Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/2914/13 Головуючий у 1 інстанції: Іжевська Н.Г.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І., При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

В позові зазначав, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2007 року йому належить право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідач є власником 1/2 частини цього ж будинку. Житловий будинок поділений в натурі, згідно долям на квартиру №1 за ним та квартиру №2 - за відповідачем. На теперішній час між співвласниками жилого будинку не вирішено питання про визначення порядку користування земельною ділянкою та існує спір з цього питання, у зв'язку з чим він не може реалізувати своє право на приватизацію землі. З цих підстав просив визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток співвласників житлового будинку.

Не погоджуючись з позовом, у грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

В позові зазначала, що вона з відповідачем є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, кожному з них належить по ? частині будинку. Житловий будинок був поділений рішенням суду, тоді ж за згодою співвласниками була поділена земельна ділянка, визначений порядок користування нею та встановлено огорожу. Відповідач вступив у володіння житловим будинком та земельною ділянкою на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2007 року. З цього часу вони продовжують користуватися земельною ділянкою по фактичному порядку користування - в порядку, який склався між попередніми співвласниками цього будинку. З цих підстав просила визначити порядок користування земельною ділянкою за порядком, який склався.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Визначено порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по варіанту №2 висновку будівельно-технічної експертизи від 21.01.2013 року.

Виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку S-1 площею 200,25 кв. м.

Виділено ОСОБА_2 в користування земельну ділянку S-2 площею 200,25 кв.м

Межу розподілу земельної ділянки провести: від червоної лінії по вул.. Звільненій, розділивши паркан на ділянки з розмірами 7,28 м с 14,46 м; далі по прямій лінії до основної забудівлі довжиною 2,82 м, і по лінії розподілу житлового будинку, далі по прямій лінії довжиною 1,33 м, далі повернувши направо по прямій лінії довжиною 3,54 м , потім повернувши наліво по прямій лінії довжиною 16,21 м, потім повернувши направо по прямій лінії довжиною 1 м, потім повернувши наліво по прямій лінії довжиною 17,83 м до паркану, розділивши таким чином паркан на ділянки з розмірами 12,63 м і 9,01 м.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2013 року виправлено описку в абзацах третьому та четвертому рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2013 року.

Вважати правильним такий текст третього та четвертого абзацу рішення:

Виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку S-1 площею 500,25 кв. м.

Виділено ОСОБА_2 в користування земельну ділянку S-2 площею 500,25 кв. м

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на положення статті 88 ЗК України згідно якої володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

При вирішенні спору суд взяв до уваги роз'яснення пункту 19 Постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в якій зазначено: У справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд...

При цьому суд виходив з того, що позивачу та відповідачу належить по ? частині жилого будинку АДРЕСА_1, а тому дійшов висновку, що і земельні ділянки, які мають бути виділені в користування кожному з них, повинні також бути рівними, тобто відповідати розміру належної кожному частки.

Задовольнивши вимоги ОСОБА_3 та виділивши співвласникам у користування земельні ділянки за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи № № 1763 від 21.01.2013 року, суд вважав, що цей варіант відповідає часткам домоволодіння, які знаходяться у власності співвласників та є оптимальним (т. 1, а. с. 201; 233).

Відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав, що доводи позовної заяви про встановлення попередніми власниками будинку іншого порядку користування земельною ділянкою, є безпідставними та недоведеними, оскільки відсутня письмова угода з цього приводу.

Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 полягають в тому, що суд першої інстанції не врахував, що між попередніми співвласниками житлового будинку існувала домовленість (угода) щодо визначення користування земельною ділянкою, оскільки ще в 1950 році співвласниками на підставі рішення суду про поділ житлового будинку було встановлено паркан по всій довжині земельної ділянки.

Такі доводи заслуговують на увагу.

Зі змісту судового рішення вбачається, що суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права та допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зокрема, судом порушено вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, які визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не відповідає рішення суду і вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, згідно яких рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим, а також суд має вирішити питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи та пояснень сторін видно, що спірний житловий будинок за рішенням народного суду сьомої дільниці Сталінського району м. Запоріжжя (справа № 2-460/1950) у 1950 році був поділений між співвласниками - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 34).

