Апеляційний суд Кіровоградської області
25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул.В.Пермська,2, тел. 24-56-63
_______________________________________________________________________________________
Справа № 11-а -666 2008 року Головуючий у суді І-ї інстанції - Сосновська Л.І.
Категорія - ст. 172 ч.1 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції - Олексієнко І.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Медведенка Ю.С.,
суддів: Олексієнко І.С., Петрової І.М.,
з участю прокурора: Черниш Г.Р.,
захисника-адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2008 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Іллічівка, Пахтааральського району, Сирдар'їнської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1, одруженого, освіта повна вища, директор ТОВ “Либідь”, раніше не судимого,
засуджено за ст. 172 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Суд визнав винним ОСОБА_2 в тому, що він працюючи директором товариства з обмеженою відповідальністю “Либідь”, вчинив грубе порушення законодавства про працю. При здійсненні підприємницької діяльності засуджений, будучи службовою особою, що наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в тому числі щодо прийняття на роботу та звільнення працівників, з метою ухилення від сплати податків та необхідних платежів, передбачених Законом України “Про податок з доходів громадян”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням”, умисно грубо порушив законодавство України про працю.
У лютому 2007 року ОСОБА_2 за усною домовленістю з потерпілим ОСОБА_3 прийняв останнього на роботу в ТОВ “Либідь” завідуючим магазином і метало-складом та уклав з ним договір про повну матеріальну відповідальність від 14.02.2007 року, визначивши оплату праці у розмірі 25 грн. за день. При цьому наказ про прийняття потерпілого на роботу не видав. На таких умовах потерпілий пропрацював в ТОВ “Либідь” до жовтня 2007 року. За час його роботи ОСОБА_2 будь-які документи щодо об'єму та розрахунку за виконанні роботи не складав, обов'язкові податки, збори, страхові збори та платежі не сплачував.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що засуджений порушив ст. 24 КЗпПУ, якою передбачено укладання трудового договору у письмовій формі з найманим працівником, ч. 2 ст. 30 Закону України “Про оплату праці”, якою передбачено, що власник зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці, ст. 94 Кодексу Законів про Працю України, згідно якої передбачений розмір та виплата заробітної плати найнятому працівнику. Вказаними діями засуджений порушив передбачені Конституцією України гарантії і права громадянина на працю, соціальне страхування та на пенсійне забезпечення, чим позбавив потерпілого ОСОБА_3 наданого йому законодавством України права на реалізацію та користування трудових гарантій і свобод.
В апеляції захисником-адвокатом ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції та закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях засудженого складу злочину. Свої вимоги захисник-адвокат обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущено однобічність та неповноту при з'ясуванні всіх обставин, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та самого засудженого, які підтримали доводи апеляції, думку прокурора, який вважає вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а вирок районного суду - скасуванню, та направленню справа прокурору Новгородківського району Кіровоградської області для проведення додаткового розслідування, за наступних підстав.
Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого.
Однак, як під час досудового, так і судового слідства вказані вимоги закону були порушені. Досудове та судове слідство є однобічним та неповним, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, є передчасним.
Допитаний в судовому засіданні засуджений вину в скоєному злочині не визнав, суду пояснив, що він є одночасно засновником та директором ТОВ “Либідь”. На початку 2007 року у нього з потерпілим відбулася розмова про надання останньому можливості працювати в товаристві. Були обумовленні суттєві умови прийняття на роботу та її оплата. Спочатку ОСОБА_3 погодився на прийняття його на роботу і тому 14.02.2007 року з ним був укладений письмовий договір про повну матеріальну відповідальність, в якому зі слів потерпілого були вказані місце проживання, серія, номер і дата видачі паспорта, номер ідентифікаційного коду. Потерпілий отримав другий екземпляр договору, але на другий день відмовився від працевлаштування, пояснивши, що він не може надати трудову книжку, так як стоїть на обліку як безробітній і зобов'язаний кожного місяця надавати її в Новгородківський центр зайнятості. При цьому звернувся до нього з проханням дозволити йому використовувати майстерню для виготовлення деяких виробів з металу для особистих цілей, на що отримав згоду. Сам він також працював як підприємець - фізична особа, приймаючи замовлення на виготовлення парканів та воріт. Більше того, за згодою ОСОБА_3, останній виготовив йому металевий паркан, за що він сплатив потерпілому 400 грн. В зв'язку з тим, що він використовував майстерню для виконання деяких замовлень, то він з ТОВ “Либідь” 01.03.2007 року уклав договір оренди приміщення з оплатою 50 грн. в місяць. Використовуючи приміщення, як фізична особа, за весь час його використання сплачував оренду в касу ТОВ “Либідь”. З червня 2007 року він намагався зареєструвати свою підприємницьку діяльність, але в зв'язку з технічними проблемами забезпечення місця державного реєстратора Новгородківської районної державної адміністрації його підприємницька діяльність була зареєстрована тільки 30.09.2007 року. Просив суд виправдати його, так як відносно ОСОБА_3 він діючого трудового законодавства не порушував. Суду заявив, що ОСОБА_3 вчинив на нього наклеп, так як свого часу він не надав потерпілому довідку, яка б надавала йому можливість отримати пільгову пенсію.
Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що в лютому 2007 року він звернувся до ОСОБА_2, який є директором ТОВ “Либідь”, з проханням влаштуватися на роботу. Йому було запропоновано посаду завідуючого магазином та метало-складом. Прийнявши його на роботу, ОСОБА_2, як директор ТОВ “Либідь” уклав з ним договір про повну матеріальну відповідальність. Про те, що вони будуть працювати як дві фізичні особи розмови не було. За проханням засудженого він виконував роботи і зварювальника, роботи по обробці металів та виготовлення металовиробів, приймав замовлення від громадян, отримував від них кошти, які в кінці дня передавав засудженому. Всього він пропрацював в ТОВ “Либідь” з лютого по жовтень 2007 року. Перші два місяці він не отримував заробітну плату. Пізніше ОСОБА_2 став виплачувати йому по 25 грн. в день. Коли укладався договір про повну матеріальну відповідальність, він надав засудженому свій паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, але ОСОБА_2 відмовився оформити його на роботу офіційно, пояснивши, що в такому випадку йому доведеться сплачувати великі розміри податків. Багато коштів доводиться сплачувати за електроенергію, на закупівлю металу.
Свідок ОСОБА_4, суду пояснив, що ОСОБА_3 є його рідний дядько. Йому відомо, що на протязі значного періоду часу потерпілий ніде не працював. Коли свідок довідався про те, що засуджений вирішив відкрити цех по виготовленню металовиробів, то запропонував ОСОБА_2. взяти на роботу потерпілого. ОСОБА_3 прийшов в товариство і засуджений запропонував підписати йому трудову угоду. ОСОБА_3 спочатку погодився, а потів відмовився від укладання такої угоди, так як перебував на обліку в Новгородківському центрі зайнятості і розмір заробітної плати його не влаштовував.
Свідок ОСОБА_5, суду пояснила, що вона працює на посаді головного спеціаліста Новгородківського центру зайнятості і веде облік громадян, які звертаються до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. ОСОБА_3 звернувся до центру зайнятості в грудні 2006 року з метою пошуку роботи і знятий по його заяві в грудні 2007 року. Протягом вказаного періоду ОСОБА_3 щомісячно приходив у центр зайнятості на прийом. З собою мав паспорт, трудову книжку. Протягом вказаного періоду отримував матеріальну допомогу по безробіттю в сумі 160 грн. щомісячно.
Перевіривши матеріали справи вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він у лютому 2007 року за усною домовленістю з потерпілим ОСОБА_3 прийняв останнього на роботу в ТОВ “Либідь” завідуючим магазином і метало-складом та уклав з ним договір про повну матеріальну відповідальність від 14.02.2007 року, визначивши оплату праці у розмірі 25 грн. за день. Тобто, засуджений обвинувачується в тому, що він прийняв на роботу потерпілого, проте належним чином не оформив їх трудові відносини. З пояснень потерпілого та засудженого вбачається, що потерпілий працював зварювальником та займався обробкою металу, тобто виконував ряд робіт не передбачених, ні усною домовленістю, ні укладеним договором про повну матеріальну відповідальність в якості робітника найнятого ОСОБА_2, як приватним підприємцем, про що в обвинуваченні не зазначено, а тому виникає питання щодо повноти та конкретності пред'явленого обвинувачення. З пред'явленого обвинувачення не зрозуміло, яку саме роботу виконував потерпілий, та на якій посаді рахувався, з ким він фактично перебував у трудових відносинах, а також якими локальними документами визначено його професійні обов'язки та порядок розрахунку.
Крім того, з пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що потерпілий мав намір працювати без належного оформлення з метою отримання грошових коштів додатково від центру зайнятості, що слідством не перевірено, а судом залишено поза увагою, проте дана обставина потребує перевірки, оскільки визначає суб'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України (наявність умислу). Таким чином, слідчим допущено неповноту з'ясування всіх обставин справи, що призвела до не конкретно пред'явленого обвинувачення, на що районним судом не звернуто увагу.
За таких обставин, вирок суду підлягає скасуванню, а справа поверненню на додаткове розслідування, у ході якого необхідно усунути зазначені недоліки та всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи правильно кваліфікувати дії ОСОБА_2, та усунути неконкретність обвинувачення.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2008 року стосовно ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити прокурору Новгородківського району Кіровоградської області для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.
СУДДІ:
Медведенко Ю.С. Олексієнко І.С. Петрова І.М.