К О П І Я

Провадження № 11-кп/792/75/13

Справа № 683/530/13-к Головуючий в 1-й інстанції Сеньков О.Г.

Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України Доповідач Болотін С.М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого-судді Болотіна С.М.,

суддів Дуфнік Л.М., Матущака М.С.,

з участю секретаря Крисюк В.С.,

прокурора Лугового О.П.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на вирок Старокостянтинівського районного суду від 28 березня 2013 року, -

В с т а н о в и л а :

Вироком Старокостянтинівського районного суду від 28 березня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Врубівський Лутугінського району Луганської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 11.04.2008 року Лутугінським районним судом Луганської області за ст. ст. 121 ч. 1, 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2, 296 ч. 4, 309 ч. 1, 357 ч. 3, 70 КК України на п'ять років позбавлення волі;

- 31.08.2009 року Старокостянтинівським районним судом за ст.ст. 162 ч. 2, 185 ч. 3, 190 ч. 2, 70 КК України на п'ять років три місяці позбавлення волі.

10 серпня 2012 року звільненого з місць з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, -

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 289 ч. 2 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь Державного казначейства в Хмельницькій області, для зарахування НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області судові витрати у сумі 1514 грн. 52 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - особисте зобов'язання.

За вироком суду, 27 листопада 2012 року біля 23 години, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, який приїхав на автомобілі «ВАЗ-2101», д/н - НОМЕР_1, володільцем якого є його батько - потерпілий ОСОБА_1, в квартирі ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, протягом тривалого часу вживали спиртні напої. Під час вживання спиртного ОСОБА_5 поклав ключі від автомобіля на телевізор. Скориставшись даною обстановкою, обвинувачений викрав вказані ключі і з їх допомогою незаконно заволодів зазначеним автомобілем, котрий стояв біля під'їзду вказаного будинку. Переїхавши на іншу сторону будинку, де автомобіль вийшов з ладу і зупинився.

Після цього ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, таємно викрав з автомобіля гідравлічний будівельний рівень вартістю 28 грн., плоскогубці вартістю 15 грн. 60 коп., дві шліфувальні кутові машинки на суму 798 грн., дві відрізні круги на суму 20 грн., електродрель «Статус» вартістю 167 грн., електролобзик вартістю 449 грн. 40 коп., електричну циркулярну пилку вартістю 982 грн. 10 коп., електричний шуруповерт вартістю 517 грн. 20 коп., автомагнітолу вартістю 228 грн., флешкарту вартістю 30 грн., а всього належного потерпілому ОСОБА_1 майна на загальну суму 3295 грн. 30 коп.

В поданій апеляційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_2 та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначення покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого. Постановити свій вирок, яким за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 289 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вказує, що законні підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні. Судом в достатній мірі не враховано особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, його відношення до скоєного, тяжкість вчинених злочинів, наслідки, завдані злочинами, те, що збитки повністю не відшкодовані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені в ній доводи, обвинуваченого, який просить апеляційну скаргу відхилити, потерпілого ОСОБА_1, який ставить питання про пом'якшення обвинуваченому покарання, оскільки пробачив останнього та знайшов з ним порозуміння, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, в тому числі, які характеризують його особу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення частково, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і не заперечується в апеляційній скарзі, як не оспорюється і кваліфікація його дій за ст. ст. 185 ч. 2, 289 ч. 2 КК України.

Зокрема, як встановлено в процесі апеляційного розгляду, ОСОБА_2, 27 листопада 2012 року біля 23 години, разом з ОСОБА_3, який приїхав на автомобілі «ВАЗ-2101», д/н - НОМЕР_1, володільцем якого є його батько - потерпілий ОСОБА_1, в квартирі ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, протягом тривалого часу вживали спиртні напої. Під час вживання спиртного ОСОБА_5 поклав ключі від автомобіля на телевізор. Скориставшись даною обстановкою, обвинувачений викрав вказані ключі і за допомогою їх незаконно заволодів зазначеним автомобілем, котрий стояв біля під'їзду вказаного будинку. Переїхавши на іншу сторону будинку, де автомобіль вийшов з ладу і зупинився.

