Справа № 1-695/12 Головуючий у І інстанції Лисенко Вл.

Провадження № 11/780/512/13 Доповідач у 2 інстанції Полосенко В.С.

Категорія 34 04.06.2013

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого -судді Сливи Ю. М.,

суддів - Полосенка В.С., Матюшка М. П.,

при секретарі - Шуліпі О. В.,

з участю прокурора Стаховської Н. О., потерпілого ОСОБА_2,

засудженого -ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2013 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, із вищою освітою, менеджер з продажу ТОВ "ІНІТ", житель АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 цього ж КК.

Цим же вироком постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 40 000 гривень завданої моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_5 100 000 гривень моральної шкоди.

Також вирішено питання про судові витрати та речові докази.

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 08.07.2007 року близько 23 години 45 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Хонда Аккорд», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, рухаючись в темну пору доби, на 20км+650 м автодороги Київ-Знамянка в напрямку м. Києва, що на території Києво-Святошинського району Київської області, проявив злочинну недбалість до дорожньої обстановки, не відреагував на її зміну, чим поставив під загрозу життя та здоров'я громадянина.

В порушенні вимог п.п. 2.3.6),18.1 ПДР, введених в дію 01.01.2002 року, при наближенні неврегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід не своєчасно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, для якого створив небезпеку, продовжив рух прямо та на пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який перетинав проїжджу частину зліва направо, відносно напрямку його руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7, отримав тілесні ушкодження у виді забійних ран, саден обличчя, крововиливів м'яких покривів голови, перелому кісток зводу і основи черепа та інших, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та спричинили смерть потерпілого.

Таким чином порушення водієм ОСОБА_3, вимог п.2.3., згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б). бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека Правил дорожнього руху України, від 01.01.2002 року знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали - спричинення смерті ОСОБА_7

В апеляції прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_3, скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок його м'якості та постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе покарання.

Прокурор вважає, що суд при призначенні покарання формально врахував, що засуджений вчинив тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується посередньо, з місця скоєння злочину зник з метою уникнення справедливого покарання за вчинений злочин.

Засуджений подав заперечення на апеляцію прокурора, в якому вказує на законність і обґрунтованість вироку суду та просить залишити вирок без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора в підтримку апеляції, потерпілого, який просив не позбавляти ОСОБА_3 волі, засудженого та захисника, які просили вирок суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляції, провівши часткове судове слідство, вислухавши в дебатах та останнє слово засудженого, апеляційний суд приходить до наступного.

Висновок суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні і наведених у вироку доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності. Кваліфікація дій засудженого є правильною і апелянтом не оспорюється.

Обираючи ОСОБА_3 вид і міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та обставини справи. Вважати призначене покарання занадто м'яким підстав не вбачається.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_3 вчинив злочин з необережності, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, має на утриманні 3-х малолітніх дітей.

Обставинами, які пом'якшують покарання засудженого, суд обґрунтовано визнав щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданих збитків.

Зважаючи на зазначені обставини, а також те, що на час розгляду справи в апеляційному суді засуджений повністю відшкодував завдану матеріальну і моральну шкоду потерпілому, з моменту вчинення злочину пройшов тривалий час та враховуючи думку потерпілого, який під час апеляційного розгляду справи просив суд не позбавляти засудженого волі, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк, протягом якого він має виконати покладені на нього обов'язки, з чим погоджується також і апеляційний суд.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду має бути залишеним без змін, а апеляція прокурора - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України ( в ред. 1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Головуючий -

Судді -