№ справа:118/6523/2012Головуючий суду першої інстанції:Докучаєва Вікторія Юріївна

№ провадження:11/0190/2302/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Корольова М.П.

за участю прокурора Сулейманової Д.Н.

адвоката - засудженого - законного представника засудженого - ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_7 на вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 26 жовтня 2012 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст.76 КК України на ОСОБА_7 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

В задоволені цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 на суму 600 грн. - відмовлено.

Вирішено питання з речовими доказами.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_7 05.09.2009 року, приблизно в 23 годині 50 хвилин, знаходячись біля школи № 1 по вул. К.Маркса в смт. Гвардійське Сімферопольського району АРК, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, підбіг до ОСОБА_9 та завдав їй удару кулаком по потиличної частині голови, а потім один удар в область обличчя, від чого потерпіла впустила мобільний телефон, який знаходився у неї в руках. Після чого ОСОБА_7 відкрито викрав мобільний телефон «Nokia N-72», в якому знаходилась сім-карта оператора «МТС» та карта пам'яті на 1 гігабайт, що належали ОСОБА_9, чим завдав шкоди потерпілій на загальну суму 600 грн. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 586 від 08.10.2009 року ОСОБА_9 були завдані легкі тілесні ушкодження. З викраденим з місця скоєння злочину втік та розпорядився на свій розсуд.

В апеляції засуджений ОСОБА_7 просить вирок скасувати, припинити кримінальну справу щодо нього за ч.2 ст.186 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Свої доводи мотивує тим, що злочин він не вчиняв, належний потерпілій телефон він спільно зі свідком ОСОБА_10 знайшов на землі і знайдений телефон вони присвоїли собі, але телефон він не викрадав.

Апелянт вказує на те, що згідно із заявою і первісними поясненнями і показаннями потерпілої, вона вказала прикмети нападника та його одяг і взуття, які абсолютно, не збігаються з його зовнішнім виглядом, віком, одягом чи взуттям. Згодом, на думку апелянта, під незаконним впливом працівників міліції потерпіла змінила своїми свідчення і вказала на нього, як на особу, яка вчинила грабіж.

Крім того, на думку апелянта, під час слідства були грубо порушені вимоги закону - свідка ОСОБА_10, а потім його незаконно показали потерпілій без понятих і без протоколу, а потерпіла спочатку заявила, що впізнала ОСОБА_10, а потім відразу заявила, що впізнала його, як нападника. Після цього незаконно потерпілій для впізнання пред'явили його фотографію і вона вказала на його фотографію після попереднього незаконного впізнання, що, як вказує апелянт, в суді підтвердили він, свідок ОСОБА_10, мати потерпілої ОСОБА_11 та його мати ОСОБА_8

Також апелянт вказує на те, що згідно неодноразовим поясненням і показаннями потерпілої вона вказувала, що на неї напав незнайомий хлопець, але згодом під впливом працівників міліції вона змінила свідчення і стала стверджувати, що на неї напав знайомий їй ОСОБА_7, який проживає на АДРЕСА_1, тобто він. На думку апелянта, якщо б нападником був він, то потерпіла відразу б вказала на нього, тому що вони проживають на сусідніх вулицях і були знайомі сім'ями.

Апелянт також вказує на те, що згідно неодноразовим поясненням і показанням потерпілої вона вказувала, що нападник був 20-25 років, з коротким волоссям, з обличчям округлої форми, одягнений у темну пайту з довгими рукавами, джинси, чорні кросівки, що, на думку апелянта, не відповідає його зовнішності і віку - в 2009 році йому було 16 років, він мав довге волосся, його обличчя було і залишається витягнутим, також він був одягнений у світло-блакитну сорочку з коротким рукавом, в джинси і білі кросівки, що, як вказує апелянт, підтвердили і на слідстві і в суді свідки ОСОБА_10, ОСОБА_8

В запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_7 прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, прокурор прокуратури Сімферопольського району АР Крим Максимова О.Ю. просить вирок залишити без змін як законний і обґрунтований, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких: засуджений ОСОБА_7 підтримав свою апеляцію; адвокат ОСОБА_6 і законний представник засудженого ОСОБА_8 підтримали апеляцію засудженого ОСОБА_7; прокурор заперечував проти задоволення доводів апеляції засудженого ОСОБА_7, після чого, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України 1960 року.

Винність ОСОБА_7 в скоєнні ним злочину, за який він засуджений, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.

Доводи апелянта ОСОБА_7 про не вчинення ним злочину щодо потерпілої ОСОБА_9, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам, дослідженим під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 в скоєнні ним злочину щодо потерпілої ОСОБА_9, колегія суддів виходить з наступного.

