ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2013 року Справа № 11/780
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Данилової М.В.
за участю представників сторін:
скаржника позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідача прокуратуриЛевіна В.Б., представник за дов. від 10.02.2011р. Шекшеєвої В.С., посвідчення від 26.02.2013р. № 015375
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630"
на постановувід 29.03.2011 року Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 11/780 господарського суду Житомирської області
за позовомЗаступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України
до Дочірнього підприємства "Промжитлобуд" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства
простягнення заборгованості в сумі 362339,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Житомирської області із позовом до Дочірнього підприємства "Промжитлобуд" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства про стягнення 3% річних у сумі 7679,46 грн., інфляційних у розмірі 34171,10 грн., пені в сумі 46588,36 грн., штрафу в сумі 17918,74 грн., обгрунтувавши вимоги неналежним виконанням, договору № 227/ДБ-93Буд від 03.11.2005 року, додатковим договором № 3/93/ПУ від 21.08.2007 року, додаткової угоди 4/93ПУ від 23.11.2007 року, додаткової угоди 6/93 ПУ від 06.02.2008 року, розрахунком фактичних витрат на будівництво спільної частини будинку, інженерних мереж, благоустрою та витрат замовника на основі інвентаризаційної справи БТІ по будівництву 10 поверху в житловому будинку по вул. Черняхівського, 108 "Б" в м. Житомирі, вимогою від 15.02.2008 року, ст. 625 ЦК України, ст. 231 ГК України.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.12.2010 року (суддя Брагіна Я.В.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 року (головуючий суддя Огороднік К.М., судді Мельник О.В., Коломис В.В.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Дочірнього підприємства "Промжитлобуд" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства на користь Міністерства оборони України 29437,93 грн. пені, 17918,74 грн. штрафу, 2419,56 грн. 3% річних, 23815,67 грн. інфляційних втрат. Відмовлено в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 17150,43 грн. пені, 5259,90 грн. 3% річних та 10355,43 грн. інфляційних нарахувань.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.12.2010 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 року та відмовити позивачам в задоволені позову.
Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки між Дочірнім підприємством "Промжитлобуд" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства та Міністерством оборони України відсутні угоди щодо сплати витрат на будівництво спільної частини будинку по вул. Черніхівського, 108 "Б".
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.11.2005 року між Міністерством оборони України в особі начальника Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та Дочірнім підприємством "Промжитлобуд" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства (генпідрядник) укладено договір підряду № 227/ДБ-93Буд на будівництво житлового будинку по вул. Черняхівського, 108 "Б" в м. Житомирі (далі - договір). Згідно умов договору замовник доручає генпідряднику будівництво об'єкта - 108-квартирного житлового будинку по вул. Черняхівського, 108 "Б" в м. Житомирі, а генпідрядник зобов'язується збудувати і ввести об'єкт в експлуатацію та передати його замовнику (в загальнодержавну власність у сферу управління Міністерства оборони України) за визначеним у пунктах 1.5, 1.6, 1.7 і 1.8 договору порядком та у визначений у пункті 3.1 договору термін (строк). Замовник у такому разі зобов'язується оплатити генпідряднику вартість будівництва об'єкта (далі - договірну ціну), яка визначається в пункті 2.1 договору, за викладеним у договорі порядком і умовами.
