Номер провадження № 33/785/408/13
Головуючий у першій інстанції Іщенко
Доповідач Левенець В. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2013 року м. Одеса
Апеляційний суд О деської області у складі -
Головуючого - судді Левенця В.П.,
Представника Південної митниці - Євдокимова Д.А.
Захисника - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2013 року.
Цією постановою:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався,
було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України.
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2013 року, ОСОБА_3, було визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 1700 гривень с конфіскацією на користь держави виявленої за протоколом про порушення митних правил № 385/50003/13 від 13 квітня 2013 року валюти.
ОСОБА_3, був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 13.04.2013 року в оглядовому залі «Приліт» митного поста «Одеса-Аеропорт» Південної митниці, під час митного контролю, в порушення вимог митного законодавства, переміщав через зону спрощеного порядку проходження митного контролю «зелений» коридор валюту у кількості 180 000 російських рублів, яка обмежена для переміщення через митний кордон України та яка, підлягає обов'язковому письмовому декларуванню.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, не згоден з постановою суду , просить її змінити в частині накладеного стягнення.
Вважаю, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2, підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Крім того, згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі ОСОБА_5 проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних ОСОБА_5, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав.
Згідно зі Статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.
Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.
Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.
Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника.
Суд також зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведене.
Як вбачається з матеріалів справи, стосовно ОСОБА_3, був складений адміністративний протокол за ст. 471 МК України, яка передбачає відповідальність за порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю.
Згідно з вказаним протоколом, ОСОБА_3, при проходженні митного контролю в зоні дії митного поста «Одеса-Аеропорт» Південної митниці, при в'їзді в Україну обрав для проходження «зелений коридор», тобто прохід через зону спрощеного митного контролю, маючи при собі 585 000 російських рублів, які він не задекларував.
Згідно з п. 1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року № 148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Таким чином ОСОБА_3, протиправно перемістив через митний кордон України 180 000 російських рублів, які в нього були вилучені.
Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.
Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями ст. 4 ч. 1, п.1 б), п. 57 МК України.
Відповідно до вимог ст. 197 МК України на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10000 євро, в зв'язку з чим валютні цінності, які переміщував ОСОБА_3, є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене.
Що стосується вимог апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_3, від додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації вилучених валютних цінностей, як товару переміщення якого через митний кордон України обмежено, суд приходить до наступних висновків.
Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_3, полягало в недекларуванні митному органу 180 000 російських рублів, в готівковій формі, які він провозив.
Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну , в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.
За таких обставин ввезення іноземної валюти на територію України не було незаконним діянням згідно з чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, не судимий, не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, ніщо не дозволяє припустити, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо.
В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції представник митниці також не висловлював припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.
Ввезення даної суми в Україну допускається, за умови її декларування митному органу та наявності банківської довідки на підтвердження її походження.
Таким чином єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_3, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.
Шкода, яку ОСОБА_3 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, а його покарати однак у цій справі ОСОБА_3 вже зазнав покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
За таких обставин, враховуючи практику ЄСПЛ, апеляційний суд приходить до висновку про те, що застосування конфіскації, в якості додаткового адміністративного стягнення, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_3, «індивідуальний надмірний тягар».
В своїх первинних поясненнях ОСОБА_3, вказував, що вилучену у нього валюту він ввозив на територію України для лікування його батька ОСОБА_4
Вказані обставини підтверджені довідкою Одеського обласного медичного центра, згідно якої ОСОБА_4, потребує оперативного лікування.
Враховуючи що валютні цінності ввозилися ОСОБА_3 в Україну з метою надання допомоги в лікуванні близької людини та пов'язане зі своєчасністю в наданні такої допомоги, апеляційний суд вважає, такі обставини виключними, а тому він підлягає звільненню від додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації предметів порушення митних правил з поверненням йому вилучених валютних цінностей.
На підставі викладеного, керуючись ст. 471 МК України, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, задовольнити частково.
Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14 травня 2013 року змінити.
Звільнити ОСОБА_3, від додаткового покарання у вигляді конфіскації валютних цінностей.
Вилучені у нього валютні цінності, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 385/50003/13 від 13 квітня 2013 року, повернути ОСОБА_3
В решті постанову суду відносно ОСОБА_3 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Одеської області /підпис/ В.П. Левенець