23.05.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/797/1366/2013 р. Головуючий в першій
інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 44 Доповідач в апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Колбіної Т.П.,
суддів: - Зотова В.С., Андрейченко А.А.,
при секретарі - Лашкевич Н.О.,
за участю прокурора - Шульги О.Г., ОСОБА_9, ОСОБА_11, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу прокурора міста Севастополя в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_6 в листопаді 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9 та просив розірвати договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 та визнати її та її малолітнього сина - ОСОБА_8 - такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.
Вимоги мотивує тим, що він є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1. 14.01.2008 р. за вказаною адресою була зареєстрована відповідач - ОСОБА_9, дружина його сина - ОСОБА_11, та 11.04.2008 р. зареєстрований її син, онук позивача, - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 З листопада 2009 року ОСОБА_9 у вказаній квартирі не проживає, з лютого 2010 року не проживає в квартирі і малолітня дитина - ОСОБА_8, що підтверджується показаннями свідків. За минулий час відповідач вселитися не намагалась, у ній фактично склалася нова сім'я, з якою вона мешкає за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 вересня 2012 р. позов задоволений частково. Розірваний договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, укладений 14.01.2008 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ОСОБА_8 визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_8 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, прокурор міста Севастополя подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення у вказаній частині у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права. Вказує, що при вирішенні спору суд не звернув уваги на те, що при розірванні шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 питання щодо визначення місця проживання дитини - ОСОБА_8 - не вирішувалося, він продовжує залишатися членом сім'ї батька - ОСОБА_11, що мешкає за спірною адресою, та до нього не можуть бути застосовані ст.ст.71,72 ЖК України.
Рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, укладеного 14.01.2008 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, не оскаржується, тому відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції в цій частині не є предметом апеляційного розгляду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітній ОСОБА_8 не проживає на спірній житловій площі з лютого 2010 року, втратив право користування житлом.
З такими висновками частково погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановленістроки, провадиться в судовому порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_6 - є членом ЖБК-80 з 1982 р. та проживає у квартирі АДРЕСА_1. Вартість квартири сплачена ним у повному обсязі в 1992 році (арк.с.12).
Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 11.02.2010 р. право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., що діяв на момент сплати позивачем пайового внеску, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Таким чином, моментом виникнення права власності на таке майно є момент фактичного внесення платежів на погашення кредиту, використаного на будівництво квартири чи іншого об'єкта.
Таким чином, відповідно до раніше діючому ЗУ «Про власність» право власності члена житлового кооперативу на квартиру виникало з моменту виплати паю і не вимагало реєстрації.
Враховуючи наведене, позивач є власником квартири АДРЕСА_1, тому до спірних правовідносини слід застосувати ст.405 ЦК України.
За вказаною адресою зареєстрований неповнолітній ОСОБА_8 (арк.с.7), який більше року у спірній квартирі не мешкає, його особистих речей у квартирі немає.
Колегія суддів приймає до уваги рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 08.06.2010 р., відповідно до якого шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 розірваний, на користь ОСОБА_9 стягнути аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_11, оскільки останній проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні (арк.с.8-9, 10), що не заперечується сторонами.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - жилий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З врахуванням положень статті 405 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог, заявлених ОСОБА_6, та існування обставин, за яких можливе визнання неповнолітнього ОСОБА_8 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам та дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання ОСОБА_8 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, проте ухвалюючи рішення застосував ст. 71 ЖК Української РСР, яка не поширюється на ці правовідносини, однак це не привело до правильного вирішення по суті спору.
При вирішенні питання про право користування особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а саме - статей 71, 72 Житлового Кодексу України та статті 405 ЦК України - колегія суддів приймає до уваги, що строк, впродовж якого особа зберігає право користування житловою площею, передбачений ч.1 ст.71 ЖК України, поглинається строком, встановленим ст.405 ЦК України для членів сім'ї власника житла. Стосовно вказаного цивільного спору строк відсутності неповнолітнього ОСОБА_8 складає 1 рік 10 місяців (з лютого 2010 року по листопад 2011 року).
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо визнання ОСОБА_8 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, підлягає залишенню в силі із вказівкою що до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 405 ЦК України.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора міста Севастополя в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 - відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 вересня 2012 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна
Судді: /підпис/ В.С. Зотов
/підпис/ А.А. Андрейченкоко
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Т.П. Колбіна