21.08.2007 року між Міністерством оборони України в особі начальника Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та Дочірнім підприємством "Промжитлобуд" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства (пайовик) укладено додатковий договір № 3/93/ПУ до договору підряду № 227/ДБ-93Буд від 03.11.2005 року, предметом якого є завершення спільними зусиллями сторін будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку по вул. Черняхівського, 108 "Б" у м. Житомирі з урахуванням добудови 10-го поверху за власні кошти Дочірнього підприємства "Промжитлобуд" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства. Як встановлено п. 1.3 додаткового договору, за даним договором замовник передає, а пайовик приймає на себе обов'язки по виготовленню проектно-кошторисної документації та 100% фінансування та будівництво добудови 10-го поверху. Відповідно до пунктів 1.5 і 1.6 додаткового договору загальна площа 10-го поверху, що буде добудовано, на момент підписання договору орієнтовано складає - 731,52 кв.м. та буде уточнена і зафіксована в додатковій угоді, підписаній сторонами на підставі відкоригованої проектно-кошторисної документації. Замовник передає пайовику, за умови виконання останнім пункту 1.3 даного договору, у власність загальну площу, зазначену в п.1.5 даного договору. За змістом п.3.2 додаткового договору замовник передає пайовику, за умови виконання останнім пунктів 1.3, 4.2 даного договору, у власність квартири загальною площею - 731,52 кв.м., які знаходяться на 10 поверсі житлового будинку, на підставі затвердженого акта розподілу збудованих площ об'єкту та після компенсації пайовиком замовнику частини фактичних витрат, понесених замовником по будівництву спільних конструкцій будинку, інженерних мереж, благоустрою і т.д. (на основі узгоджених сторонами розрахунків, складених за фактично понесеними витратами).
Умови додаткового договору неодноразово змінювались шляхом укладення сторонами додаткових угод № 4/93 ПУ від 23.11.2007 року та № 6/93 ПУ від 06.02.2008 року.
Згідно п. 2 додаткової угоди № 6/93 ПУ від 06.02.2008 року п. 3.1 та п. 3.2 договору підряду № 227/ДБ-93Буд викладено в наступній редакції: "3.1. Обсяг інвестицій пайовика (внесення грошових коштів та інших активів, у тому числі - вартість будівельно-монтажних робіт, у цінах 2007 року) по добудові 10-го поверху складає 3535823,07 грн., в т.ч. ПДВ 589303,85 грн." "3.2. Замовник передає пайовику, за умови виконання останньою стороною пунктів даного договору, у власність квартири загальною площею - 1376,1 кв.м., які знаходяться на 10 поверсі житлового будинку, на підставі затвердженого акта розподілу збудованих площ об'єкту та після компенсації пайовиком замовнику частини фактичних витрат, понесених замовником по будівництву спільних конструкцій будинку, інженерних мереж, благоустрою і т.і. (на основі узгоджених сторонами розрахунків, складених за фактично понесеними витратами та на основі даних відповідного БТІ, додаток №2)".
Сторонами було підписано розрахунок фактичних витрат на будівництво спільної частини будинку, інженерних мереж, благоустрою та витрат замовника на основі інвентаризаційної справи БТІ по будівництву 10 поверху житлового будинку по вул. Черняхівського, 108Б (блок 2) у м. Житомир, яким сторони погодили розмір компенсації, що підлягає сплаті відповідачем замовнику в сумі 555982,00 грн.
Відповідач узгоджену суму 555982,00 грн. не перерахував позивачу, в зв'язку з чим 15.02.2008 року за вих. № 163/УКБ-7/177 останнім надіслано вимогу про сплату зазначеної суми.
Листом відповідача за № 27 від 19.02.2008 року підтверджується, що він отримав вказану вище вимогу від 15.02.2008 року, визнав її, зазначивши, що частину коштів перераховано, а частина буде перерахована після отримання коштів за виконані сезонні роботи.
З врахуванням вимог ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був виконати надіслану позивачем вимогу про сплату заборгованості протягом семи днів, тобто до 26.02.2008 року.
Судами встановлено, що відповідач виконав вимогу частково, сплативши 300000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1148 від 20.02.2008 року та випискою з банку від 20.02.2008 року.
Таким чином, станом на 26.02.2008 року у відповідача перед позивачем існував борг у розмірі 255982,00 грн. (555982,00 грн. - 300000,00 грн.).
У зв'язку з не проведенням відповідачем остаточного розрахунку за договором підряду № 227/ДБ-93Буд від 03.11.2005 року, Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України відповідачу повторно надіслано вимогу (претензію) за № 163/УКБ-7/709 від 20.06.2008 року про сплату 255982,00 грн. основного боргу, 7679,46 грн. 3% річних, 47149,15 грн. інфляційних втрат, 31229,56 грн. пені за період з 20.02.2008 року по 20.06.2008 року та 17918,74 грн. штрафу.
