АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/791/13 Головуючий у 1 інстанції Трофимова Н.А.

Категорія ч.3 ст. 190 КК України Доповідач Крот С.І.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Косенка Л.М., Бровченко Л.В.,

при секретарі Галюлько Т.О.,

за участю прокурора Грамма О.А.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську 16 травня 2013 року кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь в розгляді справи у суді першої інстанції, захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2013 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Качкарівка Бериславського району Херсонської області,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 3 ст. 365 КК України ОСОБА_4 виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов залишений без розгляду.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він обіймаючи посаду виконуючого обов'язки директора Щорського обласного підприємства оптової торгівлі, розташованого в смт. Щорськ, вул. Виконкомівська, 30 Криничанського району Дніпропетровської області, і будучи призначеним на цю посаду на підставі розпорядження правління Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств № 205 л від 16.12.1998 р., а також укладеного між ним та Дніпропетровським обласним союзом споживчих товариств Контрактом від 30 травня 2003 року, виконуючи покладені на нього, як керівника, обов'язки, заволодів чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілим, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_4, працюючи керівником Щорського ОПОТ, володіючи інформацією про те, що на підприємстві існує заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства та державним бюджетом, прийняв рішення про ліквідацію заборгованості по заробітній платі шляхом вчинення шахрайських дій відносно приватних підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які станом на квітень 2004 року на підставі Договору оренди орендували приміщення автогаражів, що належать Щорському ОПОТ.

Маючи умисел на заволодіння чужим майном, достовірно знаючи про те, що для реалізації автогаражів зі складом автозапчастин, які перебувають на балансі Щорського ОПОТ, необхідно письмовий дозвіл вищестоящого органу, тобто правління Дніпропетровського обласного споживчого союзу, і існує певна процедура реалізації нерухомості, ОСОБА_4, з корисливих мотивів, умисно, зловживаючи довірою потерпілих, запропонував ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_1 придбати автогаражі та склад автозапчастин, мотивуючи важким матеріальним становищем у Щорському ОПОТ, встановивши вартість об'єктів в загальній сумі 27000 грн.

В період з 24 квітня 2004 року по 27 квітня 2004 року потерпілими був внесений авансовий платіж в якості оплати за придбання будівель автогаражів на рахунок Щорського ОПОТ: ОСОБА_5 в сумі 2000 грн., ОСОБА_6 - 4000 грн., ОСОБА_1 - 3000 грн.

Введені в оману діями ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 в період з 24 червня 2004 року по 25 червня 2004 року внесли суму грошових коштів, що залишилися, на рахунок Щорського ОПОТ: ОСОБА_5 в сумі 3670 грн., ОСОБА_6 - 1665 грн., ОСОБА_1 - 7000 грн., ОСОБА_2 5665 грн., після чого ОСОБА_4 дав усну вказівку головному бухгалтеру підприємства - ОСОБА_9 про оприходування суми, що надійшла від потерпілих та виплаті заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства.

У результаті внесення приватними підприємцями грошових коштів, ОСОБА_4 була нарахована і отримана ним заробітна плата і заборгованість по заробітній платі згідно з платіжною відомістю № 7 за січень-травень 2004 року в сумі 1840 грн., згідно з платіжним дорученням № 6 від 04.06.2004 року - заробітна плата у сумі 1000 грн.

У результаті дій ОСОБА_4 потерпілим заподіяно шкоду в розмірі: ОСОБА_2 в сумі 5665 грн., ОСОБА_5 - 5670 грн., ОСОБА_6 - 5665 грн., ОСОБА_1 - 10000 грн., а всього на 27000 грн., що на момент скоєння злочину в 250 разів перевищує неоподатковуваний податковий мінімум доходів громадян.

В поданих апеляціях:

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, вказує на те, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з порушеннями вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого через його м'якість. Вважає, що суд без достатніх на то підстав виправдав ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 365 КК України.

Просить вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2013 року скасувати, постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 365, ч.3 ст.190 КК України та призначити йому покарання за сукупністю злочинів у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядницькими та адміністративно-господарськими функціями.

Захисник ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_4 в своїй апеляції та доповненні до неї просили вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вони стверджують, що ОСОБА_4 безпідставно засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України, в його діях відсутній який-небудь склад злочину взагалі, ним не завдано якої-небудь матеріальної шкоди, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та фактичними обставинами справи. Вказують на численні порушення кримінально-процесуального закону, які, на їх думку, допустили слідчі та суд при розслідуванні справи та її розгляді в судовому засіданні. Скаржаться вони також на необ'єктивність та упередженість слідства та суду в даній справі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення прокурора Грамма О.А., яка не підтримала апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просила про залишення без задоволення апеляції захисника та засудженого, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, які покладалися на розсуд суду, пояснення засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, які підтримали свою апеляцію з доповненнями, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 на вирок суду підлягають задоволенню частково за таких підстав.

Так, згідно з вимогами ст. 323 КПК 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними в пунктах 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 р. № 5 суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК 1960 р.

Пункти 21, 22 цієї ж постанови містять застереження про те, що виправдувальний вирок за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину постановляється тоді, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним. У мотивувальній частині такого вироку належить викласти результати дослідження, аналізу й оцінки доказів, зібраних на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину.

Проте ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону під час розгляду справи в судовому засіданні не виконані, обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, належно не з'ясовані і з достатньою повнотою не досліджені, вирок місцевого суду постановлений з порушенням вимог кримінально-процесуального закону України.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд не навів переконливих доводів, якими підтверджується його висновок про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 3 ст. 365 КК України, та чому відхилено докази про його винність, зокрема: показання свідка ОСОБА_9 на досудовому та судовому слідстві, що після перерахування потерпілими грошей за гаражі, саме ОСОБА_4 давав розпорядження про оприбуткування грошових сум, які надійшли для погашення заборгованості по заробітній платі та виплату обов'язкових платежів: дані, що містяться в бухгалтерських та банківських документах про перерахування вказаних коштів та їх надходження на рахунок Щорського ОПОТ і про рух цих коштів протягом зазначеного періоду із розрахункового рахунку цього підприємства.

Зазначені докази обвинувачення судом першої інстанції у вироку взагалі не були проаналізовані та не оцінені з точки зору їх допустимості та достатності.

За таких обставин висновок районного суду про необхідність виправдання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 365 КК України визнаний передчасним, зробленим без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому - незаконним.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_4 підлягають скасуванню з направленням справи до суду першоі інстанції на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи слід вжити всіх передбачених законом заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи і постановити законний і обґрунтований вирок. Якщо винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів буде доведено, йому слід обрати покарання у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, що брав участь в розгляді справи у суді першої інстанції, захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі.

Раніше обраний судом запобіжний захід у виді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_4 залишити без зміни.

Судді