Справа № 22-ц-1027/2008р.                              Головуючий у 1-й інстанції Глущенко Є.Д.

Категорія 27                                                       Суддя-доповідач Рибалка В.Г.

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

26 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

              головуючого - Рибалки В.Г.

              суддів            - Хвостика С.Г., Попруги С.В.

              з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

              та осіб, які беруть участь у справі - позивача та його представника ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня        2008 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення суми позики і відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня          2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги, що гроші за договором позики позичались ним під 3% місячних від суми позики, а не під 3% річних.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2003 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір позики згідно якого остання взяла в борг у позивача 2500 доларів США строком на один рік до 10 грудня 2004 року під 3% з виплатою кожен місяць, що підтверджується розпискою, що знаходиться в матеріалах справи.

Починаючи з січня 2004 року відповідачка ОСОБА_4 сплачувала позивачеві щомісячно 75 доларів США та повернула йому 900 доларів США, що також підтверджується розпискою нею підписаною.

У зв”язку з виїздом відповідачки  в Італію її борг за згодою позивачки було переведено на її сина ОСОБА_2, що підтверджується розпискою про те, що ОСОБА_2 прийняв на себе зобов”язання сплачувати проценти по боргу матері кожного місяця.

Згідно графіка розрахунку за підписом відповідача ОСОБА_2 він повернув позивачу 1000 доларів США.

Відповідно до розписки позивача від 20 лютого 2006 року відповідачка ОСОБА_4 виплатила йому 500 доларів США (а.с.96).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами склалися цивільні правовідносини, які виникли у 2003 році з приводу укладення та виконання договору позики, які регулюються статтями ЦК України (в редакції 1963 року) і які не передбачали сплати відсотків за договором позики між громадянами.

Посилання апелянта на те, що  відповідачі не сплатили суму боргу по сплаті процентів від суми основного боргу є безпідставними.

Вбачається, що договір позики був укладений до 1 січня 2004 року, а тому у відповідності до п.10 Прикінцевих і перехідних положень до ЦК України на дані правовідносини про відповідальність за порушення договору застосовуються правила ЦК України в новій редакції. Тому суд у відповідності до ст. 1048 ЦК України не має правових підстав для присудження позивачу процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини угоди, укладеної між сторонами, обсяг взятих на себе зобов'язань по ній та наслідки порушення цих зобов'язань. Зокрема, висновок суду про те, що розмір відсотків за користування позикою у відповідності з вимогами ст.1048 ЦК України фактично не узгоджувався і позивач цих обставин належним чином не довів, є переконливим та ґрунтується на зібраних доказах.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то у даному випадку мають місце договірні правовідносини між сторонами і укладеним договором не передбачена можливість відшкодування такої шкоди.

Таким чином, рішення суду першої інстанції узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 липня            2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно  і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення  до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді