Судове рішення #30328689

№ справа:122/9051/2012Головуючий суду першої інстанції:Андрєєва Ольга Миколаївна

№ провадження:11/190/728/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Капустіна Л. П.

__________________________________________________________________________________



УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"14" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


Головуючого суддіПетюшевої Н.М.

СуддівКапустіної Л.П., Кордика С.В.

за участю прокурора Ярошенко Л.Д.,

засудженого -ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 березня 2013 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Макіївки Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України до штрафу у розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн. з позбавленням права обіймати посаду пов'язану з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки.

Стягнуто в дохід держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 3923,20 грн.

Питання з речовими доказами вирішене.


ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку, ОСОБА_6, знаходячись на підставі наказу голови Державної служби інтелектуальної власності України № 26-к від 12.10.2011 року на посаді головного державного інспектора відділу контролю за використанням об'єктів інтелектуальної власності управління авторського права і суміжних прав Державної служби інтелектуальної власності України, являючись службовою особою, уповноваженою відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права», Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» та Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 674 від 17.05.2002 року, на проведення перевірок додержання суб'єктами господарювання законодавства України у сфері інтелектуальної власності, а також, відповідно до ст.255 КУпАП, наділеною правом складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст.164-9 КУпАП за незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, отримав хабар.

Так, 19.06.2012 року, ОСОБА_6, перебуваючи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3, представився власнику магазину - фізичній особі підприємцю ОСОБА_7, якому висунув вимогу пред'явити документи, що підтверджують право розміщення на фасаді магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» торгового знаку компанії «Apple» і законність реалізації продукції даної компанії. ОСОБА_7 пред'явив ОСОБА_6 копію договору поставки № 26/В-24789-2011, укладеного ним з компанією ПП «Монблан» 21.02.2011 року, та пояснив, що підставою для використання ним торгового знаку компанії «Apple» є даний договір.

Отримавши від ОСОБА_7 вищевказаний документ, ОСОБА_6 повідомив про те, що йому необхідно ознайомитися з ним і в разі його не відповідності вимогам чинного законодавства України, він передзвонить ОСОБА_7

У той же день ОСОБА_6 подзвонив на мобільний телефон ОСОБА_7 і в ході розмови повідомив, що наявність у ОСОБА_7 договору поставки з ПП «Монблан» не надає йому, як суб'єкту господарювання, право використання в комерційних цілях торгового знаку компанії «Apple», після чого призначив ОСОБА_7 зустріч на 20.06.2012 року. 20.06.2012 року ОСОБА_6 при зустрічі повідомив ОСОБА_7 про те, що їм за дорученням правоохоронних органів спільно з громадською організацією «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності» здійснюються перевірки дотримання законності при використанні суб'єктами господарювання торгового знаку компанії «Apple» і реалізації продукції даної компанії. ОСОБА_6 попередив ОСОБА_7 про те, що він найближчий час отримає запит від зазначеної громадської організації про надання інформації про наявність у ОСОБА_7 законних підстав використання торгового знака компанії «Apple» при оформленні фасаду магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2». ОСОБА_6 також повідомив ОСОБА_7, що він може посприяти у вирішенні виниклої у ОСОБА_7 проблеми, пов'язаної з незаконним використанням торгового знаку компанії «Apple».

25.06.2012 року на адресу ОСОБА_7 надійшов запит від громадської організації «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності» про надання інформації про наявність у ОСОБА_7 законних підстав використання торгового знака компанії «Apple».

26.06.2012 року ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_6 в парку ім. Треньова м. Сімферополя. У ході зустрічі ОСОБА_6, реалізуючи заздалегідь виниклий у нього злочинний умисел, спрямований на отримання незаконної винагороди, умисно, з корисливих мотивів, висунув ОСОБА_7 вимогу вступити в громадську організацію «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності», а також передати йому два мобільні телефони та ноутбук, що надалі буде гарантувати ОСОБА_7 не перешкоджання з боку Державної служби інтелектуальної власності України у здійсненні господарської діяльності з використанням торгового знаку компанії «Apple». У разі відмови від виконання цих вимог ОСОБА_6 пригрозив притягнути ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ст.51-2 КУпАП, а також вилученням всієї продукції компанії «Apple», яка реалізується в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», до вирішення питання судом про відповідальність ОСОБА_7 Вказані погрози ОСОБА_6 змусили ОСОБА_7 до дачі хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам - втрати свого майна.

