№ справа:0107/3357/2012Головуючий суду першої інстанції:Гнусарєв

№ провадження:11/0190/1850/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Корольова М.П.

за участю прокурора Сулейманової Д.Н.

особи, яку звільнено від кримінальної відповідальності - захисника -ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією представника цивільного позивача ДП «Придніпровська залізниця» - ОСОБА_7 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 17 серпня 2012 року, якою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,

звільнено від кримінальної відповідальності та кримінальну справу відносно неї за ч.2 ст.367 КК України закрито у зв'язку з актом амністії.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено в постанові суду, ОСОБА_5, працюючи на посаді виконуючого обов'язки головного бухгалтера відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» державного підприємства «Придніпровська залізниця» (наказ № ЛОК-110/ОС від 28.12.2010 року начальника ВСП «Пасажирська служба» ДП «Придніпровська залізниця»), будучи посадовою особою, що відноситься до категорії керівників, штатним співробітником адміністрації структурного підрозділу, в обов'язки якої входить: знати законодавчі, нормативно-правові акти, накази, вказівки, розпорядження органів вищого рівня, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»; забезпечувати ведення бухгалтерського обліку, дотримуючи єдині методологічні принципи, з урахуванням особливостей діяльності структурного підрозділу і технології обробки облікових даних; організовувати роботу бухгалтерії, контролювати відображення на рахівницях бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, строге дотримання штатної, фінансової і касової дисципліни, кошторисів адміністративно-господарських витрат, законності списання з бухгалтерських балансів дебіторської заборгованості, недостач і інших витрат; за узгодженням з начальником структурного підрозділу забезпечувати своєчасне внесення платежів до бюджету, передбачених законодавством, проводити розрахунки з кредиторами, замовниками, постачальниками і іншими структурними підрозділами відповідно до договірних зобов'язань; брати участь в проведенні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності структурного підрозділу; забезпечувати організацію і контроль ефективного використання всіх видів ресурсів, висновку і виконання договорів відповідно до своїх обов'язків; організовувати впровадження нормативно-методичних документів і інформаційних матеріалів, надавати методичну допомогу, знайомити співробітників із змінами в чинному законодавстві по питаннях бухгалтерського обліку, контролю, звітності і економічного аналізу, унаслідок несумлінного відношення до своїх службових обов'язків, достовірно знаючи про те, що з 01.01.2011 року набув чинності Закон України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно п.5, п.6 ст.9, в яких закріплено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки Пенсійного фонду України, тобто для ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» - рахунки Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя, відкриті в органах Державного казначейства України виключно для обслуговування засобів єдиного внеску, а також що згідно п.8 ст.5 Закон України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше за 20-е число місяця, наступного за базовим звітним періодом, необґрунтовано розраховуючи на зарахування переплати по страхових внесках, що є у управління перед структурним підрозділом станом на 20.01.2011 рік у розмірі 596470,38 грн., оскільки повернення грошових коштів здійснюється за заявою платника з обов'язковим проведенням позапланової перевірки, яка згідно ст.6 Закону України «Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проводиться органами Пенсійного фонду України за заявою платника, в січні, лютому 2011 року не приймала належних мір по сплаті структурним підрозділом єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень, лютий 2011 рік.

Крім того, ОСОБА_5, будучи виконуючої обов'язки головного бухгалтера ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця», своєчасно, тобто до 20 січня 2011 року, не прийняла належних заходів по подачі заяви в Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя про проведення позапланової перевірки ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» з метою підтвердження факту переплати структурним підрозділом управлінню засобів у розмірі 596470,38 грн. і подальшого повернення грошових коштів на рахунки підрозділу з метою сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на спеціально створені для цього рахунку управління.

В неналежне виконання виконуючою обов'язки головного бухгалтера ВІСПИ «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» ДП «Придніпровська залізниця» ОСОБА_5 своїх службових обов'язків, станом на 01.03.2011 рік у ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» перед Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя утворилася недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 610096,49 грн., із-за чого Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя згідно рішення № 83 від 13.04.2011 року начальника управління до підприємства застосовані фінансові санкції і нарахована пеня в загальному розмірі 193737,82 грн., з них штраф склав 181668,92 грн., пеня - 12068,90 грн., які 13.05.2011 року були сплачені ВСП «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» на рахунки управління.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 17.08.2012 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.367 КК України було закрито, а ОСОБА_5 - звільнена від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

Рішення суду мотивоване тим, що на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 28 липня 2011 року, ОСОБА_5 має двох дітей, яким не виповнилося 18 років, вчинений злочин не відноситься до категорії тяжких і особливо тяжких злочинів, у зв'язку з чим, ОСОБА_5 підпадає під дію ст.1 п. «в» цього Закону.

В апеляції представник цивільного позивача ДП «Придніпровська залізниця» - ОСОБА_7 просить постанову суду скасувати, кримінальну справу повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Свої доводи мотивує тим, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не вирішив питання щодо розгляду цивільного позову в даній кримінальній справі.

Крім того, вказує на те, що під час винесення постанови про застосування акту амністії судом першої інстанції проігноровано положення п. «є» ч.1 ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», згідно з яким, амністія не може бути застосована до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду.

Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови безпідставно застосовано Закон України «Про амністію у 2011 році» щодо ОСОБА_5

На думку апелянта, під час винесення постанови та вирішення питання про застосування акту амністії у відношенні ОСОБА_5 були порушені права Державного підприємства «Придніпровська залізниця», як цивільного позивача, які передбачені ч.2 ст.50 КПК України, що не дало можливість представнику скористатися правами цивільного позивача.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких особа, яку звільнено від кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 та її захисник - адвокат ОСОБА_6, прокурор заперечували проти задоволення доводів апеляції представника цивільного позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, звільняються від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, що підпадають під дію ст.1 зазначеного Закону, кримінальні справи, стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності зазначеного Закону.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 є суб'єктом Закону України «Про амністію у 2011 році», є обґрунтованими.

Так, згідно з матеріалами справи ОСОБА_5 у 2011 році вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України, що згідно до ст.12 КК України не є тяжким або особливо тяжким злочином.

Крім того, на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, який набрав чинності 28 липня 2011 року, ОСОБА_5 має двох дітей, яким не виповнилося 18 років, і щодо яких не позбавлена батьківських прав, а саме: дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (т.2 а.с.48, 49).

Обставин, передбачених ст.7 Закону України «Про амністію у 2011 році», що виключають застосування амністії, не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 вчинила злочин середньої тяжкості, має двох дітей, яким не виповнилося 18 років, і щодо яких не позбавлена батьківських прав, та підпадає під дію ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2011 році».

В апеляції представник цивільного позивача вказує на те, що під час винесення постанови про застосування акту амністії судом першої інстанції проігноровано положення п. «є» ч.1 ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», згідно з яким, амністія не може бути застосована до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду, а також посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови безпідставно застосовано Закон України «Про амністію у 2011 році» щодо ОСОБА_5

Колегія суддів вважає, що такі доводи представника цивільного позивача є необґрунтованими, оскільки апелянт не вірно трактує зазначений закон.

Так, з 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2011 року № 3465-VI «Про внесення змін до Закону «Про застосування амністії в Україні» та інших законодавчих актів України», згідно з яким Закон України «Про застосування амністії в Україні» викладено в новій редакції.

Згідно з новою редакцією Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністією визнається повне чи часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Крім того, згідно з п. «є» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» (у редакції, чинній з 01.01.2012 року) амністія не може бути застосована до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду.

Разом з тим, згідно з ч.ч.2, 3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Положення п. «є» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст.6-1 КПК України (в діючій редакції) судом застосовуватися не можуть, оскільки вони погіршують становище ОСОБА_5, так як злочини, в яких вона обвинувачувалась, були скоєні нею у 2011 році, тобто до того, як зазначені зміни набрали законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ст.5 КК України, при вирішенні питання про застосування амністії суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення Закону України від 8 липня 2011 року № 3680-VI «Про амністію у 2011 році», які покращують становище підсудної, у порівнянні з чинною редакцією Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.6-1 КПК України.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до ОСОБА_5 Закон України «Про амністію у 2011 році» та звільнив її від кримінальної відповідальності з закриттям провадження у справі.

Що стосується доводів апеляції представника позивача про те, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не вирішив питання щодо розгляду цивільного позову в даній кримінальній справі, то колегія суддів визнає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Так, виходячи з вимог ст.14 Закону України «Про амністію у 2011 році», застосування закону про амністію не звільняє особу, щодо якої вона застосована, від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

Питання про відшкодування заподіяної злочином шкоди може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.248 КПК України при наявності обставин, передбачених ст.6 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема, про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року № 3 у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст. 28 КПК України особа, що не пред'явила цивільний позов у кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, вимоги представника цивільного позивача про розгляд цивільного позову при застосуванні амністії до ОСОБА_5 можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Також є необґрунтованими доводи апелянта про те, що під час вирішення питання про застосування акту амністії у відношенні ОСОБА_5 були порушені права Державного підприємства «Придніпровська залізниця», як цивільного позивача, оскільки заперечення представника цивільного позивача перешкодою до застосування амністії не є. Застосування передбачених кримінальним законом норм про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії не зв'язується зі згодою інших учасників процесу, оскільки таке звільнення є безумовним.

Доводи апелянта про те, що судове засідання з розгляду даної кримінальної справи призначене на 12 годину 17.08.2012 року з невідомих для залізниці підстав та причин було проведено раніше вказаного часу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно матеріалам справи 17.08.2012 року судове засідання було розпочате о 12 год. 00 хв. (т.2 а.с.50), і відповідно до ст.88 КПК України представник цивільного позивача міг скористатись своїм правом протягом трьох діб після повідомлення про виготовлення протоколу або після закінчення строку на його виготовлення подати свої письмові зауваження з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції представника цивільного позивача та скасування постанови суду.

Яких-небудь істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть за собою скасування постанови, не встановлено.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію представника цивільного позивача ДП «Придніпровська залізниця» - ОСОБА_7 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 17 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 17 серпня 2012 року, якою кримінальну справу відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.367 КК України закрито на підставі акту амністії та ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності, - залишити без зміни.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.