РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/708/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"04" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 1998 року по 01 лютого 2012 року у розмірі 7480,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачем послуги з централізованого теплопостачання, що надається ОП «Кримтеплокомуненерго» на адресу: АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_6 свої зобов'язання щодо оплати вказаної послуги з листопада 1998 року належним чином не виконує, у зв'язку з чим вникла вищезазначена заборгованість.

Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року позов задоволений.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 14 лютого 2013 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено. Рішення суду скасовано, справу призначено на 29 березня 2013 року.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 березня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2004 року по 01 лютого 2012 року у розмірі 5952,75 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянта зазначає про неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та неправильне визначення судом першої інстанції суми заборгованості, що підлягає стягненню.

Також апелянт зазначає, що при розгляді справи, суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності, необґрунтовано пославшись на відсутність заяви відповідачки про це, не звернувши уваги на те, що в запереченнях на позов відповідач просила застосувати наслідки спливу позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОП «Кримтеплокомуненерго» надає, а відповідач споживає послуги з теплопостачання, за адресою АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний сплачувати послуги з централізованого опалення, однак останній дані зобов'язання в повному обсязі не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 N 630.

Пункт 30 вищезазначеної постанови також встановлює обов'язок споживача оплачувати послуги з централізованого опалення.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 вказані зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 01 січня 1998 року по 01 лютого 2012 року у розмірі 7480,03 грн.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі (ст. 16 ЦК України).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно притягнув відповідача до цивільної відповідальності у вигляді стягнення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання.

Разом з тим, заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не застосував наслідки спливу позовної давності після 01.01.2004 року, необґрунтовано не взяв до уваги її заяву про застосування позовної давності, зробленої у запереченнях на позовну заяву (а.с. 35) та у заяві про скасування заочного рішення (а.с. 28).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, ч. 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості у червні 2012 року.

Отже, позовна давність у червні 2012 року була перервана, а тому період часу за який підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги має розраховуватися починаючи з 01 червня 2009 року до 01 лютого 2012 року - дату станом на яку позивач просив стягнути заборгованість.

Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період за період з 01 січня 2004 року по 31 травня 2009 року у розмірі 3388 грн.47 коп. у зв'язку з пропуском позовної даності та відсутністю підстав для застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачки про час та місце розгляду справи судом. Так, матеріали справи місять поштове повідомлення про виклик відповідача до суду на 29 березня 2013 року, яке ОСОБА_6 не вручено, повернуто на адресу суду за закінченням терміну зберігання (а.с.46), що не можна назвати належним повідомленням сторони.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні вимог Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 січня 2004 року по 31 травня 2009 року у розмірі 3388 грн.47 коп.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01 червня 2009 року до 01 лютого 2012 заборгованість з урахуванням сплачених у вказаний період відповідачкою платежів становить 2564,28 грн., яка правильно стягнута судом першої інстанції з відповідачки, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 червня 2009 року до 01 лютого 2012 року у розмірі 2564 грн. 28 коп. підлягає залишенню без змін.

Посилання апелянта на той факт, що вона з 2010 року по 2012 року сплатила за вказані послуги 5724,19 грн. не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки платежі, здійснені відповідачкою, включно до лютого 2012 року (а.с. 62-67), були враховані при визначені заборгованості станом на 01 лютого 2012 року (а.с. 5-8), а тому сплачені позивачкою платежі після вказаної дати, зокрема і 31 травня 2013 року, після ухвалення рішення по справі в сумі 1244,40 грн., про що надано квитанцію суду апеляційної інстанції, підлягають врахуванню при виконанні рішення суду.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про стягнення з відповідачки заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.01.1998 року до 01.01.2004 року у зв'язку з пропуском строку позовної давності не оскаржується, а тому не підлягає перегляду в апеляційному порядку. Підстави для застосування ч.3 ст.303 ЦПК України відсутні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню у відшкодуванню судових витрат 73 грн. 57 коп. пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 березня 2013 року - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 березня 2013 року в частині задоволення позовних вимог Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 січня 2004 року по 31 травня 2009 року у розмірі 3388 грн.47 коп. - скасувати.

Ухвалити у справі в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Рішення в частині задоволення позовних вимог Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 червня 2009 року до 01 лютого 2012 року у розмірі 2564 ( двох тисяч п'ятсот шести десяти чотирьох) грн. 28 коп. - залишити без змін.

Рішення в частині розподілу судових витрат - змінити, зменшивши суму судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до 73 (семи десяти трьох) грн. 57 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді: Т.С. Авраміді О.В. Самойлова А.П. Приходченко