Так, засуджений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину не визнав і пояснив, що ввечері 05.09.2009 року він разом з ОСОБА_10, ОСОБА_13 вирішили піти на дискотеку. В барі «Дашенька» вони зустрілись з ОСОБА_14, і разом пішли до парку культури «Дружба», де випили приблизно по 0.5 літрів пива кожний. Він був одягнутий в сині джинси, сорочку з коротким рукавом та білі кросівки. Приблизно о 23 год. 30 хв. з ОСОБА_10 пішли додому. По дорозі біля кам'яної огорожі школи по вул. К.Маркса почули музику, побачили у траві телефон і підняли його. ОСОБА_10 висунув зі знайденого телефону сім-карту, вставив свою, яка була в нього у кишені, і запропонував йому гроші з тим, щоб залишити телефон собі, оскільки в нього не було. Він погодився, далі вони дійшли до будинку ОСОБА_10, де останній видав йому 300 грн., і приблизно через 30 хвилин він пішов додому. У продажу телефону участі не приймав. Біля школи вони нікого не бачили.

Таким показанням засудженого ОСОБА_7 суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними, і є способом захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки ці свідчення повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_9, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, а також іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі.

Так, винність засудженого ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_9, дослідженими судом першої інстанції в порядку ст.306 КПК України, згідно з якими 05.09.2009 року приблизно в 23.15 годин вона сіла в поїзд в м. Сімферополі і доїхала до станції Острякова в смт. Гвардійське. Вийшовши з поїзду, вона йшла в напрямку дому і розмовляла по мобільному телефону. Раптом вона відчула удар в потилицю і, обернувшись, побачила хлопця 20-25 років з коротким темно-русим волоссям, круглим обличчям, зі спортивною статурою, одягнутого в чорну пайту та джинси, який також вдарив її в праве око, і вона, випустила мобільний телефон. Він підібрав телефон і втік. Після цього вона побігла до школи, де зустріла свою сестру ОСОБА_11, а потім побігла до сусідського двору, де стояла машина швидкої допомоги і їй допомогли добратися додому.

Дані показання потерпіла ОСОБА_9 дала добровільно, без жодного примусу чи впливу з боку працівників міліції, скарг з боку потерпілої ОСОБА_9 не надходило.

Про аналогічні обставини скоєння ОСОБА_7 щодо неї злочину, потерпіла ОСОБА_9 підтвердила у ході проведення відтворення обстановки та обставин події за її участю (т.1 а.с.69-75), в процесі якого добровільно, докладно у присутності понятих розповіла про обставини, при яких на неї напав ОСОБА_7 та викрав в неї мобільний телефон, що було нею продемонстровано і зафіксовано за допомогою фотозйомки. Дані показання потерпіла ОСОБА_9 давала без психічного і фізичного впливу з боку працівників міліції, скарг з боку ОСОБА_9 не надходило.

Крім того, в ході пред'явлення фотознімків для впізнання 23.09.2009 року (т.1 а.с.29) ОСОБА_9 без психічного і фізичного впливу з боку працівників міліції по рисам обличчя впізнала саме ОСОБА_7, як особу, що вчинила відносно неї 05.09.2009 року злочин, при цьому потерпіла не висловлювала ніяких сумнівів, що її майно викрало інша особа, а не ОСОБА_7

Достовірність показань потерпілої ОСОБА_9 повністю підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, старшого слідчого Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_19, а також іншими доказами у їх сукупності, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі.

Так, доводи апелянта про те якщо б нападником був він, то потерпіла відразу б вказала на нього, тому що вони проживають на сусідніх вулицях і були знайомі сім'ями, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до події потерпіла не була знайома з ОСОБА_7, хоча проживала з ним в одному селищі, що вказала сама потерпіла та підтвердила допитана в якості свідка її мати ОСОБА_17, тому вона і не могла спочатку вказати на нього.

Також є необґрунтованими і доводи апелянта про те, що потерпіла описує нападника 20-25 років, з коротким волоссям, з обличчям округлої форми, а йому в 2009 році було 16 років, він мав довге волосся, його обличчя було витягнутим.

Так, характеристика зовнішності є оціночним поняттям, крім того, злочин було вчинено в темний період часу, напад був раптовий та супроводжувався ударами в потилицю і обличчя, тому потерпіла не мала можливості чітко оцінити зріст та вік нападника, у зв'язку з чим її опис злочинця не в повній мірі відповідає дійсності, і тільки побачивши ОСОБА_7, вона чітко вказала на нього.

При цьому, довід щодо довгого волосся спростовується фотознімками до протоколу пред'явлення їх для впізнання (т.1 а.с.29) та до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 25.09.2009 року з участю ОСОБА_7 (т.1 а.с.63-68), згідно з якими останній має коротке волосся.

