УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 103/1005/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Нікіщенко М.І.

№ провадження: 22-ц/190/3581/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.

"06" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Хмарук Н.С.

Суддів:Сінані О.М., Рошка М.В.,

При секретарі:Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання та обслуговуванню внутрибудинкових мереж теплопостачання, зобов'язання відновити внутрибудинкові мережі теплопостачання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року позов Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради АР Крим задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість з оплати послуг теплопостачання та послуг за обслуговування внутрибудинкових мереж теплопостачання в сумі 4588, 41 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки рішення суду не оскаржується в частині відмови у задоволенні позову, колегія суддів, виходячи з принципу диспозитівності не входить в обговорення правильності цих висновків суду, тому в цій частині рішення не переглядається.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання та споживання теплової енергії, заборгованість за отримані відповідачем послуги підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_6 є наймачем квартири АДРЕСА_1 і споживачем комунальних послуг з централізованого теплопостачання. Позивач в установленому законом порядку надавав послуги з централізованого опалення будинку АДРЕСА_1, забезпечуючи ОСОБА_6 можливість користування цими послугами.

Згідно зі ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наймач (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого опалення.

Пунктом 5 частини 2 ст. 20 зазначеного Закону передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач з вересня 2011 року не вносить плату за користування тепловою енергією у зв'язку з чим утворилася заборгованість станом на 01 травня 2013 року в розмірі 4 588 грн. 41 коп. (а.с. 44-46).

За таких обставин, виходячи з правил статей 68 ЖК України, ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 525, 526 ЦК України та встановивши, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за спожиті ним послуги теплової енергії і має заборгованість за надані послуги у сумі 4 588 грн. 41 коп., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання та послуг по обслуговуванню внутрибудинкових мереж теплопостачання та ухвалив рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідач не надав доказів, які б могли спростувати висновки суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутність між сторонами договору про надання послуг з централізованого теплопостачання є підставою для звільнення відповідача від оплати даних позивачем послуг, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції 2006 року).

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт відсутності договору не звільняє відповідача від виконання зобов'язань по оплаті за послуги централізованого теплопостачання, які були надані позивачем.

Довід скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача за послуги теплопостачання за період коли квартира відповідача була відключена від теплопостачання неспроможні, виходячи з наступного.

Згідно пункту 2.5 Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року № 1478/11758 відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.

Згідно пункту 2.6 по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Пунктом 2.7 передбачено, що після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Відповідно пункту 2.8 для виконання робіт з підготовки внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП до опалювального сезону після відключення приміщення від мереж його власник, наймач (орендар) зобов'язаний надавати представнику виконавця послуг з ЦО і ГВП можливість доступу до транзитних трубопроводів відповідно до порядку їх технічного огляду, установленого Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитло-комунгоспу України від 17.05.2005 N 76, зареєстрованими у Мін'юсті України 25.08.2005 за N 927/11207.

Крім того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 28.11.2007 року № 1320/14587 були затверджені зміни до вказаного вище Порядку, які унеможливлюють відключення мереж централізованого опалення й гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку, а дозволяють таке відключення лише у будинку в цілому.

У ході розгляду справи було встановлено, що відповідач 13.09.2011 року відключився від мережі центрального опалення, проте вказане відключення проведено у порушення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у зв'язку з чим є самовільним . У зв'язку з наведеним, посилання апелянта на відключення від мережі опалення правового значення не мають та прийняти до уваги бути не можуть.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам відповідача, а тому необґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивача, є безпідставними.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам наданим сторонами згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Н.Хмарук О.Сінані М.Рошка