Справа № 733/880/13-ц Провадження № 22-ц/795/1276/2013 Головуючий у I інстанції -Чугуєвська Т. П. Доповідач - Шемець Н. В.

Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШемець Н.В.,

суддів:Мамонової О.Є., Позігуна М.І.,

при секретарі:Халимон Т.Ю.,

за участю:ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2013 року про повернення заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5. просить скасувати ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2013 року про повернення їй заяви про забезпечення позову та ухвалити судове рішення, яким накласти арешт та описати товар в магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований на міському ринку у приміщенні м'ясного павільйону. Незаконність ухвали суду апелянт обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що їй стало достовірно відомо про те, що відповідач збирається прийняти усі можливі заходи, щоб унеможливити виконання судового рішення щодо розподілу сумісно нажитого майна. ОСОБА_5. вважає, що нею було повністю виконано усі вимоги, передбачені ст.151 ЦПК України; вона виходила з припущення про ймовірність таких дій і вважає, що не зобов'язана подавати суду докази.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

09 квітня 2013 року ОСОБА_5. звернулась до Ічнянського районного суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та подала заяву про забезпечення зазначеного позову шляхом накладення арешту та опису товару в орендованому магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований на міському ринку у приміщенні м'ясного павільйону, посилаючись на те, що в магазині знаходиться спільно набутий з відповідачем товар і є всі підстави побоюватись, що відповідач може розпорядитися ним та відчужити товар на користь невідомих осіб, що ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.

Повертаючи ОСОБА_5. заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, оскільки заявниця не надала суду доказів щодо товару, на який просить накласти арешт.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який, на думку заявника, є найбільш адекватним; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Статтею 152 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

ОСОБА_5. є фізичною особою-підприємцем, вид діяльності -роздрібна торгівля з лотків та на ринках текстильними виробами, одягом та взуттям (а.с.13-15).

Згідно її пояснень в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_6 також зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності і договір оренди магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" укладений саме ним.

За її доводами, у цьому магазині знаходиться товар, який є спільним подружнім майном, і який вона оцінила у 500000грн.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5. не надала суду першої інстанції жодних доказів щодо товару, на який вона просить накласти арешт.

Стосовно наданих апелянтом копій документів, то апеляційний суд, враховуючи, зокрема, дати накладних- 2009-2010 роки, а в основному їх відсутність (лише одна накладна від 27 листопада 2012 року), не в усіх накладних мається назва товару або потребує розшифровки, їх неналежне оформлення; книга обліку товару надана за 2008 рік, а зошит виручок за 2009-2010 роки, не знаходить, що надані документи підтверджують наявність саме цього товару в 2013 році у магазині, орендованому відповідачем як фізичною особою- підприємцем.

Не надано апеляційному суду доказів і щодо наявності товару як спільного подружнього майна в цьому магазині станом на березень 2012 року - час припинення подружніх стосунків згідно пояснень ОСОБА_5.

Згідно роз'яснень, викладених в п.п.4,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: