Головуючий першої інстанції Хрімлі О.Г.

Головуючий другої  інстанції Гаврищук Т.Г.

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

УХВАЛА

Іменем України

15 серпня 2008 року                                                                     справа № 22-а-7552/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

 

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарьок М.Г.

                                    Білак С.В.

при секретарі судового засідання	Безруковій В.М.
за участю представників:
від позивача:	не з'явився
від відповідача:	ОСОБА_1. - довіреність від 23.07.08р. Бойко О.С. - довіреність від 19.05.08р. ОСОБА_3  - довіреність від 23.06.08р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги	Державної податкової інспекції у                                  м. Краматорську
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від	22 травня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-6687/08 (суддя Хрімлі О.Г.)
за позовом	Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінструмент» м. Краматорськ
до	Державної податкової інспекції у                                  м. Краматорську
про	визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року по справі № 2-а-6687/08 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінструмент» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області, внаслідок чого визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 року № 0002372302/0/59874, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 332172 грн. 00 коп., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 108704 грн. 10 коп.

В апеляційній скарзі та підчас апеляційного розгляду справи Державна податкова інспекція у м. Краматорську, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового  законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складений акт від 23.11.2007 року  № 1957/23-2-31709671 та було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 року № 0002372302/0/59874, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 441548,10 грн., у тому числі основний платіж 332732 грн., штрафні (фінансові) санкції - 108816,10 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3  п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Наведене податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржується частково в сумі 440876,1 грн., яка складається з зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 332172 грн. 00 коп., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 108704 грн. 10 коп.

            Як вбачається з акту перевірки, однією з підстав для донарахування суми податкового зобов'язання послужив висновок податкового органу про те, що позивачем у порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включено до складу валових доходів  у 1 кварталі 2007р. доход від продажу товарів (робіт, послуг) у сумі 1016387,33 грн.

 Актом перевірки встановлено, що позивачем згідно договору купівлі - продажу від 17.03.2006 року придбано у ПП «Славтехкомплект» нежилу будівлю розташовану за адресою: м. Краматорськ, вул. Уральська, 12. Станом на 01.07.2006 року операція купівлі - продажу відображена по дебету рахунку аналітичного обліку 151 «Капітальне будівництво» - 848333,00 грн. У період, що перевіряється, до капітальних витрат також віднесені витрати на облаштування тимчасового огородження нежилої будівлі - 168054,00 грн. 04.01.2007 року будівлю введено в експлуатацію по балансовій вартості 1016387,33 грн.

 Наведена нежила будівля 04.02.12007р. була продана позивачем ТОВ “Талісман-2007” за ціною 1515000,00 грн., у т.ч. ПДВ 252500,00 грн. 18.01.2007 року у бухгалтерському обліку проведено операцію з ліквідації необоротного матеріального активу «Нежила будівля» балансовою вартістю 1016387,33 грн. До декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року підприємством включено різницю між сумою перевищення виручки від продажу нежилої будівлі над балансовою вартістю.

Відповідач вважає, що зазначена нежитлова будівля не відповідає ознакам основного засобу, визначеного у п.8.2.1 п.8.2 с т.8  Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.4 Положення ( стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, а тому позивач зобов'язаний був включити до складу валових доходів повну суму, отриману від продажу нежилої будівлі.

Згідно п.п. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "основні фонди" розуміються матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За приписами п.п.  8.2.2 наведеної норми основні фонди підлягають розподілу за певними групами, у тому числі : група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення  землі.

У п..4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509,  визначено, що основні засоби це - матеріальні активи, які підприємство утримує з  метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Колегія суддів погоджує висновок  суду першої інстанції про те, що діюче законодавство пов'язує можливість класифікації майна як основних фондів залежно від передбачуваного, а не фактичного строку його використання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нежитлову будівлю було придбано з метою використання у господарській діяльності. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що спірна будівля належить до основних фондів,  колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Підпунктом 8.4.3 п.8.4 ст.8  Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що у  разі  виведення  з  експлуатації  окремих  об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

За таких обставин, доводи скаржника з посиланням на ті обставини, що позивач зобов'язаний був включити до складу валового доходу повну суму, отриману від продажу нежилої будівлі, колегія суддів вважає безпідставними.

