№ справа:0101/1302/2012Головуючий суду першої інстанції:Скісов Євген Михайлович

№ провадження:11/0190/2115/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Тіщенко О.І.

за участю прокурора Сулейманової Д.Н.

засуджених - при секретарі - ОСОБА_13, ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_13 на вирок Алуштинського міського суду АРК від 13 вересня 2012 року, яким

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше в силу ст.89 КК України не судимий,

засуджений за ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України до 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий:

1. 19.01.1995 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.141 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України відстрочено виконання вироку на строк 2 роки;

2. 07.10.1999 року Куп'янським міським судом Харківської області за ч.1 ст.229-6 КК України (1960 року) до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.45 КК України засуджено умовно з випробувальним терміном 1 рік;

3. 02.10.2001 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.141, ч.1 ст.296, ст.ст.42, 43 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 01.12.2004 року умовно-достроково на строк 1 рік 8 місяців 22 дні;

4. 29.08.2007 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 20.06.2011 року після відбуття покарання,

засуджений за ч.2 ст.27, ч.4 ст.187 КК України до 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

Стягнуто з ОСОБА_13 і ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_14 у відшкодування матеріального збитку 6073 грн.

Стягнуто з ОСОБА_13 і ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_15 у відшкодування матеріального збитку 6073 грн.

Стягнуто з ОСОБА_13 у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_14 50 000 грн. та на користь ОСОБА_15 50 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_14 50 000 грн. та на користь ОСОБА_15 50 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_13 і ОСОБА_7 судові витрати за проведення експертиз по 246 грн. 30 коп. з кожного.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_13, маючи злочинний намір, направлений на напад з метою заволодіти чужим майном із застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, поєднаного з проникненням до житла, діючи із злочинним мотивом, за попередньою згодою з ОСОБА_7, розподіливши ролі таким чином, що ОСОБА_13 був організатором злочинного діяння і його роль зводилась до того, що він встановив осіб, стосовно яких планувалося скоїти злочин, приміщення, у якому планувалося скоїти злочин, і визначав спосіб скоєння злочину проти власності.

ОСОБА_7, як виконавець, на підставі інформації про осіб, стосовно яких планувалась злочинна дія, діючи за планом, розробленим організатором ОСОБА_13, скоїли злочин з наступних умов.

ОСОБА_7, як виконавець, на підставі інформації про осіб, стосовно яких планувався злочин, діючи за планом, розробленим ОСОБА_13, 30 вересня 2011 року приблизно о 20 годині прибув в житловий будинок АДРЕСА_1. При цьому мав при собі металеву арматуру. Отримавши розпорядження від організатора ОСОБА_13 про порядок скоєння злочину, він переліз через огорожу, проник на територію домоволодіння, після цього до житлового будинку, де наніс ОСОБА_14 приблизно п'ять ударів металевою арматурою в область голови і один удар у поперекову область, від завданого насилля ОСОБА_14 впав на бетонне покриття. В результаті нападу ОСОБА_14 спричинено легкі, середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження.

Продовжуючи злочину дію, ОСОБА_7 пройшовши до житлового приміщення, наніс один удар металевою арматурою в область голови ОСОБА_15, яка впала на підлогу. У результаті удару ОСОБА_15 причинено тяжкі тілесні ушкодження.

Після застосування насилля ОСОБА_7 протиправно заволодів майном, що належить ОСОБА_14 і ОСОБА_15, на загальну суму 12340 гривень, а також обкладинкою для водійського посвідчення, у якій знаходилось водійське посвідчення категорії «В» на ім'я ОСОБА_14, талон попередження до водійського посвідчення на ім'я ОСОБА_14, технічний паспорт на автомобіль «Міцубісі Лансер» державний номер «НОМЕР_1», які не мають матеріальної цінності.

Таким чином із застосуванням насилля ОСОБА_7 протиправно заволодів майном ОСОБА_14 і ОСОБА_15, яке привласнив і звернув на свою користь і користь організатора злочинної дії ОСОБА_13

В апеляції адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду щодо засудженого ОСОБА_7 скасувати, направити справу на додаткове розслідування. Запобіжний захід ОСОБА_7 змінити на підписку про невиїзд.

Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним і необґрунтованим, у зв'язку з однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального закону, не з'ясуванням з достатньою повнотою особи підсудного і потерпілого.

На думку апелянта, пред'явлене обвинувачення ОСОБА_7 не знайшло свого підтвердження в суді, зібрані по справі докази суперечливі і не підтверджують винність засудженого в інкримінованому йому діянні; розслідування проведено з обвинувальним уклоном, так як всі докази про причетність до вчинення ним злочину, ґрунтуються тільки на свідченнях самого ОСОБА_7, які він був змушений дати під тиском працівників міліції.

Також апелянт вказує на те, що за фактом чинення тиску з боку працівників міліції на ОСОБА_7 МВС України Департаментом внутрішньої безпеки УВБ в АР Крим, за зверненням ОСОБА_7 була проведена перевірка, матеріали якої згідно повідомлення від 27.03.2012 року № 18/12 Б-9 направлено до прокуратури м. Алушти з метою прийняття відповідного рішення, але, як вказує апелянт, при проведенні перевірки за даним фактом прокуратурою м. Алушти про дані матеріали ніякої інформації суду не надавалося; про прийняте рішення за фактом проведення перевірки, проведеної МВС України ДВБ УВБ в АР Крим, на даний час не відомо. У зв'язку з чим, на думку апелянта, ОСОБА_7 був позбавлений можливості ознайомитися із матеріалами вищевказаної перевірки, з прийнятим за ним рішенням, а також позбавлений права оскаржити ці рішення.

Крім того, апелянт посилається на те, що на даний час не опитаний свідок ОСОБА_16, співмешканка ОСОБА_7, за фактом застосування психічного тиску на останнього, яка перебувала разом з ним у будинку міліції м. Алушти в той момент, коли працівники міліції чинили психічний тиск на ОСОБА_7, може підтвердити той факт і вказати, що під загрозою затримання її на десять діб у слідчому ізоляторі і подальшому звинуваченні ОСОБА_12 у вчиненні кримінального злочину, співробітники міліції примушували давати ОСОБА_7 зізнавальні свідчення: в явці з повинною, а потім і на відтворенні обстановки та обставин місця події.

Також апелянт вказує на те, що потерпілі не бачили хто наносив їм удари і не можуть однозначно стверджувати хто це зробив, а тільки вказують на той факт, що ОСОБА_13, був винен їм значну грошову суму, що, на думку апелянта, жодним чином не пов'язує ці два факти.

Апелянт посилається також на те, що телефоні розмови підтверджують лише той факт, що ОСОБА_7 знаходився в межах населеного пункту, де було скоєно злочин.

Крім того, апелянт вказує на те, що за наявними доказами в матеріалах справи можна стверджувати, що будь-який житель м. Алушти міг скоїти, інкримінований злочин, а всі сумніви у справі тлумачаться на користь підсудного.

В апеляції засуджений ОСОБА_13 просить вирок відносно нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Свої вимоги мотивує тим, що злочин відносно потерпілих він не вчиняв, вказує на те, що він у час скоєння злочину 30.09.2011 року о 20 год. знаходився у поїзді.

Апелянт вказує на те, що суд постановив вирок тільки на первинних показаннях ОСОБА_7 і припущеннях потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, що на думку апелянта, нічим та ніким не підтверджується.

Також апелянт посилається на те, що ОСОБА_7 на протязі усього слідства та судового засідання, а також у своїх скаргах вказує, що ОСОБА_13 обмовив, у зв'язку з тим, що на нього та його дівчини з боку працівників Алуштинського МВ були застосовані недозволені методи ведення слідства.