Відповідач перерахував Міністерству оборони України 255982,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.08.2008 року № 170, від 25.09.2008 року № 235, від 03.10.2008 року № 242, № 1055.
Спір між сторонами виник щодо нарахування інфляційних, річних, пені та штрафу.
Вирішуючи спір по суті суди дійшли висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, на підставі договору підряду № 227/ДБ-93Буд від 03.11.2005 року, додаткового договору № 3/93/ПУ від 21.08.2007 року до нього, а також додаткових угод № 4/93 ПУ від 23.11.2007 року і № 6/93 ПУ від 06.02.2008 року до додаткового договору за своєю правовою природою є відносинами будівельного підряду. (ч. 1 ст. 875 ЦК України)
Також, до спірних правовідносин судами застосуванні приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою встановлено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; ч. 2 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що в разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому, судами встановлено, що згідно вимог ст. 530 ЦК України, інфляційні нарахування, 3% річних та пеню необхідно починати нараховувати з 27.02.2008 року (19.02.2008 року (день отримання відповідачем вимоги позивача про сплату 555982,00 грн. № 163/УКБ-7/177 від 15.02.2008 року) + 7 днів (згідно ст. 530 ЦК України), в зв'язку з чим позов задоволено частково, в сумі 29437,93грн. пені, 17918,74 грн. штрафу, 2419,56 грн. 3% річних, 23815,67 грн. інфляційних втрат.
Касаційна інстанція не може погодитись із застосуванням до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, з таких підстав : виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій передбачених абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а також якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір відповідних санкцій.
Ураховуючи викладене, застосування до відповідача санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 ГК України не є обгрунтованим, оскільки останнім, як встановлено судами, допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 року у справі № 42/562, від 20.12.2012 року № 06/113-38, від 28.02.2011 року № 23/225, від 24.10.2011 року № 25/187, яка є обов'язковою для застосування, оскільки згідно частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для касування рішення місцевого чи апеляційного суду. При цьому, згідно пункту 11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24 жовтня 2011 року (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, від 17 жовтня 2012 року № 10, від 16 січня 2013 року № 3), суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.
Більш того, як свідчить практика Європейського Суду тривалий розгляд справ, в тому числі направлення справ на новий розгляд, є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року), а той факт, що позиція вищестоящих судів по суті справи відрізняється від позиції нижчих інстанцій не може бути підставою для повторного розгляду справи (Рішення Європейського Суду з прав людини Справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" заява № 48553/99 Страсбург, 25.07.2002 рік, Рішення Європейського Суду з прав людини Справа "Бочан проти України" заява № 7577/02 Страсбург, 03.05.2007 рік та Рішення Європейського Суду з прав людини Справа "Герега проти України" заява № 30713/05 Страсбург, 21.12.2010 рік), а відтак, враховуючи, що у даному випадку застосування норм матеріального права не стосується встановлення або доведення обставин справи, дослідження та збирання доказів або їх додаткової перевірки, на підставі встановлених фактичних обставин справи колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, про скасування рішення та постанови в частині стягнення з відповідача 29437,93 грн. пені та 17918,74 грн. штрафу та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В решті рішення та постанова підлягають залишенню в силі, оскільки прийняті з дотриманням норм процесуального та матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та у відповідності із встановленими судами обставинами справи.
Посилання скаржника на порушення його прав судовими рішеннями касаційна інстанція не приймає до уваги оскільки заявником не надано доказів на підтвердження його вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 2 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Житомирської області від 14.12.2010 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 року у справі № 11/780 господарського суду Житомирської області в частині стягнення 29437,93 грн. пені та 17918,74 грн. штрафу скасувати.
Прийняти нове рішення про відмову у позові в цій частині.
В решті рішення господарського суду Житомирської області від 14.12.2010 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 року залишити в силі.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління № 630" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
М. Данилова