Справа № 22 - ц - 958                            Головуючий у 1-й інстанції: Стеценко В.С.

Категорія  - 30                                         Суддя-доповідач:  Ведмедь Н.І.

 

 

У Х В А Л А 

і м е н е м     У к р а ї н и

 

12 серпня 2008  року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого  -   Смирнової Т.В.,

суддів             -  Ведмедь Н.І.,   Лузан Л..В .

з участю секретаря судового засідання  -  Пархоменко  А.П.

в присутності осіб, які приймають участь у справі :  ОСОБА_1 і  ОСОБА_2

   розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу

            за апеляційною скаргою  ОСОБА_3

            на рішення  Буринського  районного суду від 09 червня 2008 року

            у справі за позовом   ОСОБА_1 , ОСОБА_2  до  ОСОБА_3 та ОСОБА_4

            про відшкодування  спричиненої  майнової  та моральної  шкоди, -

 

в с т а н о в и л а :

 

Рішенням Буринського районного суду  від 09 червня 2008 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  480 грн. в рахунок   відшкодування  майнової шкоди, 250 грн. в рахунок  відшкодування  моральної шкоди та повернення сплачених судових витрат в сумі 49 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  480 грн. в рахунок   відшкодування  майнової шкоди, 250 грн. в рахунок  відшкодування  моральної шкоди та повернення сплачених судових витрат в сумі 49 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

 

В апеляційній скарзі      ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду, посилається на невідповідність висновків суду  обставинам справи,  порушення судом норм  матеріального та процесуального  права.

Зокрема, зазначає, що  судом   не враховано той факт, що  вона участі в противоправних діях не приймала,   що згідно  відмітки проживання в її паспорті зазначено : АДРЕСА_1, де вона зареєстрована з 2000 р., а в паспорті сина зазначено : АДРЕСА_2.   Отже, вона періодично лише відвідувала сина і не могла в повному обсязі відповідати  за  його вчинки.

Також вказує на те, що судом не враховано,   що  вона намагалась припинити противоправні дії сина, а  позивачі спровокували його до  їх вчинення, тому просила  рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким  відмовити в задоволенні позову. 

 

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін в справі, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає відхиленню,  виходячи з наступного.

 

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, правильно визначився в спірних правовідносинах  і  вірно прийшов до висновку що  відповідачі  умисно пошкодивши   огорожу позивачів,    спричинили  їм  як матеріальну, так і моральну  шкоду.

 

 Цей висновок  підтверджується матеріалами  справи, із яких вбачається, що господарства сторін знаходяться поруч та розташовані по АДРЕСА_2.   Між   сім'ями склались неприязні стосунки в зв'язку із спором за межу між їх господарствами.

 

            23 серпня  близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 умисно  пошкодили огорожу позивачів, а саме розбили  8  листів шиферу, який позивачі  спорудили між  господарствами.

 

            Даний факт підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7 та   висновком  ст. ДІМ Буринського РВ УМВС України від 23.08.2007 року ( а.с. 4), тому  доводи апелянта про те, що  вона не била шифер не заслуговують  на увагу.

 

            Відповідно  до висновку  акту  № 43   від 12.03.2008 року судово - психіатричної експертизи  ОСОБА_4 страждає хронічним психічним захворюванням  у вигляді : “Шизофренія, параноїдна форма...”    В період  вчинення ним противоправних дій 23.08.2007 року знаходився у хворобливому стані, внаслідок чого не міг усвідомлював значення своїх дій та керувати ними.

Такий   стан для нього є постійним. ( а.с. 58-62).

 

            Рішенням  Буринського районного суду від 22 травня 2008 року ОСОБА_4 визнаний  недієздатним  та призначено ОСОБА_3 його опікуном ( а.с. 63).

           

Згідно  ч. 2 ст. 1186 ЦК України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та  не могла керувати ними у   зв'язку з психічним розладом або  недоумством, суд може постановити  рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком ( дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо  вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад   або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

 

Як вбачається  з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідачка ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4, яка    проживає з сином     в АДРЕСА_2  на  протязі  20 років.   

ОСОБА_4 психічно хворіє з березня 1988 року, що підтверджується випискою із історії хвороби ( а.с. 460.)  і його мати,  знаючи про його психічний  розлад, не вжила заходів, достатніх для запобігання його противоправної поведінки.

 

 Доводи  ОСОБА_3 про те,   що вона прописана  за іншою адресою ніж її син, лише відвідувала його і не могла в повному обсязі відповідати  за  його вчинки не заслуговують на увагу, оскільки  сам факт  реєстрації  в м. Києві  не має істотного значення, так як  фактично вона проживає разом з сином 

в м. Буринь.    

Так,  і в своїх зверненнях  відповідачка  ОСОБА_3 вказує місце проживання   АДРЕСА_2  ( а.с. 31, 51).

 

За таких підстав, суд першої інстанції  прийшов до вірного  висновку , що  неправомірними  діями відповідачів позивачам завдано матеріальні збитки, які повинні ними бути відшкодовані  в повному  обсязі, але оскільки  ОСОБА_4   страждає психічним захворюванням і не усвідомлював значення своїх дій, то відповідно до ч. 2 с. 1186 ЦК України ОСОБА_3 зобов'язана відшкодувати завдану шкоду.

 

При визначення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн.  місцевий суд належним чином   врахував душевні  страждання, які позивачі зазнали у зв'язку із пошкодженням  їх майна, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості.

 

Доводи  апеляційної  скарги    не спростовують  висновків суду, рішення суду першої інстанції узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, і тому підстав для його зміни або скасування відповідно до ст. 309 ЦПК України не вбачається.

 

Керуючись ст. ст. 303,  307 ч.1 п1,   308 ,   313-315  ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А  :

 

Апеляційну скаргу  ОСОБА_3   відхилити, а  рішення Буринського  районного  суду від 09 червня 2008  року в даній справі   залишити без зміни.

 

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

 

 

Головуючий -  

Судді :