Справа № 11 а - 374 Головуючий у І інстанції Коваленко В.П.
Категорія: ст. 121ч. 2 КК Доповідач у 2 інстанції Ткач С.О.
УХВАЛА Іменем України
06 червня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів..................... Ткача С.О.
Слісарчука Я.А.
з участю:
прокурора........... Воронухи Д.С.
адвокатів.............. ОСОБА_4
ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_5
ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Радомишльського району Лось С.М., апеляцією потерпілої ОСОБА_1, апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_3 на вирок Радомишльського районного суду від 21 березня 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18041 гривню 29 коп. матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди, на користь ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 10000 гривень моральної шкоди кожному.
Як визнав суд, ОСОБА_2 10 квітня 2005 року близько 1 години ЗО хв. АДРЕСА_1, неподалік приміщення спортивного
2
комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2», на грунті неприязних стосунків навмисно наніс два удари кулаком в обличчя ОСОБА_9.
Від ударів потерпілий впав на землю ударившись головою, отримав тілесні ушкодження у вигляді: двох синців на обличчі, крововиливу в м'які тканини голови у правій потиличній ділянці, лінійного перелому потиличної кістки, крововиливу під м'яку оболочку мозочка, крововиливів під м'яку оболонку головного мозку у правій потиличній, у правій лобній та лівій лобно - тім'яній ділянках, гематологічного забою головного мозку у правій потиличній ділянці, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, від яких помер 17 квітня 2005 року.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання особі винного та тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 на 9 років позбавлення волі. Мотивує тим, що вчинений злочин відноситься до категорії особливо тяжких, засуджений вину не визнав, збитки не відшкодував, намагався запутати судове слідство, впливав на свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, по справі відсутні обставини, що пом'якшують покарання.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати з мотиву необхідності застосувати більш суворе покарання, постановити новий вирок, яким засудити винного на 10 років позбавлення волі. Мотивує тим, що ОСОБА_2 вину не визнав, під час досудового слідства стверджував про свою непричетність до вчиненого злочину, неодноразово змінював покази, впливав на свідків, що свідчить про відсутність каяття, намагання уникнути відповідальності. У потерпілих пробачення не просив і не відшкодував збитків, в той час як у характеристиці зазначено, що він як приватний підприємець займається благодійною діяльністю. Окрім того, на початку 2006 року відбулась дорожно - транспортна пригода із смертельним наслідком, учасником якої був ОСОБА_2, що характеризує його негативно.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ст. 119 КК України, призначить покарання не пов'язане з позбавленням волі, зменшить суми стягнення коштів на користь потерпілих. Мотивує тим, що ініціатором конфлікту був ОСОБА_9. Він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, перекрив дорогу автомобілем, створив аварійну ситуацію, перший наніс удар кулаком в плече. Захищаючись від противоправних дій, вдарив ОСОБА_9 один раз кулаком в обличчя і той впав на землю, вдарившись головою. Наміру заподіяти тілесні ушкодження не мав і не бажав для нього настання тяжких наслідків, тому доставив потерпілого до місця проживання і перегнав його автомобіль «Опель - Вектра».
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, призначить покарання не пов'язане з позбавленням волі, зменшить суми стягнення на користь потерпілих. Вважає, що суд не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, які змінювались.
з
Нанесеними ОСОБА_2 ударами ОСОБА_9 не могли бути спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що ствердив і експерт зазначивши про їх утворення внаслідок ударів в обличчя з послідуючим падінням на площину. Наносячи удар ОСОБА_2 не бажав та свідомо не припускав настання тяжких наслідків, а тим більше смерті ОСОБА_9. Таким чином вирок суду не відповідає вимогам ст. 323 КПК України, щодо законності та обґрунтованості. При вирішенні заявлених цивільних позовів суд не врахував достатньо дані про особу винного: відсутність судимостей, з'явлення із зізнанням, щире каяття, наявність на утриманні 2 дітей, його матеріальний стан, відношення до скоєного, не встановив характер та обсяг страждань кожного із потерпілих та їх майнові витрати. Питання застосування ст. 69 КК України, при наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, не розглядалось.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора і думку потерпілих та адвоката, які підтримали апеляції державного обвинувачення та потерпілої, заперечили проти доводів засудженого та його адвоката, засудженого та адвоката, які підтримали свої апеляції, заперечили проти апеляцій прокурора і потерпілої, перевіривши вирок суду, обсудивши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і потерпілої задоволенню не підлягають, а апеляції засудженого та адвоката підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив докази по справі, однак обґрунтовуючи винність ОСОБА_2 допустився помилки при кваліфікації його дій.
Суд правильно послався на показання засудженого ОСОБА_2 який визнав, що 10 квітня 2005 року у нічний час неподалік спортивного комплексу в м. Радомишль під час суперечки з ОСОБА_9 наніс йому удар кулаком в обличчя, від якого той впав, вдарившись головою втратив свідомість. Свої дії пояснив тим, що потерпілий керуючи автомобілем перегородив шлях, створив аварійну ситуацію і перший наніс удар кулаком в плече.
Суд також правильно послався на показання потерпілі ОСОБА_1 про те, що близько 2-ї години 10 квітня 2005 року почула гуркіт автомобіля. Вийшла на вулицю де зустріла ОСОБА_2 і ОСОБА_11, які тягли під руки до будинку побитого ОСОБА_9. Під правим оком виднівся синець, губа була розбита, він не міг розмовляти, а тільки хрипів.
За оголошеними показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, 9 квітня 2005 року близько 23 годин вони бачили ОСОБА_9 і ОСОБА_11, які пили каву у кафе.
Свідок ОСОБА_11 підтвердив даний факт і пояснив суду, що дійсно знаходився з потерпілим у кафе десь до 24 години 9 квітня 2005 року. ОСОБА_9 був охайно одягнутий, без будь яких тілесних ушкоджень.
Суд послався у вироку на показання свідка ОСОБА_14 з яких слідує, що в ніч на 10 квітня 2005 року потерпілий своїм автомобілем обігнав їх автомобіль і
4
перекрив шлях. ОСОБА_2 вийшов з автомобіля і вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_9, від якого той впав на землю спиною, вдарившись головою.
Суд проаналізував покази свідків ОСОБА_. і ОСОБА_10, які неодноразово змінювались. Однак вони ствердили, що ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_9 в обличчя і той впав на асфальт.
Згідно висновку судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_9 ( а. с. 107 - 112), тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя утворились раніше тілесних ушкоджень волосистої частини голови, внаслідок ударів тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могла бути рука зжата в кулак. З висновку додаткової експертизи слідує, що потерпілому в обличчя до падіння було нанесено два удари ( а. с. 113 - 114). Смерть ОСОБА_9 настала від отриманих тілесних ушкоджень, внаслідок падіння на площину з положення стоячи від нанесених двох ударів в обличчя, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із смертю.
З висновку судово- психіатричної експертизи слідує, що ОСОБА_2 осудний, добре орієнтується в ситуації, розуміє противоправність своїх дій, дає противоречіві покази, намагаючись вигородити себе, розуміє і пам'ятає події, логічно будує свій захист ( а. с. 132 - 133).
Дослідженими судом доказами незаперечно встановлено, що ОСОБА_2 під час сварки завдав два удари рукою в обличчя ОСОБА_9, від яких той упав, вдарився головою об тротуар, одержав крововилив у м'які тканини голови в правій потиличній ділянці, лінійного перелому потиличної кістки, крововиливу під м'яку оболочку мозочка та головного мозку, гематологічного забою головного мозку в правій потиличній ділянці. Смерть ОСОБА_9 сталася не від ударів завданих ОСОБА_2, а внаслідок травми голови, одержаної від падіння на тротуар. У справі не встановлено доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2, завдаючи удару ОСОБА_9 в обличчя, мав умисел заподіяти йому тяжке тілесне ушкодження. Тому дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати, як вбивство через необережність за ч. 1 ст. 119 КК України.
Покарання ОСОБА_2 призначається у виді позбавлення волі у межах, установлених у санкції статті 119 ч. 1 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, якими є смерть ОСОБА_9, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання визнаються: щире каяття, часткове відшкодування шкоди потерпілим, що стверджується чеками про перерахування коштів ( ОСОБА_6 1500 грн., ОСОБА_5 1500 грн., ОСОБА_7 1500 грн., ОСОБА_1 3500 грн.), з'явлення із зізнанням.
Як особа ОСОБА_2 характеризується позитивно, має на утриманні 2 дітей, засуджується вперше, він та дружина хворіють і потребують постійного
5
амбулаторного лікування, колектив ВАТ ПБК «Радомишль» просить не позбавляти його волі.
Обставин, які обтяжують покарання засудженого, не встановлено.
Посилання потерпілої ОСОБА_1 на причетність ОСОБА_2 до дорожньо - транспортної пригоди, що мала місце 19 січня 2006 року і характеризує засудженого негативно, спростовується довідкою НОМЕР_1 виданою ВДАІ УМВС України в Житомирській області, згідно якої він є свідком по справі, а кримінальна справа порушена проти ОСОБА_15 за ст. 286 ч. 2 КК України.
Доводи адвоката ОСОБА_3 про те, що суд не вирішував питання про застосування щодо засудженого ст. 69 КК України з безпідставними, так як застосування даної статті є правом суду за наявності певних підстав, а не обов'язком.
При вирішенні питання по заявлених потерпілими цивільних позовах, суд врахував надані ОСОБА_1 докази про понесені матеріальні витрати, та врахував непоправні моральні страждання потерпілих, завдані смертю загиблого. Тому, підстав для зміни вироку суду в частині стягнення на користь потерпілих матеріальної і моральної шкоди, зменшення її розміру, колегія суддів не встановила.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Лось С.М. та потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково. Вирок Радомишльського районного суду від 21 березня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити. Перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство через необережність та призначить йому за цим законом покарання у виді 4 років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді: ( підписи) Згідно: суддя апеляційного суду
Житомирської області С.О. Ткач