№ справа:111/3550/2012Головуючий суду першої інстанції:Дегтярьова Вікторія Юріївна

№ провадження:11/0190/1981/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Корольова М.П.

за участю прокурора Сулейманової Д.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду АРК від 17 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 1. 30 квітня 1996 року Красногвардійським районним судом АРК за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі, звільнився 17 травня 1997 року умовно-достроково строком на 2 роки 7 місяців 9 днів; 2. 10 вересня 1997 року Красногвардійським районним судом АРК зач.2 ст.141, ст.43 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років 6 місяцям позбавлення волі, звільнився 28 листопада 2001 року по відбутті строку покарання; 3. 23 січня 2003 року Красногвардійським районним судом АРК за ч.2 ст.187, ч.3 ст.357, ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі; 4. 30 січня 2004 року Красногвардійським районним судом АРК за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнився 06 листопада 2009 року по відбутті строку покарання; 5. 03 березня 2010 року Казанківським районним судом Миколаївської області за ст.391 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнився 05 листопада 2010 року по відбутті строку покарання,

засуджено за ч.2 ст.190 КК України до 1 (одного) року обмеження волі.

Провадження по цивільному позову ОСОБА_7 закрито.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_6 26 березня 2011 року приблизно о 23 год. 30 хв., знаходячись біля старого залізничного переїзду с. Петрівка Красногвардійського району АР Крим, маючи намір на заволодіння чужого майна, попросив у ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Nокіа 2700» подзвонити. Останній погодившись, передав ОСОБА_6 даний телефон. Проте, ОСОБА_6, не маючи намірів повертати мобільний телефон, зловживаючи довірою ОСОБА_7, шахрайським шляхом заволодів вищевказаним мобільним телефоном, чим заподіяв останньому матеріальний збиток на суму 600 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність винуватості і правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким змінити призначене йому покарання з позбавлення волі на штраф.

На думку апелянта, суд першої інстанції призначив надмірно суворе покарання та при призначені покарання не врахував повне визнання своєї провини, щире каяття, находження на його утриманні малолітніх дітей, повне відшкодування шкоди, думку представника потерпілого щодо міри покарання, а також те, що він має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно.

Крім того, засуджений в своїй апеляції незгоден із запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою, вказує на те, що намірів скриватися від слідства та суду у нього не було.

Також засуджений вказує на те, що в порушенні вимог ст.98-2 КПК України, копія постанови про порушення кримінальної справи відносно нього вручена йому не була.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких прокурор заперечував проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_6, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно з дотриманням вимог норм КПК України.

Винність засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який він засуджений, при обставинах, встановлених судом першої інстанції, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду, підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.190 КК України, що не оспорюється в апеляції.

Доводи засудженого про надмірно суворе покарання колегія суддів не може визнати обґрунтованими.

Так, визначаючи ОСОБА_6 міру покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину. Злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України, вчинений ОСОБА_6, відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Крім того, при призначенні покарання засудженому суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував дані про особу засудженого, який розкаявся в скоєному, вину визнав повністю, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей - 1997 року народження, 1999 року народження і 2011 року народження, збиток потерпілому відшкодував в повному об'ємі, тобто ті дані, на які в своїй апеляції вказує засуджений. Такі дані про особу засудженого суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставинами, які пом'якшують покарання засудженому.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6, у відповідності зі ст.67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

Також судом враховані обставини вчинення злочину, в тому числі, які пом'якшують покарання, враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин, в силу чого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити засудженому покарання у вигляді обмеження волі, ближче до мінімальній межі санкції статті, за якою він визнаний винним, та колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З урахуванням даних про особу засудженого, ступеня суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_6 злочину, а також, враховуючи, що засуджений вчинив злочини в період непогашеної судимості, доводи засудженого про пом'якшення йому покарання у вигляді штрафу, колегія суддів знаходить необґрунтованими.

У зв'язку з чим, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого, а також для попередження вчиненню нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами, та відповідає вимогам ст.65 КК України.

Доводи засудженого щодо відсутності намірів скриватися від слідства та суду, були розглянуті судом першої інстанції при призначені ОСОБА_6 покарання та обґрунтовано судом встановлено, що останній законно покинув місце свого мешкання і не ховався від слідчих органів, оскільки запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_6 обирався заочно, в його відсутність, і він не знав про нього, також копія постанови про порушення кримінальної справи відносно нього за ч.2 ст.190 КК України відповідно до вимог ч.2 ст.98-2 КПК України була йому вручена 23 липня 2012 року, що спростовує довід апелянта про не отримання зазначеної постанови.

Також не можуть бути підставами для скасування вироку суду першої інстанції і доводи засудженого щодо незгоди із запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою, оскільки дане питання було розглянуто судом першої інстанції при попередньому розгляді справи, а крім того, згідно вироку суду даний запобіжний захід засудженому вирішено скасувати після його етапування до місця відбуття покарання, де він буде звільнений з-під варти.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляція без задоволення.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Красногвардійського районного суду АРК від 17 серпня 2012 року відносно ОСОБА_6 - залишити без зміни.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.