Після цього ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, таємно викрав з автомобіля гідравлічний будівельний рівень вартістю 28 грн., плоскогубці вартістю 15 грн. 60 коп., дві шліфувальні кутові машинки на суму 798 грн., дві відрізні круги на суму 20 грн., електродрель «Статус» вартістю 167 грн., електролобзик вартістю 449 грн. 40 коп., електричну циркулярну пилку вартістю 982 грн. 10 коп., електричний шуруповерт вартістю 517 грн. 20 коп., авто магнітолу вартістю 228 грн., флешкарту вартістю 30 грн., а всього належного потерпілому ОСОБА_1 майна на загальну суму 3295 грн. 30 коп.

Обставини незаконного заволодіння транспортним засобом та викрадення майна потерпілого ОСОБА_1 визнав і обвинувачений ОСОБА_2 в процесі судового та апеляційного розглядів провадження, ствердивши час, місце та спосіб заволодіння транспортним засобом та викрадення майна, його кількість та вартість.

Повністю ствердив названі обставини і потерпілий ОСОБА_1 показання якого є послідовними та повністю узгоджуються між собою.

Проте, при призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 65 КК України та визначив таке без належного урахування ступеня тяжкості вчинених злочинів та особи обвинуваченого.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в тому числі і у виді позбавлення волі може бути прийняте судом з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, на підставі яких він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Рішення суду з цього приводу має бути належним чином вмотивовано у вироку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року з подальшими змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Однак, суд у вироку не навів переконливих доводів про доцільність звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та можливість його виправлення, попередження вчинення нових злочинів при даних обставинах, узагалі не мотивував свого висновку, а лише послався на обставини, що пом'якшують покарання.

Разом з тим, судом практично не взято до уваги те, що ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні ряду злочинів, частина з яких є тяжкими, їх підвищену суспільну небезпечність, перебування в стані сп'яніння та рецидив злочинів, що обтяжує покарання, те що збитки, спричинені злочинами, не відшкодовані.

Колегія суддів не визнає обставиною, яка пом'якшує покарання - усунення спричиненої шкоди. Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_1, ОСОБА_2 збитки, завдані злочинами, у повному обсязі не відшкодував, не вживав достатніх заходів щодо відшкодування шкоди та досягнення порозуміння з потерпілим.

Як стверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 хоча й визнав вину у вчиненні злочинів, однак не вживав достатніх заходів щодо відшкодування шкоди та досягнення порозуміння з потерпілим.

Посилання обвинуваченого на визнання своєї вини є формальним і фактично не враховує наслідки злочинів.

Ті обставини, що ОСОБА_2 визнав вину, активно сприяв розкриттю злочинів та позитивно характеризується за місцем проживання, в даному випадку не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки це не спростовує встановлених судом обставин і висновків та не дає підстав вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання.

Тому застосування до нього ст. 75 КК України колегія суддів вважає безпідставним.

Згідно ч. 2 ст. 409 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадку невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За таких обставин, приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчинених обвинуваченим злочинів, частина з яких є тяжкими, враховуючи їх підвищену суспільну небезпеку, його особу, який раніше неодноразово судимий, з попередніх судимостей жодних висновків не зробив, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вчинив нові, умисні злочини, систематичність вчинення кримінально-караних діянь, збитки завдані злочином не відшкодував, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, лише у виді позбавлення волі, що буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

При цьому покарання обвинуваченому ОСОБА_2 має бути призначено з урахуванням санкцій кримінального закону, за яким кваліфіковані його злочинні дії, та вимог ст. 65 КК України.

Разом з тим, враховуючи пом'якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_2 обставини, якими є часткове відшкодування спричинених збитків, визнання вини, сприяння розкриттю злочинів, позитивні характеристики з місця проживання, попросив вибачення в потерпілого, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів, колегія суддів вважає за можливе при призначенні покарання за ч. 2 ст. 289 КК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 положення ст. 69 КК України, обравши таке нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією названої статті КК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 409 КПК України, колегія суддів,-

З а с у д и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задовольнити частково.

Вирок Старокостянтинівського районного суду від 28 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ст.ст. 185 ч. 2, 289 ч. 2 КК України покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, крім житла.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 289 ч. 2 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, крім житла.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з 11 червня 2013 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з дня отримання копії вироку.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Болотін С.М.