СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
04 липня 2006 року | Справа № 20-3/030 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Шевченко Н.М.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТОРГ" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 06 квітня 2006 року у справі № 20-3/030
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТОРГ" (пр. Ген. Острякова, 107/39,Севастополь,99029)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000202310/0 від 31.01.2006 року
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 06 квітня 2006 року у справі № 20-3/030 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТОРГ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000202310/0 від 31.01.2006 року.
Не погодившись з рішенням господарського суду міста Севастополя, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГТОРГ" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки всі контрагенти позивача на момент укладення угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а позивач не мав можливості переконатися у фіктивності підприємств-контрагентів, тому позивач обґрунтовано відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені їм по податковим накладним вказаних підприємств-контрагентів.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 13.06.2006 року у зв’язку з відпусткою у складу колегії було замінено суддю Фенько Т.П. на суддю Шевченко Н.М.
Слухання справи, призначене на 06.06.2006 року, не відбулося у зв’язку з відрядженням головуючого судді Волкова К.В., та було призначене на 13.06.2006 року.
У судовому засіданні 13.06.2006 року оголошувалася перерва.
Після оголошеної перерви 23.06.2006 року сторони не з’явились, за клопотанням представника позивача та у зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів слухання справи було відкладено на 04.07.2006 року
Після відкладення слухання справи в судове засідання 04.07.2006 року сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутності сторін за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя у період з 11.01.2006 року по 16.01.2006 року було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТОРГ" з питань правильності визначення сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з бюджету, за липень та серпень 2004 року. По результатах перевірки було складено акт № 2/23-01/32561461/861/10 від 16.01.2006 року.
Перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 9.6 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість”, що виразилося у необґрунтованому включенні до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в липні та серпні 2004 року сум, не підтверджених необхідними, оформленими відповідно до чинного законодавства розрахунковими документами, що призвело до необґрунтованого завищення суми податкового кредиту в розмірі 1066769,95 грн., у тому числі у липні 2004 року –727550,49 грн., у серпні 2004 року –339219,46 грн.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 року № 0000202310/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 1066769,95 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 533384,98 грн., всього на суму 1600154,93 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було необґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, які були видані підприємствами-контрагентами, оскільки, на думку господарського суду, ці підприємства-контрагенти є підприємствами з ознаками фіктивності.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі по тексту - Закон) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Пунктом 1.8 статті Закону зазначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податків у випадках, визначених Законом.
Відповідно до пункту 2 Порядку „Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення" затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від. 30.05.1997 року № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження сум податкового кредиту у липні та серпні 2004 року, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя були направлені запити: до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 11.04.2005 року та від 18.07.2005 року; Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 11.04.2005 року, Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва від 18.04.2005 року.
Згідно з листом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва №4499/7/15-201 від 04.08.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто", зареєстроване у районній державній адміністрації у Солом'янському районі міста Києва з 15.07.2003 року, знаходиться на обліку платника податку на додану вартість. Однак, підприємство не звітує, останній звіт було надано за грудень 2003 року (аркуш справи 77).
Окрім того, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25.11.04 визнані недійсними: статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто", свідоцтво платника податку на додану вартість № 36082263 від 28.07.2003 року з моменту його видачі. Судом встановлено, що зазначене підприємство було зареєстровано на підставну особу, за юридичною адресою не знаходиться (аркуші справи 67-68).
Відповідно до електронного листа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Натра" здійснити неможливо, у зв'язку з тим, що за місцем реєстрації підприємство не знаходиться, згідно бази даних остання звітність надана до податкових органів за липень 2004 року без показників фінансово-господарської діяльності. Матеріали по справі були передані до ГВПМ Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва для розшуку посадових осіб (аркуш справи 76).
Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Некос" також неможливо здійснити, оскільки за місцем реєстрації підприємство не знаходиться. Останній звіт Товариства з обмеженою відповідальністю „Некос" наданий до Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва за жовтень 2004 року. Також, у зазначеному листі вказано, що сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що зазначена у рядку 1 декларації за серпень 2004 року становить - 0,00 грн. Управлінням контрольно-перевірочної роботи Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва до ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва передана службова записка від 12.07.05 для встановлення місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності (аркуш справи 75).
Усі зазначені підприємства були контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю „Югторг", здійснення господарських операцій з якими було підставою для віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.2.3 статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, при цьому оригінал податкової накладної передається покупцю, а копія залишається у продавця товарів. А відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податків у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем були включені до складу податкового кредиту наступні суми податку на додану вартість по результатах господарських операцій у липні 2004 року: з товариством з обмеженою відповідальністю „Натра” –489457,17 грн., з товариством з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто” –238093,20 грн.; у серпні 2004 року: з товариством з обмеженою відповідальністю „Натра” –279482,12 грн., товариством з обмеженою відповідальністю „Некос” –59737,33 грн. (аркуші справи 16-22).
Однак, затребувані ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.06.2006 року докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГТОРГ" податку на додану вартість позивачем надані не були.
При цьому у матеріалах справи містяться копії витягів банку, з яких слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГТОРГ" не перераховувало грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю „Натра” та Товариству з обмеженою відповідальністю „Некос” за договорами поставки від 01.05.2004 року та від 01.08.2004 року відповідно.
Як наслідок, включені позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по цим операціям не відповідає фактичним податковим зобов’язанням платника податку –продавця, а тому надані позивачем податкові накладні не можуть бути підтвердженням права на податковий кредит та не відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Зважаючи на викладене, судова колегія не знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню та дійшла висновку, що рішення, прийняте судом першої інстанції, не суперечить вимогам норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи, тому не знаходить підстав для скасування рішення господарського суду міста Севастополя.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГТОРГ" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 квітня 2006 року у справі № 20-3/030 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Н.М.Шевченко
І.В. Черткова