УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 28344/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року у справі за позовом прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Міністерства транспорту та зв'язку України до ОСОБА_1 про стягнення санкцій, -

в с т а н о в и в:

30 квітня 2010 року прокурор м. Луцька в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Міністерства транспорту та зв'язку України звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача фінансові санкції в розмірі 1700 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19 березня 2009 року під час перевірки транспортного засобу марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, що здійснював перевезення пасажирів, відсутня та неоформлена ліцензійна картка, відсутня сервісна книжка на ТЗ та медична довідка водія, про що складено акт №76052. На підставі даного акту заступником начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області винесено постанову від 18 травня 2009 року про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій-штрафу в сумі 1700 грн. Відповідач постанову про застосування фінансових санкцій не оскаржував і фінансова санкція ним добровільно не була сплачена.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 фінансову санкцію в сумі 1700 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на момент застосування фінансових санкцій апелянт не був суб'єктом підприємницької діяльності, автомобільним перевізником, тому суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про задоволення позовних вимог прокурора. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, подали до суду клопотання про розгляд справи в їхній відсутності, тому суд, відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2009 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: автомобіля марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, облаштованого як легкове таксі. Під час перевірки виявлено, що у водія легкового таксі відсутні ліцензійна картка, таксометр, перевезення здійснювались без оформлення ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів та їх багажу в таксі, про що був складений відповідний акт №76052 від 19 березня 2009 року.

Постановою заступника начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області від 18 травня 2009 року № 71334 до ОСОБА_1 на підставі абз.3 ч. 1 ст.60 Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» застосована фінансова санкція в розмірі 1700 грн. (а.с.7). Копія даної постанови та лист з роз'ясненням порядку її оскарження був надісланий на адресу відповідача 25 травня 2009 року (а.с.8).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 постанову про застосування фінансових санкцій не оскаржував і фінансова санкція добровільно ним не була сплачена.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку, що твердження позивача з приводу того, що його автомобіль не відноситься до транспортного засобу призначеного для таксування, спростовується тим, що на момент складення акту №76052 від 19 березня 2009 року, автомобіль позивача було облаштовано як таксі - на даху розташований ліхтар «Таксі», чого сам позивач не заперечує, а тому застосування до нього фінансових санкцій передбачених абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є правомірним, позивачем не доведено, що фінансові санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт, застосовані до нього безпідставно.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи(та) вантажів транспортними засобами; таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля і призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку. Оскільки на даху автомобіля відповідача знаходився розпізнавальний знак - ліхтар оранжевого кольору, то у інспекторів територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області були підстави вважати, що цей транспортний засіб обладнаний відповідним ліхтарем з метою надання послуг з перевезення пасажирів на таксі.

Відповідно до ст.39 вказаного Закону необхідними документами для фізичної особи, яка здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення для водія легкового автомобіля є посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Аналіз наведених законодавчих приписів та фактичних обставин справи, а також той факт, що рішення про застосування фінансових санкцій на момент розгляду справи є чинним, штраф відповідачем не сплачено, вказує на те, що судом першої інстанції правомірно стягнено з апелянта на користь держави 1700 грн. фінансової санкції за допущене ним порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про законність оскаржуваних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року у справі № 2а-1323/10/0370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.С. Затолочний

В.Я. Качмар