Крім того вказує, що зустрічатися у серпні 2011 року із потерпілим ОСОБА_14 він не міг у зв'язку з тим, що з 28 липня 2011 по початок вересня 2011 року знаходився у лікарні із травмою ноги.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких: засуджений ОСОБА_13 підтримав свою апеляцію, засуджений ОСОБА_7 підтримав апеляцію його захисника - адвоката ОСОБА_9, прокурор заперечував проти задоволення доводів апеляції адвоката ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_13, після чого, вислухавши останнє слово засуджених ОСОБА_13 і ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, вирок підлягає скасуванню з направленням справи для провадження додаткового розслідування.

У відповідності зі ст.323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст.367 КПК України (1960 року) підставою для скасування вироку є однобічність або неповнота досудового слідства.

Так, у своїй апеляції адвоката ОСОБА_9 та засуджений ОСОБА_13 вказали про те, що до засудженого ОСОБА_7 у ході його допитів і при проведенні інших слідчих дій за його участю в ході досудового слідства, були застосовані недозволені методи ведення слідства. Перевіряючи ці доводи, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду кримінальної справи апеляційним судом давалося доручення органам прокуратури в порядку ст.315-1 КПК України (1960 року), вказавши, що перевірка, яка проведена Прокуратурою м. Алушта є не повна.

Однак доручення апеляційного суду прокуратурою АР Крим взагалі не виконано, та із змісту відповіді прокуратури АР Крим № 06/1-943 вих12 від 27.11.2012 року вбачається, що ні якої нової перевірки Прокуратура проводити не буде, посилаючись не те, що така перевірка у порядку ст.97 КПК України вже була проведена, та за результатом тій перевірки прийнята постанова від 27.07.2012 року про відмову у порушені кримінальної справи. Але саме цю перевірку ухвалою апеляційного суду від 08.11.2012 року визнано не повною.

При таких обставинах, оскільки у апеляціях ставиться питання про сумнів у допустимості де яких доказів по справі, з метою усування будь яких сумнівів про винність або невинність осіб яким пред'явлено обвинувачення по цієї справі, на думку колегії суддів, прокуратурі треба у повному обсязі провести перевірку заяви адвоката ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_13 про застосування до засудженого ОСОБА_7 недозволених методів ведення слідства у ході його допитів та й при проведенні інших слідчих дій за його участю в ході досудового слідства.

З цією метою необхідно встановити співробітників, які брали участь у проведення слідчо-оперативних заходів за участю ОСОБА_7, допитати цих осіб, а також слідчого СВ Алуштинського ГВ ГУ МВС України в Криму, у провадженні якого знаходилась дана кримінальна справа, крім того, допитати свідка ОСОБА_12 на предмет застосування до засудженого ОСОБА_7 недозволених методів ведення слідства.

Також, в ході проведення перевірки необхідно встановити про прийняте рішення за фактом проведення перевірки МВС України Департаментом внутрішньої безпеки УВБ в АР Крим за зверненням ОСОБА_7, матеріали якої згідно повідомлення від 27.03.2012 року № 18/12 Б-9 направлено до прокуратури м. Алушти з метою прийняття відповідного рішення, та дослідити й врахувати їх при прийнятті процесуального рішення.

Крім того, в ході додаткового розслідування, необхідно перевірити всі інші доводи, наведені апелянтами, після чого постановити законне і обґрунтоване рішення по справі.

З урахуванням викладеного, вирок суду підлягає скасуванню, а оскільки допущена неповнота і однобічність не може бути усунена судом у ході судового слідства, кримінальна справа підлягає поверненню прокурору міста Алушта для проведення додаткового розслідування, в ході якого усунути недоліки, зазначені в мотивувальній частині цієї ухвали.

Підстав для змінення засудженим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на підписку про невиїзд, колегія суддів не знаходить, оскільки, на думку колегії суддів, вони можуть ухилитися від слідства та суду.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України (1960 року), п.15 розділу 11 «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_13 - задовольнити частково.

Вирок Алуштинського міського суду АРК від 13 вересня 2012 року відносно ОСОБА_13 і ОСОБА_7 - скасувати, кримінальну справу повернути прокурору м. Алушта для провадження додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити без зміни - тримання під вартою.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Тіщенко О.І.