23.05.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22/797/1145/2013р. Головуючий у першій
Категорія 41 інстанції Лушніков В.Ф.
Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів - Володіної Л.В., Лівінського С.В.,
за участю:
секретаря - Наталевича Д.І.
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Козлова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємства „Стройпромресурс" про усунення перешкод в користуванні майном, за апеляційною скаргою приватного підприємства „Стройпромресурс" на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 лютого 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2011 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідача приватного підприємства „Стройпромресурс", в якому, уточнивши позовні вимоги, просила суд усунути перешкоди в користуванні належними їй 51/100 долями (квартира № 2) в будинку АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідача знести об'єкт самовільного будівництва - багатоповерхового будинку по АДРЕСА_2.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ОСОБА_6, їй належить 51/100 (квартира № 2) часток житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідач у порушення будівельних норм і правил здійснив будівництво капітального спорудження, підпірна стіна якого примикає до частини належної позивачу квартири (літньої кухні), тим самим перешкоджає позивачу в користуванні належними частками будинку і створює загрозу знищення майна, що належить позивачу на праві власності, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 лютого 2013 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ПП „Стройпромресурс" ставить питання про скасування рішення суду, вказуючи на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, та порушено норми матеріального та процесуального права, просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що будівництво об'єкту нерухомості, що здійснено відповідачем є самочинним, права позивача порушені, а відтак об'єкт на підставі ст.376 ЦК України підлягає знесенню.
Проте з таким висновком суду не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.
Відповідно до положень п.22 Постанови № 6 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна вважається самочинним, якщо в діях особи є хоча б одна з ознак, передбачених ч.1 ст. 376 ЦК України: 1) забудова проведена чи здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цього будівництва; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) забудова проведена з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору купівлі-продажу № 1/07 від 28.07.2003 р., укладеного між Севастопольською фабрикою трикотажних спортивних виробів «Дінамо» і ПП «Стройпромресурс», останній придбав нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 63-65). Згідно договору оренди земельної ділянки від 13.03.2006 р., укладеного між Севастопольською міською Радою і ПП «Стройпромресурс» на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 4155 від 14.12.2005 р., ПП «Стройпромресурс» передана у строкове платне користування на строк 25 років земельна ділянка загальною площею 0,3501 га за адресою: АДРЕСА_2 - для реконструкції будівель і споруд фабрики під готельний комплекс з віднесенням цих земель до категорії земель жилої і громадської забудови (а.с. 66-73).
На підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт СТ № 08311001292, зареєстрованої Інспекцією державного Архітектурно-Будівельного контролю у м. Севастополі 30.05.2011 р., була проведена реконструкція будівель та споруд фабрики під готельний комплекс, жилий будинок (друга черга будівництва) по АДРЕСА_2. Згідно акту готовності об'єкту до експлуатації № 72 від 17.06.2009 р. і декларації про готовність об'єкту до експлуатації, затвердженої Інспекцією ДАБК у м. Севастополі 20.08.2012 р., зазначений об'єкт визнаний закінченим будівництвом і готовим до експлуатації, на об'єкті виконані всі роботи, передбачені проектною документацією, з додержанням державних будівельних норм (а.с. 138-144).
Колегія суддів не погоджується з виводами суду першої інстанції, який ухвалив рішення на підставі висновків судової будівельно-техничної експертизи, призначеної ухвалою суду від 15.02.2012 р., оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч.6 ст.147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України, якою передбачене безпосереднє, повне, об'єктивне дослідження наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Виводи судової експертизи стосовно невідповідності протипожежних відстаней між спорудами нормам ДБН 360-92** «Планування і забудова міських та сільських поселень», не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до примітки 7 додатку 3.1 зазначених норм, часткова реконструкція жилих будинків і господарських споруд на окремих садибних ділянках, що збудовані за нормативами, які діяли раніше, допускається за погодженням з місцевими органами архітектури і місцебудівництва, державного пожежного і санітарного нагляду. В цьому разі перебудова жилих будинків, їх господарських споруд і гаражів можлива при умові збереження існуючих відстаней між будівлями.