04.07.2012 року при черговій зустрічі з ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_7, не бажаючи у подальшому проведення перевірок з боку відділу контролю за використанням об'єктів інтелектуальної власності управління авторського права і суміжних прав Державної служби інтелектуальної власності України та будь яких правоохоронних органів, що спричинять вилучення продукції компанії «Apple», яка реалізується в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», був вимушений, погодитись дати ОСОБА_6 хабар, про що сказав йому. Проте повідомив, що виконати вимогу про передачу двох мобільних телефонів та одного ноутбука не в змозі, і вступати в громадську організацію «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності» не бажає. ОСОБА_6 погодився і змінив свої вимоги за не проведення у подальшому перевірок в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» відділенням контролю за використанням об'єктів інтелектуальної власності управління авторського права і суміжних прав Державної служби інтелектуальної власності України та правоохоронними органами, на передачу йому одного мобільного телефону, виробництва компанії «Samsung», нової моделі.

13.07.2012 року близько 14 години ОСОБА_6, знаходячись біля будинку, розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Севастопольська ¹ 10, умисно, з корисливих мотивів, отримав від ОСОБА_7 хабар у вигляді мобільного телефону «Samsung Galaxy S 2», вартістю, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 1752 від 16.08.2012 року - 5159 гривень, за не проведення у подальшому перевірок в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» та за не складання відносно ОСОБА_7 протоколу про адміністративне правопорушення за ст.51-2 КУпАП, що є хабаром у значному розмірі. Після чого ОСОБА_6 був затриманий на місці злочину співробітниками правоохоронних органів.

В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальну справу відносно нього закрити за відсутністю події злочину, а також зняти накладені арешти на його майно.

Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним та необґрунтованим, внаслідок однобічності і неповноти дізнання, досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а також у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Апелянт стверджує, що під час його затримання, не були йому зачитані і роз'яснені права, не надано можливості скористатися послугами захисника, що, на думку апелянта, є грубим порушенням ст.ст.57, 59, 64 Конституції України.

Крім того, апелянт посилається на те, що в супереч вимог ст.ст.43, 43-1, 48 КПК України, під час досудового слідства йому не надавалась можливість ознайомитися з матеріалами, якими обґрунтовувалось затримання його як підозрюваного, а з часом обвинуваченого, а також і з пред'явленням йому постанови про порушення кримінальної справи від 30.08.2012 року.

Також апелянт стверджує, що всі призначені по справі експертизи, на досудовому слідстві, здійснені із порушенням ст.197 КПК України, що, на думку апелянта, є порушенням його права на судовий захист.

Крім того, апелянт вказує на те, що попереднє судове засідання і розгляд справи судом першої інстанції в цілому, окрім засідання від 27.11.2012 року, винесення і оголошення вироку відбулись без участі захисника ОСОБА_8

Апелянт також вказує на те, що у резолютивній частині вироку, суд зазначив про стягнення з ОСОБА_6 в доход держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 3923,20 грн., але при цьому не вказано за які саме експертизи стягується вказана сума.

Крім того, на думку апелянта, судом не виконано вимог ст.299 КПК України щодо обсягу доказів.

Також апелянт вказує, що ним та його адвокатом ОСОБА_8 було подано до суду 27 клопотань, але відповідно до вимог ст.296 КПК України ці клопотання судом не розглянуті.

Апелянт вказує на те, що судом не розглянуті скарги на дії прокурора від 29.11.2012 року та від 09.01.2013 року.

Крім того, апелянт також вказує на те, що судом першої інстанції не розглянуто та не прийнято законного рішення по його клопотанням про направлення справи на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_6, який підтримав свою апеляцію; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_6, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України (1960 року).

Винність ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину, за який він засуджений, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.

Доводи апелянта про те, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам, дослідженим під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину, колегія суддів виходить з наступного.

Так, засуджений ОСОБА_6. в суді першої інстанції свою вину за пред'явленим обвинуваченням не визнав, від дачі показань відмовився в порядку ст.63 Конституції України.

Таким показанням засудженого суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними, оскільки ці свідчення повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_7, показаннями свідків та іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі.

Так, винність засудженого ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7, із яких випливає, що 19.06.2012 року до нього в магазин прийшов ОСОБА_6, який почав цікавитись правовстановлюючими документами, підтверджуючими законність реалізації продукції «Apple». Він надав йому договір поставки з компанією «Монблан», на зазначену продукцію. ОСОБА_6 попросив надати йому ксерокопію даного договору та залишив свій номер мобільного телефону, і сказав, що ознайомиться із договором і зателефонує. У цей же день, після обіду, ОСОБА_6 зателефонував і повідомив, що договір про постачання з компанією «Монблан» є недійсним, оскільки вказана компанія здійснює незаконну діяльність на території України. Запропонував зустрітись. Під час зустрічі ОСОБА_6 повідомив, що він спільно з Громадською організацією «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності» проводить перевірки підприємців, що здійснюють реалізацію продукції APPLE. Також ОСОБА_6 повідомив, що співробітники зазначеної громадської організації принесуть лист - запит, на який він повинен буде відповісти на протязі 5 днів.