Також є безпідставними доводи засудженого про те, що під час слідства були грубо порушені вимоги закону щодо пред'явлення особи чи фотознімків для впізнання, оскільки будь-якими доказами вони не підтверджені, порушень норм кримінально-процесуального законодавства колегією суддів не встановлено.

Крім того, старший слідчий Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_19, допитаний у якості свідка, показав, що в його провадженні знаходилась кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 він проводив необхідні процесуальні дії, у тому числі дав доручення в порядку ст.ст.114, 174 КПК України провести впізнання злочинця по фотознімках за участю потерпілої ОСОБА_9 з метою забезпечення її безпеки.

Доводи засудженого про те, що він 05.09.2009 року був одягнений у світло-блакитну сорочку з коротким рукавом, в джинси і білі кросівки є необґрунтованими, оскільки в ході обшуку його житла 25.09.2009 року було виявлено джинси синього кольору, пайту чорного кольору, макасіни чорного кольору, кросівки білого кольору (т.1 а.с.53), крім того 26.11.2009 року в ході пред'явлення предметів для впізнання потерпіла ОСОБА_9 серед пред'явлених предметів впізнала кросівки чорного кольору, в яких був обутий ОСОБА_7 коли напав на неї та викрав мобільний телефон (т.1 а.с.156).

Крім того, показання свідка ОСОБА_10 визивають сумніви, оскільки в момент нападу він находився разом з ОСОБА_7, тобто був присутній при нападі або ховався неподалік. Крім того, він тривалий час підтримує дружні стосунки з ОСОБА_7 і об'яснімо має бажання допомогти приятелю ухилитися від кримінальної відповідальності.

Показання свідка ОСОБА_10 в частині опису одягу, в який ОСОБА_7 05.09.2009 року був одягнений, також визивають сумніви, оскільки його було опитано з цього приводу за два тижні після події, тому свідок не міг точно описати одяг та взуття ОСОБА_7 через такий проміжок часу, при цьому у якого при обшуку були знайдені речі, описані потерпілої як одяг і взуття нападника.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи засудженого про те, що належний потерпілій телефон він спільно зі свідком ОСОБА_10 знайшов на землі.

Так, показаннями свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_15 які опинилися на місці події одразу після вчинення злочину, коли потерпіла тільки відбігала від будівлі школи, та які відразу стали шукати телефон потерпілої і нападника. При цьому вони постійно, систематично дзвонили на номер телефону потерпілої, однак абонент був поза зоною досяжності.

Показаннями свідка ОСОБА_20, який розмовляв по телефону з потерпілою саме в той момент, коли на потерпілу було здійснено напад. Зв'язок з телефоном потерпілої перервався, і ОСОБА_20 відразу почав набирати номер потерпілої, однак абонент був поза зоною досяжності. Свідок дзвонив на номер потерпілої неодноразово на протязі тривалого часу, однак телефон був вимкнений.

Доводи засудженого щодо застосування до потерпілої незаконного впливу працівниками міліції також є безпідставними, оскільки не підтверджуються показаннями самої потерпілої, які вона давала без психічного і фізичного впливу з боку працівників міліції, наявністю інших доказів вини ОСОБА_7 по справі, відсутністю заяв щодо неправомірних дій з боку співробітників міліції, як від потерпілої, так і від самого ОСОБА_7 та його законного представника.

Наведені докази, зокрема, показання потерпілої ОСОБА_9, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, узгоджуються між собою та підтверджуються доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, і в своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_7 такого злочину, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, при встановлених в ході досудового та судового слідства обставин.

З урахуванням усього викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_7 в скоєнні ним злочину, правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.186 КК України.

У зв'язку з чим, доводи апеляції засудженого про недоведеність його винуватості у вчиненні ним вказаного злочину, за який він засуджений, спростовуються матеріалами кримінальної справи в їх сукупності і є необґрунтованими.

Таким чином, підстав для скасування вироку колегія суддів не знаходить.

При призначенні покарання судом першої інстанції у відповідності зі ст.ст.65,103 КК України належним чином враховані ступінь і характер суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_7 злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги дані про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується як посередньо, так і позитивно, за місцем навчання характеризується позитивно.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставину, що пом'якшує покарання засудженому, - вчинення злочину неповнолітнім.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставину, що обтяжує покарання засудженому, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням усього викладеного, беручи до уваги обставини вчинення злочину, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції статті, за якою він визнаний винним, та обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст.ст.75, 104, 76 КК України.

Призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особам.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляція засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України 1960 року, п.15 розділу 11 «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 26 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_7 - залишити без зміни.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.