Актом перевірки також було встановлено, що позивачем в порушення п.5.1 ст.5 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” включено до складу валових витрат у 3 кварталі 2006 року витрати на суму 49800 грн. як  компенсація вартості послуг, що у подальшому не  використовувались  підприємством у власній господарський діяльності.

Між позивачем та приватним підприємцемОСОБА_4був укладений договір №03\07 від 03.07.2006р. на надання послуг по розробці облікової політики підприємства та документообігу основних засобів.

Згідно акту здачі-приймання послуг від 29.09.2006р. позивачем були отримані наведені у договорі послуги на загальну суму 49800 грн.

29.09.2006р. по ТОВ “Укрінструмент”  був виданий наказ №252-о\д про застосування рекомендацій , викладених у звіті  приватного підприємцяОСОБА_4 згідно договору  №03\07 від 03.07.2006р., у бухгалтерському та податковому обліку та документообігу основних засобів.

Пунктом 5.1 статті 5  Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

Згідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 наведеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:  або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що послуги по розробці облікової політики підприємства та документообігу основних засобів за договором №03\07 від 03.07.2006р., були  придбані позивачем для їх  використання у власній господарській діяльності, а тому витрати по їх придбанню правомірно включені позивачем  до складу валових витрат.

Підставою для донарахування оспореної суми податкового зобов'язання послужив також висновок податкового  органу про те, що позивачем в порушення   п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств”  включено до складу валових витрат у 4 кварталі 2006 року суму 262500,00 грн., не підтверджену відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Між позивачем та ТОВ “Маклер” 20.11.2006р. був укладений договір на проведення досліджень ринку нерухомості з метою пошуку покупця на об'єкт нерухомості нежилу будівлю за адресою: м. Краматорськ, вул.. Уральська,12.

Згідно до акту від 28.12.2006р. позивачем за наведеним договором були отримані послуги по дослідженню ринку нерухомості з пошуку покупця на об'єкт нерухомості,  розташованого за адресою: місто Краматорськ, вул. Уральська, 12, у результаті чого була досягнута згода з продажу об'єкту нерухомості покупцю ТОВ «Талісман - 2007»  вартістю 1515000 грн., з урахуванням ПДВ  у сумі 252500 грн.

Вартість отриманих послуг  складає 315000 грн., у т.ч. ПДВ 52500,00 грн. До наведеного договору також доданий відповідний звіт.

Відповідач вважає, що акт виконаних робіт від 28.12.2006р., не містить повного змісту господарської операції, а тільки її фактичний результат. Документів, що свідчать про фактичне проведення виконавцем відповідних досліджень, які були предметом договору №668 від 20.11.2006 року між ТОВ «Укрінструмент» та ТОВ «Маклер», підчас перевірки не надано.

За приписам п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств”  не належать  до  складу  валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що витрати в розмірі 262500,00 грн., понесені позивачем  за договором № 668 від 20.11.2006 року підтверджені відповідними документами. Акт виконаних робіт від 28.12.2006року містить в собі всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За таких обставин, доводи скаржника щодо завищення позивачем валових витрат, колегією суддів не прийняті до уваги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002372302/0/59874 від 04.12.2007 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

УХВАЛИЛА:  

 

Апеляційну скаргу Державної Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року по справі № 2-а-6687/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року по справі № 2-а-6687/08 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 серпня 2008 року. Постанова  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 18 серпня 2008 року.

 

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

 

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

 

Головуючий:                                                                              Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                          Сухарьок М.Г.

                                                                                                      Білак С.В.

 

 

 

 

 

 

 

З оригіналом згідно:                   

Суддя                                                                Т.Г. Гаврищук