ОСОБА_6 також пояснив, що він може посприяти при вирішенні його проблеми. Через кілька днів до нього в магазин прийшов представник ГО «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності» і передав лист - запит на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», яким запитувалася інформація про законність підстав використання торгової точки «Apple». На наступний день, він подзвонив ОСОБА_6, та домовився про зустріч. Під час зустрічі ОСОБА_6 був із керівником ГО «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності», та запропонував йому написати заяву про вступ до ГО «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності», яку буде зареєстровано заднім числом. За вступ у дану громадську організацію, а також за не повідомлення про правопорушення у відповідні контролюючі органи, ОСОБА_6 зажадав один ноутбук і два мобільні телефони, на що він відповів, що платити не буде, і пішов. Через кілька днів зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що в нього виникли великі проблеми, і він може допомогти їх вирішити. За вирішення питання ОСОБА_6 вимагав у нього мобільні телефони та ноутбук.

Також, потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 04.07.2012 року він звернувся із заявою в Сімферопольське МУ ГУ МВС України в АР Крим. У той же день з ОСОБА_6 домовились про зустріч. Під час зустрічі ОСОБА_6 сказав, що вирішить його проблему і у нього не будуть проводитись більш перевірки, але він повинен буде йому мобільний телефон марки «Samsung». На це він погодився. Також ОСОБА_6 повідомив, що вирішить його питання з представниками ГО «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності» без участі ОСОБА_7 13.07.2012 року він передав ОСОБА_6 мобільний телефон «Samsung Galaxy S 2», після чого останній повідомив, що перевірки в нього більш проводитись не будуть.

Об'єктивність цих показань потерпілого ОСОБА_7 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та іншими доказами у їх сукупності, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі.

Так, із показань свідка ОСОБА_10 випливає, що в кінці червня 2012 року при особистій зустрічі ОСОБА_7 розповів йому, що 19.06.2012 року до нього в магазин прийшов ОСОБА_6 і почав цікавитися правовстановлюючими документами, підтверджуючими законність реалізації продукції «Apple». ОСОБА_7 попросив його піти

на зустріч з ОСОБА_6 Дана зустріч відбувалася в парку ім. Треньова в м. Сімферополі. При цьому ОСОБА_6, а також керівник громадської організації, запропонували ОСОБА_7 написати заяву про вступ до ГО «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності», яка буде зареєстровано заднім числом. За вступ у дану громадську організацію, а також за не повідомлення про правопорушення у відповідні контролюючі органи, ОСОБА_6 висунув ОСОБА_7 вимогу передати один ноутбук і два мобільні телефони, на що ОСОБА_7 відповів, що платити не буде і вони пішли. Після даної ситуації ОСОБА_10 порадив ОСОБА_7 звернутись із заявою до правоохоронних органів. Далі від ОСОБА_7 йому стало відомо, що 13.07.2012 року він передав ОСОБА_6 мобільний телефон «Samsung Galaxy S 2».

Показаннями свідка ОСОБА_12, дослідженими судом першої інстанції в порядку ст.306 КПК України (1960 року), підтверджується факт звернення ОСОБА_6 про надання правовстановлюючих документів, які підтверджують законність реалізації продукції «Apple» (т.1 а.с.117-119).

