, що зміни стосуються договору позики від 13 жовтня 2008 р., в той час як позивачем надано договір позики від 10 жовтня 2008 р. Крім того, в зв`язку зі збільшенням суми боргу за додатковим договором, в порушення вимог ч.2 ст.19 Закону України «Про іпотеку» додаткові угоди до договору іпотеки не укладались, в зв`язку з чим дія іпотечного договору поширюється лише на забезпечення виконання основного договору позики від 10 жовтня 2008 р.

З огляду на наведене, на підставі ч.1 ст.7, ч1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» в зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання по поверненню позивачу боргу, він вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є належна боржнику квартира.

Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд обґрунтовано обрав спосіб реалізації квартири у порядку, передбаченому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

В той же час судова колегія не вбачає підстав для виселення із квартири ОСОБА_1 і зареєстрованої разом з ним у спірній квартирі ОСОБА_4

Вирішуючи питання про виселення осіб із квартири, суд повинен застосувати норми житлового законодавства України.

Частиною третьою статті 109 ЖК України встановлено, що виселення із займаного житлового приміщення може бути здійснено з підстав і в порядку, передбачених законом.

Так, згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

В той же час, відповідно до ч.2 ст.109 ЖК України (в редакції Закону №3795-VI (3795-17) від 22.09.2011 р.) громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Як убачається із договору іпотеки (а.с.7), ОСОБА_1 спірна квартира належить на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2001 р. і кошти, отримані ним за договором позики від 10.10.2008 .р не могли бути ним використані на її придбання, в зв`язку з чим відповідачі вказаним рішенням суду не можуть бути виселенні із спірної квартири.

Посилання ОСОБА_3 і його представника на застосування до вказаних правовідносин щодо виселення осіб роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в п.43 Постанови від 30 березня 2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відносяться до кредитних правовідносин, а не до правовідносин, що виникають з договорів позики, укладених між фізичними особами.

Відмовляючи ОСОБА_3 в позові про виселення, судова колегія відмовляє і в позові про передачу йому квартири в управління до її реалізації.

Суд вказані вимоги закону до уваги не прийняв і не застосував закон, який підлягав застосуванню, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 06 березня 2013 р. змінити.

ОСОБА_3 в задоволенні позову про передачу предмета іпотеки в управління на період до його реалізації та виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_4 із вказаної квартири відмовити.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий -

Судді: