№ справи:1/0124/296/2012Головуючий суду першої інстанції:Переверзєва

№ пров.:11/0190/2327/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

_____________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Корольова М.П.

За участю прокурораСулейманової Д.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 06 червня 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше в силу ст.89 КК України не судимого,

засуджено за ч.2 ст.187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна; за ч.3 ст.289 КК України до 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна; за ч.1 ст.304 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворо покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 7 (семі) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна; за ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 6 (шести) років без конфіскації майна; за ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворо покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 6 (шести) років без конфіскації майна.

Стягнуто з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 судові витрати в доход держави по 117 грн. 60 коп. з кожного.

Вирішено питання з речовими доказами.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, 14 березня 2012 року ОСОБА_5, приблизно о 22 годині 30 хвилин, спільно з неповнолітнім ОСОБА_7 перебували в гостях у ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в будинку АДРЕСА_1, де вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_8 і ОСОБА_9 заснули. У цей час ОСОБА_7 і ОСОБА_5 домовилися заволодіти майном сплячого ОСОБА_9 При цьому, ОСОБА_7 став оглядати його кишені, від чого останній прокинувся, став обурюватися і тоді ОСОБА_7 і ОСОБА_5 завдали йому ударів по обличчю та тулубу, а потім завдали удару пляшкою по голові, від чого потерпілий ОСОБА_9 втратив свідомість, а останні відкрито заволоділи, мобільним телефоном марки «Smartphone Android Х-7», що належить ОСОБА_9 та в якому знаходилися дві сім-карти оператора« МТС», на рахунку однієї знаходилось 10 гривень, з картою пам'яті на 8 Гб.

У результаті розбійного нападу, вчиненого за попередньою змовою ОСОБА_5 та ОСОБА_7, потерпілому ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 4800 гривень, а також заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я до 3-х тижнів.

Крім того, ОСОБА_5 в цей же день, приблизно о 23 годині, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні вищеназваного будинку, побачив ключі від автомобіля марки «Фольксваген - Бора» державний № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8, і у нього виник злочинний умисел, на незаконне заволодіння даним автомобілем. Свідомо знаючи, що його знайомий ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є неповнолітнім, запропонував йому заволодіти цим транспортним засобом, пробудивши при цьому у неповнолітнього рішучість і бажання вчинити даний злочин. Вступивши в злочинну змову з неповнолітнім ОСОБА_7, ОСОБА_5 підійшов до вищезгаданого автомобілю, який знаходився біля будинку АДРЕСА_1 і, повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, наявними ключами відкрив двері автомобіля і проник у салон, де за допомогою ключа від замка запалювання, завів двигун автомобіля, а ОСОБА_7 сів на переднє сидіння. ОСОБА_8, помітивши протиправні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_7, намагався вивести ОСОБА_5, який був на водійському місці, з салону автомобіля, однак ОСОБА_7 вийшов з машини, підійшов до ОСОБА_8 і, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, став наносити йому удари по різним частинам тіла. До нього приєднався ОСОБА_5, який також став наносити удари потерпілому.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_8 малися тілесні ушкодження: середнього ступеня тяжкості у виді закритого перелому 4-го ребра; легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я, строком до 3-х тижнів у виді закритого перелому кісток носа та й легкі, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я, у виді припухлості, саден і синців.

Під час побиття ОСОБА_8 з метою заволодіння його автомобілем ОСОБА_7, приблизно о 23 годині 10 хвилин самостійно, проявивши ексцес виконавця, повторно, відкрито викрав ланцюжок вартістю 8000 гривень, що належить ОСОБА_8, зірвавши його зі шиї, проявивши тим самим насильство не небезпечне для життя і здоров'я потерпілого.

Далі, придушивши опір ОСОБА_8 в результаті застосування до нього насильства небезпечного для його життя та здоров'я, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 незаконно заволоділи автомобілем потерпілого марки «Фольксваген - Бора» державний № НОМЕР_1, вартістю 64628 гривень, сіли в автомобіль, яким керував ОСОБА_5, та стали рухатися по вул. Леніна в м. Алупка, але дорогою помінялися місцями і ОСОБА_7 продовжив керувати автомобілем, проте в районі храму, розташованого в районі автостанції м. Алупка, по вул. Леніна, скоїв наїзд на перешкоду. Після чого вони залишили автомобіль і намагалися сховатися.