Із показань свідка ОСОБА_11, дослідженими судом першої інстанції в порядку ст.306 КПК України, вбачається, що приблизно в другій половині червня 2012 року зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що він проводив перевірку в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» і виявив незаконне використання логотипу торгової марки «Apple» і сказав, що потрібно підготувати і принести в цей магазин запит в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому необхідно від імені ГО «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності» запросити інформацію про законність використання магазином торгової марки «Apple». Для яких цілей це необхідно було зробити, ОСОБА_6 сказав, що пояснить потім. На наступний день він підготував відповідний запит, відніс його в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» і вручив одному з працівників магазину. На наступний день йому зателефонував ОСОБА_6 і сказав, що необхідно прийти на зустріч із керівником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», для того щоб він, як представник ГО «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності», був присутній при вирішенні питання з незаконним використанням торгової марки «Apple». У цей же день він спільно з ОСОБА_6 зустрілися в парку ім. Треньова м. Сімферополя із ОСОБА_7, з яким був ще один невідомий йому чоловік. У ході бесіди ОСОБА_6 сказав, що з метою вирішення питання, пов'язаного з незаконним використанням торгової марки «Aplle» і подальшого захисту його прав у сфері інтелектуальної власності, ОСОБА_7 необхідно вступити в ГО «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності», а також передати два мобільні телефони та ноутбук, на що ОСОБА_7 відмовився і сказав, що нічого давати не буде. З якою метою і на яких підставах ОСОБА_6 вимагав від ОСОБА_7 мобільні телефони та ноутбук йому не відомо. ОСОБА_6 в такі подробиці його не посвячував, ніякі обов'язкові внески або вимоги для вступу в ГО «Комітет по захисту прав інтелектуальної власності» статутом даної організації, наскільки йому відомо, не передбачені. Про те, що ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 хабар у вигляді мобільного телефону і згодом був затриманий, йому стало відомо від співробітника Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим (т.1 а.с.124-128).

Свідок ОСОБА_9 показав, що про факт отримання 13.07.2012 року ОСОБА_6 мобільного телефону від ОСОБА_7 йому стало відомо зі слів слідчого в ході телефонної бесіди, детальних обставин виниклої події не знає.

Про обставини проведення перевірки заяви ОСОБА_7 за фактом вимагання телефону у вигляді хабара головним державним інспектором Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_6 за не притягнення заявника до адміністративної відповідальності та сприяння у підприємницькій діяльності підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_13, який був присутнім в якості понятого при проведені цієї перевірки.

Крім того, об'єктивність показань потерпілого ОСОБА_7 та вищезазначених свідків щодо вимагання хабара ОСОБА_6 у вигляді телефону, підтверджується заявою потерпілого від 04.07.2012 року (т.1 а.с.21), а також іншими доказами у їх сукупності, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі.

Так, 13.07.2012 року для перевірки цієї заяви, в ході огляду телефону «Samsung Galaxy S 2», коробки та поліетиленового пакету чорного кольору в маленьку жовту клітинку, останні були помічені препаратом «Промінь-1», а також зроблено напис «Хабар», після чого при її освітленні лампою УФ випромінювання, помічені ділянки світяться ярко-зеленим кольором, напис «Хабар» має освітлення ярко синього кольору. Мобільний телефон було передано громадянину ОСОБА_7 для перевірки його заяви (т.1 а.с.22).

Крім того, 13.07.2012 року під час огляду місця події із застосуванням відеозапису, та відповідним відеозаписом, біля входу в ПАТ «Промінвестбанк» по вул. Севастопольська 10, м. Сімферополя знаходиться чоловік, утримуваний співробітниками міліції за руки, в правій руці у якого знаходиться чорний пакет в дрібну клітинку (т.1 а.с.25-29).

Також, 13.07.2012 року під час огляду місця події були зроблені зразки змивів хімічної речовини з правої, лівої руки та правого боку шиї ОСОБА_6 (т.2 а.с.289).

Висновком судово-хімічної експертизи № 1727 від 02.08.2012 року підтверджується факт того, що на поверхні мобільного телефону «Samsung Galaxy S 2», пакеті чорному, тампонах зі змивами з правої та лівої руки громадянина ОСОБА_6, містяться нашарування речовини, яка відсвічує жовтим кольором. Вказана речовина має загальну родову належність зі зразком відсвічуючого препарату, переданого на дослідження. На поверхні мобільного телефону «Samsung Galaxy S 2» (щадній панелі), міститься рукописний напис: «Хабар», виконаний речовиною, яка відсвічую в УФ - променях світло-синім кольором. Дана речовина має загальну родову належність зі зразком відсвічуючого препарату, переданого на дослідження (т.1 а.с.167-172), та свідчить про отримання ОСОБА_6 телефону у якості хабара.

Крім того, факт вимагання хабара ОСОБА_6 телефону підтверджується проведеними оперативно-розшуковими заходами із застосуванням технічних засобів (т.1 а.с.88, 89-99 100, ), під час проведення яких були зафіксовані злочинні дії ОСОБА_6

Наведені докази, зокрема, свідчення потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 узгоджуються між собою та підтверджуються доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, і в своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_6 такого злочину, як одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади або службового становища, в значному розмірі, при встановлених в ході досудового та судового слідства обставин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті в ході досудового слідства і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину, за викладених у вироку обставин, правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.368 КК України.

