Справа №2-1576 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2007 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді Марчука В.Т. при секретарі Ботнар Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Чернівецька механічна майстерня» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Чернівецька механічна майстерня» про поновлення його на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Посилався на те, що з 15.04.1998 року він працював на посаді Голови Правління відкритого акціонерного товариства «Чернівецька механічна майстерня».

З 2001 року на нього почався тиск з метою примусити до написання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, після чого відповідно до протоколу №3 від 10.04.2001 року загальних зборів акціонерів ВАТ «Чернівецька механічна майстерня» він був звільнений з посади Голови Правління цього товариства, про що в.о.начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернівецькій області Комаровською І.П. 20.04.2001 року був вчинений відповідний запис в трудовій книжці.

Вважає звільнення незаконним за п.8 ст.36 КЗпП України, оскільки укладений з ним контракт не передбачав такої підстави для звільнення з роботи.

Звільнення відбулось в порушення ст.43 КЗпП України без попередньої згоди профспілкового комітету.

Крім того, протокол загальних зборів акціонерів від 10.04.2001 року не містить в собі рішення про звільнення його з роботи з посади керівника товариства, а в ньому лише зазначено про обрання ОСОБА_2. Головою Правління товариства.

Фактично рішення про звільнення його з посади Голови Правління прийняте на засіданні правління ВАТ «Чернівецька механічна майстерня» 20.04.2001 року з підстав «поганого впливу на трудовий колектив та настроювання людей проти Правління», що свідчить про те, що звільнення відбулось не за п.8 ст.36 КЗпП України.

Оскільки звільнення його з роботи з посади Голови Правління ВАТ «Чернівецька механічна майстерня» вважає незаконним, просив поновити його на роботу на цю посаду та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2514 грн. 02 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності, позов підтримала в повному об'ємі і підтвердила обставини, викладені в позовній заяві та в доповненні до позовної заяви.

Представник відповідача Кузнецов І.Л. в судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що звільнення позивача з роботи з посади Голови Правління ВАТ «Чернівецька механічна майстерня» відбулось у відповідності до діючого на той час законодавства України та Статуту Товариства і Положення про правління Товариства.

Однак, вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності звернення до суду з даним позовом, а тому просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

2

Суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади Голови Правління ВАТ «Чернівецька механічна майстерня» з 10.04.2001 року, про що 20.04.2001 року зроблено відповідний запис в його трудовій книжці.

На час звільнення трудова книжка позивача знаходилась у нього, про що стверджував в судовому засіданні представник відповідача і цього не заперечував представник позивача, а також ці обставини стверджуються копією журналу обліку трудових книжок (а.с.42) та копією наказу про звільнення з роботи (а.с.34).

У відповідності до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В порушення зазначених вище вимог закону позивач звернувся до суду за захистом своїх прав щодо поновлення його на роботі лише в липні 2007 року. Обгрунтованих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач та його представник суду не надали.

Посилання позивача в позовній заяві та доводи представника позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що ніби-то позивач у зв'язку із станом його здоров'я вимушений був весь період часу після звільнення проживати в Криму, що перешкоджало йому вчасно звернутись до суду за захистом своїх трудових прав є безпідставними, оскільки доказів на підтвердження цих обставин суду не надано.

Навпаки, представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснювала, що позивач періодично приїжджав з Криму додому в АДРЕСА_1, де залишилась проживати його сім'я, що, на думку суду, не перешкоджало йому вчасно звернутись до суду з позовом про поновлення його на роботі.

Крім того, як позивачем так і його представником не подавалось заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.

З огляду на викладені вище обставини та вимоги закону, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за захистом своїх трудових прав.

Керуючись ст.233 ч.1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 64, 79-81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Чернівецька механічна майстерня» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити у зв'язку із пропуском строку звернення до суду за захистом трудових прав.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.