Після незаконного заволодіння транспортним засобом та зіткненням з перешкодою, приблизно о 23 годині 30 хвилин цього ж дня, коли ОСОБА_5 вже покинув салон автомобіля, неповнолітній ОСОБА_7, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в салоні автомобіля, що належить ОСОБА_8, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, демонтував зі штатного місця на передній панелі, від'єднавши від нього дроти, автомагнітолу «Pioner» вартістю 4000 гривень та флеш-карту на 8 Гб, вартістю 300 гривень. Однак довести свій злочинний намір до кінця не зміг, по причинам, не залежних від його волі, так як його дії були помічені співробітниками міліції.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду змінити, виключити із його обвинувачення ч.2 ст.187 КК України за недоведеністю, перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.289 КК України на ч.2 ст.289 КК України та зменшити йому призначене покарання.

Свої доводи мотивує тим, що його допит співробітники міліції проводили в нічний час, його затримали о 23 год. 30 хв. 14 березня 2012 року, а до ІТТ м. Ялта його доставили о 23 год. 15 березня 2012 року, у весь цей час його допитували, тому він втомлений все підписував.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не врахував показання засудженого ОСОБА_7, свідка ОСОБА_10, ОСОБА_11 та його, а усе обвинувачення у суді було засновано на показаннях потерпілих.

Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано не викликав у судове засідання свідка ОСОБА_11

В апеляції адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, а справу направити для проведення додаткового розслідування.

Свої доводи мотивує тим, вирок суду незаконний та необґрунтований у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічністю досудового та судового слідства.

На думку апелянта, ні судом першої інстанції, ні досудовим слідством не з'ясовано питання загального розвитку неповнолітнього ОСОБА_7; обставини, які негативно впливали на його виховання, його відношення до скоєного злочину; не з'ясовано питання чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними; не була зроблена експертиза фахівцями в області дитячої та юнацької психології; не проведено відтворення обстановки та обставин події.

Крім того, на думку апелянта, в матеріалах кримінальної справи немає жодного доказу про те, що за попередньою змовою вчинені особливо тяжкий та тяжкий злочини, передбачені ч.3 ст.289 і ч.2 ст.187 КК України.

Також на думку апелянта, суд першої інстанції не достатньо обґрунтував свої висновки про доведеність вини ОСОБА_7 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких: засуджений ОСОБА_5 підтримав свою апеляцію; адвокат ОСОБА_6 і законі представники засудженого ОСОБА_12 і ОСОБА_13 підтримали апеляцію адвоката ОСОБА_6; прокурор заперечував проти задоволення доводів апеляцій засудженого ОСОБА_5 і адвоката ОСОБА_6, після чого, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України (1960 року).

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_5 в скоєнні ним злочину щодо втягнення неповнолітнього ОСОБА_7 у злочину діяльність, а також правильність кваліфікації дій засудженого за цим епізодом за ч.1 ст.304 КК України, крім того, про винність ОСОБА_7 за фактом замаху на таємне викрадення автомагнітоли із машини потерпілого ОСОБА_8, а також правильність кваліфікації дій засудженого за цим епізодом за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, не оскаржуються в апеляціях.

Винність ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в скоєнні ними злочинів, за які вони засуджені, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.

Доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та доводи засудженого ОСОБА_5 про виключення із його обвинувачення ч.2 ст.187 КК України за недоведеністю та перекваліфікації його дії з ч.3 ст.289 КК України на ч.2 ст.289 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в скоєнні ними злочинів щодо потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8, колегія суддів виходить з наступного.

Так, засуджені ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в судовому засіданні вину визнали частково. Повністю вони визнали провину за новим обвинуваченням, зміненим в суді прокурором в порядку ст.277 КПК України (1960 року), в тому, що вони за попередньою змовою між собою заволоділи автомобілем ОСОБА_8, застосувавши до нього насильство небезпечне для життя і здоров'я у вигляді нанесення ударів і заподіянні тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в тому числі і середньої тяжкості. ОСОБА_7 також визнав свою провину у крадіжці мобільного телефону у ОСОБА_9 та у викраденні ланцюжка ОСОБА_8 під час заволодіння його автомобілем.

У розбійному нападі на ОСОБА_9 з метою заволодіння мобільним телефоном засуджені свою провину не визнали, та пояснили, що вони побили потерпілого ОСОБА_9 в ході сварки, виниклої через дівчину, з якою прийшов ОСОБА_5, а її намагався обійняти ОСОБА_9 ОСОБА_7 ж в ході побиття викрав мобільний телефон з сім-картою у ОСОБА_9

Таким показанням засуджених суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх в частині не визнання своєї провини у розбійному нападі на ОСОБА_9 неспроможними, та такими що є способом захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки ці свідчення повністю спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі.

Так, по епізоду скоєння злочину щодо потерпілого ОСОБА_9 за фактом розбійного нападу на нього, винність ОСОБА_5 і ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_9, згідно з якими, в той вечір він і ОСОБА_8 познайомилися з засудженими та розпивали спиртні напої в їх з ОСОБА_8 орендованому будинку. В результаті випитого спиртного, він заснув, прокинувся від того, що ОСОБА_7 нишпорив по кишенях. Він (потерпілий) став обурюватися, тоді ОСОБА_7 та ОСОБА_5 стали бити його. Обидва наносили удари в область обличчя і тіла, ОСОБА_7 вдарив пляшкою по голові і він втратив свідомість. У підсумку вони забрали у нього мобільний телефон з сім-картою та годинник марки «Касіо-Джішок» та заподіяли тілесні ушкодження.

Такі ж свідчення він давав під час досудового слідства, однак, як пояснив потерпілий в суді, слідчий їх викладав не точно, упускаючи важливі обставини, а він підписував свідчення по суті, не читаючи (т.1 а.с.9, 25-26, 302-303).

Такі показання потерпілого ОСОБА_9 повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_8, який вказав, що ОСОБА_9 йому розповів, що засуджені забрали у нього мобільний телефон і годинник. Був він весь побитий: затекло око, кров йшла з носа. Було зрозуміло, що його побили засуджені і забрали його речі.

Об'єктивність показань потерпілих щодо заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_9 виявлені ушкодження у вигляді: закритого перелому кісток носу без зміщення уламків, які відноситься до легких, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я, строком до 3-х тижнів; множинних припухлостей, садна, синці на голові, крововиливи в білкову оболонку очей, синця на спині, що відносяться до легких, що не спричинило за собою короткочасного розладу здоров'я (т.1 а.с.208).

В ході огляду місця події при огляді будинку АДРЕСА_1 вилучені бейсболка і шапка, що належать ОСОБА_7 і ОСОБА_5 (т.1 а.с.10).

Під час огляду місця події з будинку АДРЕСА_2 було вилучено мобільний телефон марки «Андроїд Х 7», який належить потерпілому ОСОБА_9 (т.12 а.с.20-23).

Також у ході огляду ОСОБА_7 було вилучено дві сім-карти оператора МТС, при цьому останній пояснив, що вилучені у нього сім-карти знаходилися в мобільному телефоні «Smartphone Android Х 7» (т.1 а.с.48).

Колегія суддів знаходить, що сукупність зазначеного повністю підтверджує обґрунтованість висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у скоєнні ними даного злочину.

Дії засуджених за даним епізодом правильно кваліфіковано за ч.2 ст.187 КК України.

Щодо епізоду скоєння злочину відносно потерпілого ОСОБА_8 за фактом відкритого викрадення у нього ланцюжка, винність ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8, який пояснив, що під час заволодіння автомобілем засудженими та його побиття ними, ОСОБА_7 зірвав ланцюжок з його шиї.

Такі показання потерпілого ОСОБА_8 повністю узгоджуються із зізнавальними показаннями засудженого ОСОБА_7, який в судовому засіданні підтвердив, що під час заволодіння машиною потерпілого зірвав з його шиї ланцюжок.

Об'єктивність показань потерпілого ОСОБА_8 і засудженого ОСОБА_7 підтверджується протоколом огляду місця події, в ході якого з будинку АДРЕСА_2 був вилучений золотий ланцюжок, що належить потерпілому ОСОБА_8 (т.1 а.с.20).

Крім того, об'єктивність показань потерпілого ОСОБА_8 підтверджується його заявою, в якій він просить вжити заходів до ОСОБА_7, який 14.03.2012 року заволодів його золотим ланцюжком (т.1 а.с. 95).

Сукупність усіх доказів вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про винність ОСОБА_7 в скоєнні ними відносно потерпілого ОСОБА_8 злочину та правильності кваліфікації дій засудженого за ч.2 ст.186 КК України.

По епізоду скоєння злочину щодо потерпілого ОСОБА_8 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, що належить потерпілому, винність ОСОБА_5 і ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8, згідно з якими після розпивання спиртних напоїв з підсудними він і ОСОБА_9 заснули. Прокинувся він від шуму, побачив, що ОСОБА_9 лежить на підлозі в крові, ліворуч від нього лежали осколки скла. Він (потерпілий ОСОБА_8) встав, вийшов з квартири і побачив, що в його автомобілі горить світло. Підійшовши до автомобіля, побачив, що ОСОБА_5 сидить за кермом, а ОСОБА_7 - праворуч від нього. Він (потерпілий) почав витягати ОСОБА_5 з машини, але до нього (ОСОБА_8) підбіг ОСОБА_7, схопив ззаду і відтягнув від ОСОБА_5, він упав. В цей час підбіг ОСОБА_5 і вони обидва почали бити його, завдаючи по голові та тулубу удари, від чого у нього був перелом ребра і перелом кісток носа. Він намагався встати, але підсудні знову наносили йому удари. Він не міг чинити опір, а підсудні сіли в машину і поїхали. У результаті побиття йому були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Об'єктивність показань потерплого підтверджується його заявою, в якій він просить вжити заходів до ОСОБА_7 і ОСОБА_5, які 14.03.2012 року заволоділи його автомобілем «Фольксваген-Бора» держ. № НОМЕР_1 (т.1 а.с.95).

Крім того, об'єктивність показань потерпілого ОСОБА_8 також підтверджується рапортом міліціонера 4-й ОР м. Ялта ПМОН «Беркут», сержанта міліції ОСОБА_15, згідно якого за повідомленням чергового Ялтинського міського управління про викрадення автомобіля «Фольксваген-Бора» в м. Алупка були вжиті заходи щодо його розшуку. На вул. Леніна в м. Алупці даний автомобіль був виявлений, в ньому знаходилося двоє невідомих громадян, які при вигляді співробітників міліції стали тікати. В ході їх переслідування був затриманий ОСОБА_5 (т.1 а.с. 87).

В ході огляду автомобіля «Фольксваген-Бора» держ. № НОМЕР_1, було виявлено та вилучено: сліди пальців рук, виявлені на зовнішній поверхні водійської двері, на поверхні стойки водійських дверей, на поверхні екрану монітора магнітофона (т.1 а.с.88-94).

Із висновку дактилоскопічної експертизи вбачається, що один слід папілярного візерунка пальця руки розміром 12 х 19 мм, який виявлений на зовнішній поверхні дверей водія, вилучений 15.03.2012 року в ході проведення огляду автомобіля «Фольксваген Бора» держ. № НОМЕР_1, залишений безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_5 (т.1 а.с.232-235).

Крім того, показання потерпілого ОСОБА_8 повністю узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_5, даними ним у своєму з'явленні із зізнанням (т1 а.с.107), де останній вказує обставини, за яких він і ОСОБА_7 заволодів автомобілем «Фольксваген-Бора» держ. № НОМЕР_1 (т.1 а.с.107).

Щодо заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_8 виявлені ушкодження у вигляді: закритого перелому 4-го ребра зліва, що відноситься до середнього ступеня тяжкості; закритого перелому кісток носа без зміщення уламків, що відноситься до легких, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я, строком до 3-х тижнів і множинних саден, синців і припухлості на голові, обличчі, грудній клітці, саден на верхніх кінцівках, що відносяться до легких, не спричинило за собою короткочасного розладу здоров'я, строком до 6 днів. Всі пошкодження виникли від дії тупих предметів, що підтверджується «закритим» характером перелому 4-го ребра і кісток носа, наявністю саден, припухлості та синців. Ушкодження могли бути отримані 14 березня 2012 року, про що свідчить колір синців, характер поверхні саден, наявність припухлості та перелому кісток носа без ознак загоєння (т.1 а.с.151-152).