Доводи апелянта про те, що під час його затримання, не були йому зачитані і роз'яснені права, не надано можливості скористатися послугами захисника, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки яких-небудь порушень під час затримання ОСОБА_6 встановлено не було. В ході затримання останнього, йому були роз'яснені вимоги ст.ст.21, 43-1, 73, 106, 106-1, 107 КПК України (1960 року), в тому числі і право на використання послуг захисника. Копія протоколу про затримання особи, яка підозрюється у скоєнні злочину, від 13.07.2012 року в той же день вручені ОСОБА_6 та направлені прокурору. Крім того, згідно протоколу роз'яснення підозрюваному прав на досудовому слідстві від 13.07.2012 року, ОСОБА_6 яких-небудь клопотань або заяв щодо надання йому адвоката для його захисту не заявляв (т.1 а.с.52-54).

Доводи апелянта про те, що під час досудового слідства йому не надавалась можливість ознайомитися з матеріалами, якими обґрунтовувалось затримання його як підозрюваного, а з часом обвинуваченого, а також і з пред'явленням йому постанови про порушення кримінальної справи від 30.08.2012 року, є неспроможними, оскільки відповідно до вимог ст.218 КПК України (1960 року) тільки після визнання слідчим зібраних доказів достатніми для складання обвинувального висновку і виконання вимог ст.217 КПК України (1960 року) та оголошення обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено, останній має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника.

Також є необґрунтованими доводи апелянта про те, що всі призначені по справі експертизи на досудовому слідстві, здійснені із порушенням ст.197 КПК України, оскільки яких-небудь порушень вимог діючого законодавства під час проведення цих експертиз, як судом першої інстанції, так і колегією суддів, встановлено не було.

Доводи апелянта про те, що попереднє судове засідання і розгляд справи судом першої інстанції в цілому, окрім засідання від 27.11.2012 року, винесення і оголошення вироку відбулись без участі захисника ОСОБА_8, є неспроможними, оскільки згідно протоколів судового засідання ОСОБА_6 не заперечував проти розгляду кримінальної справи у відсутності його захисника, яких-небудь клопотань про відкладення слухання останній не заявляв (т.4 а.с.6, 9, 12. 17, 22. 28. 33, 39. 43, 48, 56, 58, 60, 62, 64, 68), що також підтверджується відповідними заявами ОСОБА_6 (т.3 а.с.96, 100, 109, 116, 135, 157, 163, 175, 180, 204, 206, 224, 233).

Також є необґрунтованими і доводи апелянта про те, що його клопотання не були розглянуті судом першої інстанції, оскільки не знайшли свого підтвердження матеріалами кримінальної справи. Крім того, всі заявлені клопотання засудженого під час судового засідання судом першої інстанції були розглянуті відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Крім того, клопотання засудженого про направлення справи на додаткове розслідування, яке було долучено до матеріалів кримінальної справи, було ним заявлено до початку судового слідства, але не було ним заявлено та підтримано до закінчення судового слідства, тому судом першої інстанції не було розглянуто.

Всі інші істотні порушення кримінально-процесуального закону, на які у своїй апеляцій вказує засуджений, колегія суддів вважає не істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу та постановити законний вирок.

Не можуть бути підставами для скасування вироку суду доводи апелянта про те, що у резолютивній частині вироку, суд зазначив про стягнення з ОСОБА_6 в доход держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 3923,20 грн., але при цьому не вказано за які саме експертизи стягується вказана сума, оскільки це не впливає на невинність ОСОБА_6 в скоєнні ним злочину, за який він засуджений. При цьому дане питання може бути розглянуто судом першої інстанції в порядку ст.ст.409, 411 КПК України (1960 року).

Таким чином, підстав для скасування вироку та закриття кримінальної справи відносно апелянта за відсутністю події злочину, а також зняття накладених арештів на майно засудженого, колегія суддів не знаходить.


При призначенні покарання судом першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України належним чином враховані ступінь і характер суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_6 злочину, який

Відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги дані про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставину, що пом'якшує покарання засудженому, - перебування на його утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6, відповідно до ст.67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням усього викладеного, беручи до уваги обставини вчинення злочину, сімейний стан засудженого ОСОБА_6, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції статті, за якою він визнаний винним, та обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій.

Призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляція засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу ХІ «Перехідні Положення» КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -


УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 березня 2013 рок відносно засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 368 КК України - залишити без зміни.



Судді


Петюшева Н.М. Л.П. Капустіна Кордик С.В.







Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація