РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 103/419/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Атаманюк Г.С.
№ провадження: 22-ц/190/2997/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.
"15" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Павловської І.Г.,
Суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,
При секретарі:Таранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13 березня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
25.01.13 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду із указаним позовом, та просили стягнути з відповідача - ОСОБА_8 на їх користь 16 000 грн. основного боргу та проценти за 8 місяців затримки в сумі 6 400 грн., а всього 22 400 грн. Позов мотивований тим, що відповідач 22.05.12 позичив у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 16 000 грн. на строк 2 місяця зі сплатою 5 % за користування грошима в місяць, що підтверджується власноруч написаною відповідачем розпискою, проте до часу звернення позивачів до суду відповідач борг не повернув.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13 березня 2013 року у позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь позивачів 22 400 грн боргу в рівних частинах кожному. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду в частині стягнутих процентів та ухвалити в цій частині нове, яким зменшити їх розмір до1 600 грн., посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не повно з'ясовані всі обставини, що мають значення для вирішення справи, зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи та порушенні норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачі не могли вимагати стягнення з нього процентів за користування грошима понад вказаного в розписці строку їх сплати, тобто більше ніж за два місяці.
Згідно роз'яснень, наведених в пунктів 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.08 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», які є правовим звичаєм у розумінні статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині позивних вимог судове рішення не оскаржується.
Отже, в іншій частині рішення суду не оскаржено сторонами, та не переглядалося судовою колегією.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Повністю задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відстоків за користування грошима, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 у визначений в розписці від 22.05.12 строк борг у розмірі 16 000 грн. не повернув, у зв'язку з чим прострочив виконання грошового зобов'язання, тому він, відповідно до вимог статей 1046-1050 ЦК України повинен повернути позивачу спірну суму боргу, з урахуванням процентів визначених у вказаній розписці за весь період прострочення.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися в повній мірі не можна, оскільки вони зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до ухвалення рішення в цій частині з порушенням норм матеріального права та вимог процесуального закону.
При апеляційному перегляді встановлено, що що 22.05.12 ОСОБА_8 позичив у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 16 000 грн. на строк двох місяців зі сплатою 5% на місяць за користування грошима, про що склав письмову розписку. Відповідач свої зобов'язання з повернення боргу у вказаний в розписці строк не виконав.
Ураховуючи те, що позикодавцем та позичальником виступають фізичні особи ці правовідносини регулюється главою 71 ЦК України «Позика. Кредит. Банківський вклад».
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до вимог статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як вбачається із змісту розписки, сторони визначили строк дії договору позики, тому право на одержання процентів за договором у кредитора існує до закінчення такого строку.
Обчислюючи розмір процентів за користування коштами, місцевий суд не врахував, що визначена у розписці від 22.05.12 процентна ставка у розмірі 5% щомісяця була чинною лише до 22.07.12.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Враховуючи наведене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково обчислив розмір процентів за користування коштами з 23.07.12 по 22.01.13 (184 дня) у розмірі 5% щомісяця, оскільки за цей період повинна застосовуватись ставка передбачена статтею 625 ЦК України, тобто 3 % річних.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування грошима за період з 23.07.12 по 22.01.13 підлягають частковому задоволенню та їх розмір складає 241,67 грн. (3% : 365 днів х 184 дня х 16 000 грн.), а загалом - 1 841,97 (800+800+241,67).
Отже, на думку колегії судів, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та порушенні норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідно пунктів 1, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_8 суми процентів за користування грошима підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13 березня 2013 року задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13 березня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_8 суми процентів за користування грошима скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 суму процентів за користування грошима за період з 22.05.12 по 22.01.13 у розмірі 1 841,97 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
Адаменко О.Г. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.