ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"04" липня 2006 р. | Справа № 25/115-06-2947 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренко М.В.,
Таценко Н.Б.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Воскобойніков В. О. – по довіреності, Артемчук П. П. –голова правління
від відповідача: Лопотан В. З., Бершадський В. А. –по довіреностям
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ БМУ-12 „Одесбуд”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.04.2006 р. про припинення провадження у справі
по справі № 25/115-06-2947
за позовом ЗАТ БМУ-12 „Одесбуд”
до відповідача Колективного підприємства „Центр інженерних досліджень”
про визнання повністю недійсною документації, зброшурованої в паспорт земельних ділянок ДП „Одеська ТЕЦ” в частині, що стосується ділянки №1 –земельна ділянка ДП „Одеська ТЕЦ” та про визнання повністю недійсним акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі по ділянці №1, основна територія ДП „Одеська ТЕЦ”
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
У судовому засіданні 04.07.06 р. згідно положень ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року ЗАТ БМУ-12 „Одесбуд” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, вимоги за яким уточнені в процесі розгляду справи, до Колективного підприємства „Центр інженерних досліджень” (надалі –Центр) про визнання повністю недійсною документації, зброшурованої в паспорт земельних ділянок ДП „Одеська ТЕЦ” в частині, що стосується ділянки №1 –земельна ділянка ДП „Одеська ТЕЦ” та про визнання повністю недійсним акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі по ділянці №1, основна територія ДП „Одеська ТЕЦ”, вул. Церковна, 29.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2006р. (суддя –Малярчук І. А.) припинено провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Ухвала суду вмотивована наступним: предметом оскарження є документація, зброшурована в паспорт земельних ділянок ДП „Одеська ТЕЦ” та акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі по ділянці №1, які не є актами в розумінні ст. 12 ГПК України, тобто юридичною формою рішень КП „Центр інженерних досліджень”; пунктом 1 Роз’яснень президії ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державного чи інших органів” від 26.01.2000р. №02-5/35 визначено, що акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин; зазначені документи не породжують правових наслідків, а носять тільки інформативний характер, є технічними документами земельної ділянки; у суду відсутні підстави розглядати спір щодо їх недійсності; документація, зброшурована в паспорт земельних ділянок ДП „Одеська ТЕЦ” в частині, що стосується ділянки №1, містить узгодження відповідних установ стосовно визначення меж земельних ділянок ДП „Одеська ТЕЦ”, тому суд не в змозі встановити, в якому вигляді підлягає визнанню недійсною документація (повністю або частково).
Не погоджуючись з судовим рішенням, ЗАТ БМУ-12 „Одесбуд” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить передати справу на розгляд господарського суду. У судовому засіданні позивач уточнив, що просить суд скасувати ухвалу і передати справу на розгляд господарського суду першої інстанції.
Апеляційна скарга вмотивована наступним: суд не з’ясував, що стало причиною порушення прав позивача і що завдало шкоди охоронюваним законом інтересам позивача;відповідачем порушено вимоги ст. 19 Земельного кодексу України, так як при складанні проекту і паспорту земельної ділянки не було узгодження із позивачем; в проекті та акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі і інших документах, переданих в Одеську міську раду для прийняття рішення про передачу землі ДП „Одеська ТЕЦ”, відсутні будівлі, які приватизовані колективом позивача; проект відведення земельної ділянки повинен був узгоджуватись з позивачем; підставою визнання недійсним земельного паспорту є його невідповідність вимогам п. 5.2 Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, паспорт земельної ділянки є актом ненормативного характеру; суд не з’ясував ці обставини при розгляді справи, чим порушив інтереси позивача і т.д.
У відзиві на апеляційну скаргу Колективне підприємство „Центр інженерних досліджень” вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому відповідач зазначає наступне: в апеляційній скарзі Товариство помилково посилається на Проект відведення земельної ділянки, хоча в Паспорті земельних ділянок зведені та йдеться в ухвалі суду про Матеріали інвентаризації земельних ділянок; у цієї документації інші мета, набір документів, узгоджень, креслень, проходження через державні та місцеві органи; отже, в апеляційній скарзі міститься оскарження зовсім іншого виду робіт і посилання на нормативно-правову базу є безпідставним; в п. 4 ст. 25 ЗУ „Про землеустрій” №858-ІV від 22.05.2003 р. чітко визначено, що ці документи є технічними документами земельної ділянки, акт відновлення меж земельної ділянки це технічні дії по аналізу відповідної земельно-кадастрової інформації і згідно постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” такі вимоги не можуть розглядатись судами; суд правильно керувався ст. 12 ГПК України та Роз’яснень президії ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державного чи інших органів” від 26.01.2000р. №02-5/35 і обґрунтовано зробив висновок, що зазначені документи не породжують правових наслідків, а носять тільки інформативний характер, є технічними документами визначеної земельної ділянки; паспорт є компілятивним документом, що містить різні накази, довідки, креслення тощо, дії з складення яких не оскаржувались позивачем.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм процесуального права і відповідності висновків обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд припинив провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, визначивши таким чином, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Мотиви, з яких суд застосував вказані процесуальні наслідки і не вирішив спір по суті, полягають у визначенні правової природи документації, зброшурованої в паспорт земельних ділянок і акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі як такої, що не відноситься до актів ненормативного характеру ( актів індивідуальної дії ).
Проте, з обгрунтованістю застосування п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у данній справі судова колегія не погоджується враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес у будь-який спосіб з тих, що наведені у ч. 1 ст. 16 ЦК України, а також іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як вбачається із позиції скаржника, він вважає паспорт земельної ділянки актом у розумінні законодавства і оспорює його дійсність на підставах, зазначених у позовній заяві.
Аналогічна думка викладена відносно акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі.
Оспореними в судовому порядку документами, на думку скаржника, порушуються його права користувача земельною ділянкою з мотивів, детально викладених ЗАТ БМУ-12 „Одесбуд”.
Дійшовши висновку, що документація, зброшурована в паспорт земельних ділянок, та акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки в натурі не є актами у розумінні законодавства, суд повинен був проаналізувати відповідність обраного позивачем способу захисту його цивільного права вимогам законодавства і вирішити спір по суті заявлених позовних вимог.
Якщо за наслідками такого аналізу суд доходить висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, то він повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України по справі №10/372 від 13.07.2004 р. та у п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005 р.
З наведених в оскаржуваній ухвалі підстав висновок суду про непідвідомчість даного спору господарському суду в контексті ч. 2 ст. 124 Конституції України має наслідком віднесення даного спору до підвідомчості загального суду, що суперечить положенням ст. 24 ЦПК України, відповідно до якої загальним судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з цивільних відносин, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
У даній справі сторонами є юридичні особи, тобто склад учасників спору відповідає ст. ст. 1, 21 ГПК України.
За таких обставин суд першої інстанції безпідставно припинив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, тому оскаржувана ухвала як винесена при неправильному застосуванні норм процесуального права внаслідок неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, апеляційна скарга ЗАТ БМУ-12 „Одесбуд” –задоволенню, з передачею справи на розгляд господарського суду Одеської області.
Керуючись ст. ст. 99, 101 –106 Господарського
процесуального кодексу України, колегія суддів –
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ЗАТ БМУ-12 „Одесбуд” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 26.04.2006 р. по справі №25/115-06-2947 скасувати; справу передати на розгляд господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя: Мишкіна М. А.
Судді: Таценко Н. Б.
Сидоренко М. В.