Справа № 11-506/2008 р. копія: Головуючий у 1-й інстанції
Категорія: ч.2 ст.286 КК України Коваленко В.М.
Доповідач: Шпинта М.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючої Міщенко О.А.
Суддів Матюхи Ю.В., Шпинти М.Д.
за участю прокурора Войтюка А.М.
засудженого ОСОБА_1
захисника-адвоката ОСОБА_2,
потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника потерпілих ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні 28 жовтня 2008 року в м. Рівному кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4 на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 2 квітня 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, гр.України, з середньою освітою, непрацюючий, уродженець та житель АДРЕСА_1, раніше не судимий ,-
засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнений з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки.
Відповідно до ст.76 КК України на нього покладені обов”язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь Млинівської районної державної адміністрації, Луцької міської клінічної лікарні відповідно 1477 грн. 14 коп. та 672 грн. за лікування потерпілих; на користь держави усі судові витрати за проведення восьми судових автотехнічних експертиз загальною вартістю 2 310 грн. 81 коп.
з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_4 1707 грн. матеріальної та 30 000 грн. моральної шкоди: на користь ОСОБА_5 - 8872 грн. матеріальної та 20 000 грн. моральної шкоди.
Судом вирішено питання з речовими доказами по справі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 3 грудня 2004 року близько 8 год. 30 хв. він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись на автодорозі Доманово-Ковель-Чернівці- Мамалига в.с.Новоукраїнка Млинівського району Рівненської області зі швидкістю приблизно 70 км/год., в порушення п.10.1, п/п “в” п.14.2 Правил дорожнього руху в Україні , згідно яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, неправильно оцінив дорожню обстановку та зазделегідь не переконався в тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, і в тому, що зміна напрямку руху буде безпечною і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, маючи намір здійснити обгін гужового транспорту під керуванням ОСОБА_7, виявив на зустрічній смузі транспортний засіб - автомобіль “Фольксваген-пасат” під керуванням ОСОБА_5, який не дозволяв виконати маневр обгону. З метою уникнення зіткнення з гужовим транспортом, що створював перешкоду для його руху, застосував гальмування в результаті чого не справився з керуванням, допустив занос автомобіля керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем “Фольксваген-пасат” під керуванням ОСОБА_5
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ-2109 ОСОБА_8( мама засудженого ) отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть, а водій автомобіля “Фольксваген-пасат” ОСОБА_5 та його пасажир - ОСОБА_4 - отримали тяжкі тілесні ушкодження.
В поданій апеляції потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини покликаються на м”якість призначеного йому покарання. Просять вирок щодо засудженого скасувати та постановити новий, яким його засудити до покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України. Зазначають, що суд безпідставно застосував до засудженого ст.75 КК України в звільнив його від відбування покарання з випробуванням, оскільки вину він не визнав, своїми діями затягував розгляд справи в суді, не приймав мір до добровільного відшкодування завданих збитків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, їхнього представника ОСОБА_6 на підтримання своєї апеляції, а також пояснення потерпілої щодо часткового відшкодування засудженим їй матеріальних і моральних збитків, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, пояснення потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката про залишення вироку без зміни, а апеляції потерпілих - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України грунтуються на матеріалах справи та в апеляції не заперечуються. Докази, якими суд обгрунтував свій висновок про винність засудженого є належними, допустимими, достатніми і достовірними.
Доводи потерпілих, що суд без достатніх підстав застосував до засудженого ст.75 КК України і звільнив його від відбування покарання з випробуванням є безпідставними.
Згідно ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п”яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції дотримав вимоги ст.65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого (його вік, сімейний стан, позитивну характеристику за місцем проживання) та обставини, які пом”якшують покарання, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину на стадії судового слідства, що він раніше не судимий. Ці обставини в апеляції потерпілих не спростовані. Той факт, що засуджений розкаявся у вчиненому наприкінці судового розгляду справи не є підставою для невизнання цієї обставини такої, що пом”якшує покарання, як про це зазначається в апеляції потерпілих. Крім того, потерпілі при розгляді апеляції в суді підтвердили, що засуджений частково відшкодовує їм матеріальні і моральні збитки.
Відповідно до ст.372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі встановлені відповідною статтею КК, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості , так і суворості.
Як убачається зі змісту апеляції потерпілих останні не навели в ній доводів, що суд призначив засудженому покарання, яке є явно несправедливим внаслідок його м'якості.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 2 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без задоволення.
Головуюча підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно: суддя-доповідач: М.Д.Шпинта