УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 2-0107/126/2012 Головуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я.

№ провадження: 22-ц/190/3438/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

"05" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Павловської І.Г.,

Суддів:Горбань В.В., Макарчук Л.В.,

При секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

10.02.11 ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом та просила стягнути з ОСОБА_7 5 000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн. - моральної шкоди та 1 200 грн. - витрат на лікування.

Позов мотивований тим, що в результаті затоплень 23.11.09 та 28.06.10 її квартири АДРЕСА_1 з квартири №12, що розташована поверхом вище і належить відповідачу, їй заподіяно матеріальну шкоду, оскільки у кухні та ванній кімнаті відійшла штукатурка, зіпсувались шпалери, у ванній деформувалась стіна, відшарувався кахель, проступили мокрі плями. На неодноразові прохання позивачки до відповідача усунути за свій рахунок вказані пошкодження або відшкодувати завдану матеріальну шкоду відповідач відмовляється. Крім того, в результаті винних дій відповідача їй заподіяно моральну шкоду, оскільки вона вимушена переживати незручності, в приміщені постійно стоїть запах сирості, через що у позивачки погіршився стан здоров'я.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 657 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, та 2 000 грн. - моральної шкоди. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційні скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи та порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачка не надала доказів, що саме в наслідок його винних дій вона зазнала матеріальну і моральну шкоду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутності своєї вини у залитті квартири позивачки з належної йому на праві власності квартири, тому ОСОБА_7 як той, хто завдав шкоду, зобов'язаний відшкодувати вартість ремонтно-відновлюваних робіт, у визначеному експертизою розмірі, та моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, яких зазнала позивачка в наслідок пошкодження свого майна. Відмовляючи у відшкодуванні витрат на лікування, місцевий суд виходив з відсутності причинного зв'язку між діями відповідача та лікуванням позивачки.

Колегія суддів погоджується з таким вирішенням спору, вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, зробленими з урахуванням фактичних обставин справи, та на підставі правильного застосування норм процесуального і матеріального закону.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 23.11.09 та 28.06.10 була залита належна ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_1. Залиття сталося з квартири №12, яка знаходиться поверхом вище та належить відповідачеві ОСОБА_7 Вказані обставини встановлені актами від 27.11.09 та 08.07.10, складеними комісією працівників ЖЕУ-1 КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, затверджених начальником ЖЕУ-1.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, у правовідносинах щодо відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди: не позивач доводить наявність вини відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Разом з тим, апелянтом у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України не надано будь-яких доказів, які б спростовували наявність його вину у залитті квартири позивачки.

Доводи апеляційної скарги щодо не встановлення причини залиття квартири, не може бути прийнятий до уваги колегією суддів, оскільки апелянт не спростував встановлений судом першої інстанції факт залиття належної позивачці квартири з його вини. Крім того, за участю робітників житлового органу були складені акти про залиття квартири, однак внаслідок постійної відсутності власника у своїй квартирі робітники житлового органу не мали можливості оглянути його квартиру, та встановити причину течі на час затоплення.

Доводи апеллянта про те, що він здавав свою квартиру в оренду і не проживав в період затоплення квартири позивачки, також відхиляються колегією суддів, оскільки ці обставини не є доказом відсутності вини у заподіянні шкоди.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що факт залиття квартири позивачки з вини відповідача не спростований ним в ході судового розгляду та підтверджується наявними у справі доказами, тому обґрунтовано в силу статей 1166, 1167 ЦК України частково задовольнив позовні вимоги, виходячи із засад розумності та справедливості при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

За таких обставин, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до положень статей 82, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати у розмірі 160,95 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Горбань В.В. Павловська І.Г. Макарчук Л.В.