№ справа:106/6463/2012Головуючий суду першої інстанції:Кабаль Ігор Іванович

№ провадження:11/0190/2308/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Корольова М.П.

за участю прокурора Сулейманової Д.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Євпаторійського міського суду АРК від 28 вересня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 1. 03.03.2004 року Сакським міськрайонним судом АРК за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним строком на 2 роки; 2. 15.11.2004 року Сакським міськрайонним судом АРК за ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.2 ст.186, ч.1ст.309, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 12.03.2008 року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 21 день,

засуджено за ч.1 ст.115 КК України до 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоди в сумі 80000 грн.

Вирішено питання з речовими доказами.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, 06.04.2012 року, близько 20 год. 10 хв., ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку № 2, розташованого по вулиці Караєва в м. Євпаторії, в ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, діючи умисно з метою вчинення вбивства, підійшов до ОСОБА_8, який стояв на пішохідному тротуарі, дістав з кишені штанів розкладений ніж, і, тримаючи його в правій руці, наніс потерпілому один удар ножем в область лівої половини грудної клітки, в результаті чого заподіяв йому одне тілесне ушкодження, внаслідок чого смерть потерпілого настала на місці події.

В апеляції засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність винуватості і правильності кваліфікації його дій, просить пом'якшити йому призначене покарання, знизивши покарання з 12 років позбавлення волі на 10 років позбавлення волі.

На думку апелянта, суд першої інстанції призначив надмірно суворе покарання та при призначені покарання не врахував з'явлення із зізнанням, щире каяття, бажання допомагати сім'ї потерпілого, дочки, яка в результаті конфлікту залишилася без батька, стан його здоров'я, вік його батька, який знаходиться на його утриманні.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких прокурор заперечував проти задоволення доводів апеляції засудженого ОСОБА_6, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно з дотриманням вимог норм КПК України (1960 року).

Винність засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який він засуджений, при обставинах, встановлених судом першої інстанції, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду, підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК України, що не оспорюється в апеляції.

Доводи засудженого про надмірно суворе покарання колегія суддів не може визнати обґрунтованими.

Так, визначаючи ОСОБА_6 міру покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину. Злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України, вчинений ОСОБА_6, відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, які представляють собою значну ступінь суспільної небезпеки, оскільки об'єктом злочину було людське життя, та наступили особливо тяжкі наслідки - смерть потерпілого.

Крім того, при призначенні покарання засудженому суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, що спростовує довід засудженого про находження на його утриманні батька.

Доводи засудженого про те, що при призначенні покарання суд не врахував щире каяття у скоєному, колегія суддів вважає необґрунтованими. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, як у ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, провину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав, неодноразово міняючи свої показання, таким чином, на думку колегії суддів, невизнання провини засудженим свідчить про відсутність каяття з його боку.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6, у відповідності зі ст.67 КК України, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.

Також судом враховані обставини вчинення злочину, враховано думку прокурора щодо необхідної і достатньої міри покарання за вчинене, крім того, враховані пом'якшуючі покарання обставини, такі, як з'явлення із зізнанням, на що в своїй апеляції також вказує засуджений, у силу чого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, призначивши дане покарання в межах санкції статті, за якою він визнаний винним, та й колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З урахуванням даних про особу засудженого, ступеня суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_6 злочину, об'єктом якого було людське життя, обставини та умови скоєння злочину та його наслідки, а також враховуючи те, що засуджений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, доводи засудженого про пом'якшення призначеного йому покарання, колегія суддів знаходить необґрунтованими.

Також не можуть бути підставами для пом'якшення призначеного судом покарання і довід засудженого про його бажання допомагати сім'ї потерпілого, оскільки він не відшкодував заподіяну потерпілому моральну шкоду перенесених страждань та переживань внаслідок умисного вбивства його сина, який мав на утриманні неповнолітню доньку, та залишив цю дитину без батька.

У зв'язку з чим, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого, а також для попередження вчиненню нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами, та відповідає вимогам ст.65 КК України.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства та інших поводів, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляція засудженого ОСОБА_6 без задоволення.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України 1960 року, п.15 розділу 11 «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Євпаторійського міського суду АРК від 28 вересня 2012 року відносно ОСОБА_6 - залишити без зміни.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.