Експертним висновком № 791 Головного управління МНС України в м.Севастополі від 01.10.2010 р. встановлено, що при проведенні експертизи правильності і повноти виконання протипожежних вимог нормативно-правових актів у проектно-кошторисній документації на робочий проект «Реконструкція будівель та споруд фабрики під готельний комплекс по АДРЕСА_2, жилий будинок (2-га черга будівництва)» порушень вимог пожежної безпеки не виявлено (а.с. 215).
Висновком санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/92642 від 26.11.2010 р. встановлено, що проект «Реконструкція будівель та споруд фабрики під готельний комплекс по АДРЕСА_2, жилий будинок (2-га черга будівництва)» відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України (а.с. 216).
Крім цього, у всій технічній документації на проведення будівельних робіт, в тому числі декларації про готовність об'єкту до експлуатації зазначено, що за адресою АДРЕСА_2 проведена саме реконструкція будівель та споруд фабрики під готельний комплекс, а не зведення нового будинку.
Судом також встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 є власником 51/100 часток (квартири № 2) житлового будинку АДРЕСА_1, що складається з жилої кімнати 2-2, 2-3, 2-4, коридору 2-5, сходів, літньої кухні літ. «Г», літньої кухні літ. «Е», прибудови літ. «А3», яка складається з коридору 2-1, кухні 2-7, санвузлу 2-6, сходів, а також огорож та мощення (а.с.4-5, 7, 9-14).
Відповідно до технічного паспорту на жилий будинок АДРЕСА_1, будівля під літ. «Е», яка прилягає до будинку по АДРЕСА_2, є дерев'яною літньою кухнею (а.с. 13).
Актами № 70 від 02.04.2012 р. і № 296-317/ф від 27.02.2013 р. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, складенех Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, встановлено, що власником приміщень АДРЕСА_1 самовільно проведені будівельні роботи з реконструкції приміщення літньої кухні за літ. «Е», документи, які б надавали право на виконання будівельних робіт з реконструкції приміщення, зазначеного під літ. «Е» в Інспекції ДАБК у м. Севастополі не зареєстровані та не надавалися, вказана споруда до експлуатації Інспекцією не приймалися.
Із листів начальника Інспекції ДАБК в м.Севастополі за вих. № 7/27-317 від 29.08.2011 р. і вих. № 7/27-678 від 27.02.2013 р. вбачається, що на адресу ОСОБА_5 неодноразово направлялись повідомлення щодо необхідності прибуття до Інспекції для складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за результатами проведених перевірок, однак остання жодного разу до інспекції не прибула, від спілкування з посадовими особами ухиляється (а.с. 87, 218).
Крім цього, із експертного висновку вартості складських і допоміжних приміщень і огорож Севастопольської фабрики трикотажних спортивних виробів «Дінамо» від 24.07.2003 р. вбачається, що підпірна стіна є фундаментом для напівпідвальних приміщень і плит основи приміщень, будівництво напівпідвальних приміщень було розпочато в 1978 році після отримання землевідводу, але закінчено не було (а.с. 100), тобто підпірна стіна, до якої прибудована дерев'яна літня кухня позивача за літ. «Е» побудована раніше ніж сама літня кухня, яка згідно технічного паспорту на будинок збудована лише у 1985 році (а.с. 13). При проведенні будівництва будинку по АДРЕСА_2 зазначена підпірна стіна (цокольне приміщення) не зносилась, а тільки укріплялась.
Літня кухня під літ. „Е", що належить ОСОБА_5 з дерев'яної, як це значиться в технічному паспорті (а.с.9-14) перебудована позивачем самочинно, що підтверджується листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Севастополі (а.с.218). Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що позивач не надала суду належних доказів порушення її прав діями відповідача.
При розгляді справи судом першої інстанції зазначені обставини досліджені не були і їм правова оцінка в рішенні суду дана не була.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 лютого 2013 р., відповідно до п.п.1-3 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст.313-317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу приватного підприємства „Стройпромресурс" задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 лютого 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_5 до приватного підприємства „Стройпромресурс" про усунення перешкод в користуванні майном відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.І.Птіціна
Судді: Л.В. Володіна
С.В. Лівінський