Право власності на житловий будинок (по 1/2 частині за кожним) виникло у сторін шляхом успадкування майна після смерті батьків.

Так, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.06.2001 року спадкоємицею майна гр. ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочка померлого - ОСОБА_2. Зі змісту даного свідоцтва видно, що спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з: 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 1036 кв. м., що належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 23.03.1974 р. На зазначеній земельній ділянці розташовано: жилий будинок А - жилою площею 32,2 кв.м, вбиральня Г, паркани № 1, 2, 6, водопроводи № 4,5, замощення 1 (т. 1, а. с. 42).

Оскільки з даного свідоцтва вбачається, що розмір земельної ділянки на час прийняття ОСОБА_2 спадкового майна складав 1036 кв. м., що підтверджується також і довідкою БТІ (т. 1, а. с. 11), то ОСОБА_2 обґрунтовано вважає, що вона фактично володіє і користується земельною ділянкою в розмірі 1/2 частини від 1036 кв. м., тобто, земельною ділянкою в розмірі 518 кв. м.

Це співпадає з розміром земельної ділянки за фактичним користуванням, яка приведена в додатку № 1 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1763 від 21.01.2013 року (т. 1, а. с. 195-197).

Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2007 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 4-5).

Зі змісту даного судового рішення видно, що ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності за заповітом після смерті батька - ОСОБА_5, який помер 21.03.1991 року. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що прийняв спадщину після смерті батька, вступив в управління та володіння спадковим майном, а відтак, ОСОБА_3 не міг не знати про те, що між його батьком - ОСОБА_5 та співвласником будинку - ОСОБА_6 склався певний порядок користування земельною ділянкою, оскільки частки співвласників розділено парканом, який зазначено в техпаспорті.

Проте, з дня смерті батька (з 21.03.1991 року) його спадкоємець ОСОБА_3 не пред'являв ніяких вимог як до співвласника будинку - ОСОБА_6, який помер пізніше - ІНФОРМАЦІЯ_1, так і протягом тривалого часу - до його спадкоємця - ОСОБА_2

Також доказом існування сталого порядку користування спірною земельною ділянкою являються надані сторонами копії технічних паспортів даного житлового будинку. Зі схем планів земельної ділянки АДРЕСА_1 в технічних паспортах, виданих в різні періоди часу (у 1973 р. - зі змінами у 2000 р. та у 2008 р.) видно, що земельна ділянка загальною площею 1036 кв. м. поділена між співвласниками парканом, який зберігся по теперішній час та відображений у висновку експерта (т. 1, а. с. 6-10; .32-33).

На схемі кадастрової зйомки (виконаної під час розгляду справи в суді першої інстанції - 30.08.2012 року ) також видно, що між земельними ділянками, які знаходяться в користуванні сторін, встановлено паркан (т. 1, а. с. 118-119).

Вищевказане свідчить про наявність сталого фактичного користування між співвласниками земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Доводи представника ОСОБА_3 стосовно того, що співвласники не дійшли згоди щодо користування земельною ділянкою, а такого фактичного користування земельною ділянкою, на яке посилається ОСОБА_2, взагалі не існувало і паркан між земельними ділянками відсутній, спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути скасоване з ухваленням нового рішення, яким належить вирішити спір щодо встановлення порядку користування сторонами вищевказаною земельною ділянкою.

Судова колегія вважає, що визначення сторонам порядку фактичного користування земельною ділянкою - згідно додатку № 1 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1763 від 21.01.2013 року, а саме, виділення в користування ОСОБА_3 земельної ділянки S-1 площею 482,42 кв.м. (позначено жовтим кольором) та виділення ОСОБА_2 в користування земельної ділянки S-2 площею 518,08 кв. м (позначено зеленим кольором) не суперечить обставинам справи та інтересам сторін (т. 1, а. с. 195-199).

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Визначити порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за фактичним користуванням - згідно додатку № 1 до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1763 від 21.01.2013 року. Виділити ОСОБА_3 в користування земельну ділянку S-1 площею 482,42 кв.м., виділити ОСОБА_2 в користування земельну ділянку S-2 площею 518,08 кв. м.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: