АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2006 р. місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Завидовської О.Г.
суддів Карпук А.К., Данилюк В.А.
при секретарі Тарасюк Ю.А.
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника позивачів ОСОБА_3
відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Коршівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Коршівської сільської ради від 28 лютого 2002 року, визнання недійсним договору-дарування від 15.11.2005 року, визнання права спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду від 16 березня 2006 року
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 16 березня 2006 року, яким позов задоволено.
Скасовано рішення виконкому Коршівської сільської ради від 28.02.02 року №НОМЕР_1 про дачу дозволу на переоформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане ОСОБА_4.
Визнано незаконним свідоцтво про право власності від 11 квітня 2005 року на житловий будинок АДРЕСА_1.
Визнано недійсним договір дарування від 15.11.2005 року будинку №НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Справа № 22-ц-514/06 Головуючий у 1 інстанції Костюкевич О.К.
Категорія Доповідач Карпук А.К.
Визнано право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями по АДРЕСА_1, який складається з одноповерхового цегляного житлового будинку 1965 року забудови «А-1» з сінами «а» та «а-1», сходами «а-2», погреба «Д» 1966 року забудови, цегляний хлів 1967 року забудови «Г-1», цегляний хлів 1990 року забудови «В-1», цегляної літньої кухні, сіней Б-1 «б» 1990 року забудови за:
· ОСОБА_8 на 4/24 частки;
· ОСОБА_1 на 4/24 частки;
· ОСОБА_2 на 5/24 частки;
· ОСОБА_7 на 6/24 частки;
· ОСОБА_4 на 5/24 частки.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, Коршівської сільської ради, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 2050 грн. судових витрат.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, Коршівської сільської ради, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 100 гривень судових витрат.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, Коршівської сільської ради, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 100 гривень судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_4, Коршівської сільської ради, ОСОБА_5 в доход держави мито в сумі 306 грн. 42 коп.
Відповідачі вважають, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи. Зокрема, судом не встановлено коло осіб, які є співвласниками спірного будинковолодіння і тих, хто вибувши з колгоспного двору втратив право власності на його майно, момент виникнення права власності на спірне майно і момент набуття цього майна.
Просили скасувати рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судом першої інстанції встановлено, що господарство ОСОБА_4 відносилось до суспільної групи «колгоспний двір» (а.с.20).
Довідкою Коршівської сільської ради від 7.06.2005р. №НОМЕР_3 стверджується про коло осіб, що проживали станом на 1.01.1991 року, відтак не втратили права на частку у майні колгоспного двору серед яких позивачі, відповідач ОСОБА_4 та її син ОСОБА_9 (а.с.21), який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с.12).
Відповідно до вимог п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1993 року з наступними змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати брали участь своєю працею і помагали у веденні спільного господарського двору. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх на непрацездатних.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, встановивши, що спірне майно є майном бувшого колгоспного двору, та визначивши осіб, які згідно закону не втратили право на частку у цьому майні, на підставі ст. 123, 126 ЦК України в редакції 1963 року, прийшов до вірного висновку про визнання за сторонами право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими надвірними будівлями АДРЕСА_1.
З врахуванням числа осіб, що не втратили права на частку у майні бувшого колгоспного двору, та тієї обставини, що один із бувших членів колгоспного двору - ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадкоємці після його смерті в установленому законом порядку прийняли спадщину, виходячи із рівності часток членів двору, суд вірно визначив частки кожного із співвласників у спільній частковій власності. Висновок суду про недійсність договору-дарування спірного будинковолодіння ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи, підтверджених належними доказами, що є у матеріалах справи.
Покликання апелянта ОСОБА_4 на те, що права на частку у майні бувшого колгоспного двору не втратила її дочка ОСОБА_10 є необгрунтованими, а подані нею докази не свідчать про те, що вона була членом колгоспного двору станом на 15.04.1991 року (а.с.141-146).
Крім того, сама ОСОБА_10, котра брала у справі участь як відповідач, не зверталася до суду з позовом про визнання за нею права на частку у майні бувшого колгоспного двору.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права, висновки суду ґрунтуються на всебічно з'ясованих обставинах справи, підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст.307, 308Ю 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 16 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.)
Головуючий
Судді