Сукупність усіх доказів вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про винність ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в скоєнні ними відносно потерпілого ОСОБА_8 злочину та правильності кваліфікації дій засуджених за ч.3 ст.289 КК України.

Доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що його дії необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст.289 КК України на ч.2 ст.289 КК України, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам, дослідженим під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку, окрім цього, в результаті неправомірних, спільних дій ОСОБА_5 і ОСОБА_7, спрямованих на незаконне заволодіння транспортного засобу ОСОБА_8, останньому завдано середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Також є необґрунтованими і доводи засудженого ОСОБА_5 про його допит співробітниками міліції в нічний час, його затримали о 23 год. 30 хв. 14 березня 2012 року, а до ІТТ м. Ялта його доставили о 23 год. 15 березня 2012 року, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Так, згідно протоколу затримання особи, підозрюваного в скоєнні злочину, ОСОБА_5 був затриманий 15 березня 2012 року (т.1 а.с.133134), який того ж дня з 20 год. 40 хв. до 21 год. 20 хв. був допитаний у якості підозрюваного (т.1 а.с.142-144), яких-небудь заяв або зауважень з цього приводу ОСОБА_5, як під час затримання, так і під час допиту та в подальшому на стадії досудового слідства та судового засідання не висловлював і не заявляв.

Крім того, доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що не з'ясовано питання загального розвитку неповнолітнього ОСОБА_7; обставини, які негативно впливали на його виховання, його відношення до скоєного злочину; не з'ясовано питання чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними; не була зроблена експертиза фахівцями в області дитячої та юнацької психології; не проведено відтворення обстановки та обставин події, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки дії слідчого під час розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_7 були у межах повноважень слідчого, які передбачені ст.114 КПК України (1960 року), а саме, що при проваджені досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи адвоката ОСОБА_6 щодо відсутності в матеріалах справи жодного доказу про попередню змову вчинення особливо тяжких та тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.289 і ч.2 ст.187 КК України, оскільки фактичні спільні дії засуджених при скоєні інкримінованих ним злочинах: спільне застосування насильства, а також спільне заволодіння майном потерпілих, - свідчить про спільний умисел їх скоєння, при цьому саме наявність спільного умислу і говорить про вчинення злочину за попередньою змовою.

Наведені докази, зокрема, свідчення потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 узгоджуються між собою та підтверджуються доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, і в своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_5 і ОСОБА_7 злочинів відносно цих потерпілих, при встановлених в ході досудового та судового слідства обставинах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті в ході досудового слідства і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в скоєнні ними злочинів, за викладених у вироку обставин, правильно кваліфікувавши їх дії.

У зв'язку з чим, доводи засудженого ОСОБА_5 про недоведеність його винуватості у вчиненні ним злочину щодо потерплого ОСОБА_9, за який він засуджений, спростовуються матеріалами кримінальної справи в їх сукупності і є неспроможними.

При призначенні покарання засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_7 судом першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України належним чином враховані ступінь і характер суспільної небезпеки скоєних засудженими злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості (ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України), тяжких злочинів (ч.2 ст.187, ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України) та особливо тяжких злочинів (ч.3 ст.289 КК України).

Також судом першої інстанції враховано роль і ступінь участі кожного засудженого у вчиненні злочинів, що в особливо тяжкий злочин неповнолітнього ОСОБА_7 втягнув засуджений ОСОБА_5

Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги дані про особу засуджених, які за місцем проживання характеризуються позитивно, не працюють, ОСОБА_7 раніше не судимий, ОСОБА_5 раніше в силу ст.89 КК України не судимий.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставини, що пом'якшують покарання засудженим, - часткове відшкодування збитків, крім цього, засудженому ОСОБА_7 - неповнолітній вік, стан здоров'я (є інвалідом дитинства, страждає туберкульозом хребта), перше притягнення до кримінальної відповідальності.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставину, що обтяжує покарання засудженим, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням усього викладеного, беручи до уваги обставини вчинення злочинів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення засудженим покарання в межах санкцій статей, за які вони визнані винними, а засудженому ОСОБА_7 за ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України, з реальним його відбуванням.

Призначене засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України 1960 року, п.15 розділу 11 «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 06 червня 2012 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - залишити без зміни.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.