№ справа:122/5974/2012Головуючий суду першої інстанції:Андрєєва Ольга Миколаївна

№ провадження:11/0190/1856/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Корольова М.П.

за участю прокурора Сулейманової Д.Н.

при секретарі - потерпілої - засудженого -Солодовник Т.С. ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 07 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 1. 01.11.2005 року Алуштинським міським судом АРК за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік; 2. 21.12.2006 року Центральним районним судом м. Сімферополя АРК за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 3. 15.02.2007 року Центральним районним судом м. Сімферополя АРК за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі, 30.08.2011 року звільнений на підставі ст.3 п. «а» Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року,

засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15 200 грн.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_8 повторно, із застосуванням насильства, не небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, скоїв відкрите викрадення чужого майна при наступних обставинах.

16.04.2012 року, приблизно в 01-00 годину, ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після спільного розпивання спиртних напоїв з потерпілою ОСОБА_7, на лавочці навпроти кафе «Лад'я» в парку імені К.А. Треньова м. Сімферополя, з метою відкритого викрадення майна ОСОБА_7, скориставшись її безпорадним станом внаслідок випитого спиртного, завдав останній декілька ударів кулаком правої руки в область лоба і правої нижньої частини обличчя, а так само, висловлюючи погрози фізичної розправи, заволодів належним їй майном, а саме: золотим кільцем у формі малини з діамантами каменями, вагою приблизно 3 г, золотим кільцем з викладеними в ряд каменями граната, вагою приблизно 2 г, золотим ланцюжком, плетіння «картьє», вагою приблизно 15 г, золотим хрестиком, з викладеними по формі хреста каменями граната, вагою приблизно 2 г, грошовими коштами в сумі 100 грн., мобільним телефоном «Нокіа» 5800, в результаті чого потерпілій було завдано збитків на загальну суму 17600 грн.

З місця скоєння злочину втік, викраденим розпорядився на свій розсуд.

В апеляції потерпіла ОСОБА_7 просить вирок скасувати, кримінальну справу відносно ОСОБА_8 закрити.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції при постанові вироку відносно ОСОБА_8 не дав належної оцінки його показанням, даним у судовому засіданні, де він пояснив, що обмовив себе, тому що даний злочин скоїв не він, а його брат, ОСОБА_10, тому не бажав, щоб його брат, у якого нещодавно народилася дитина, був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Крім того, потерпіла посилається на те, що допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 повністю визнав себе винним у скоєнні її пограбування і підтвердив ті обставини, про які вона дала свідчення, а також пояснив, що коли повернувся за сигаретами і запальничкою в парк, то відібрав у неї мобільний телефон і золоті прикраси, але, на думку потерпілої, даним показанням свідка судом також не дана правова оцінка.

Також, на думку потерпілої, суд також не врахував її показання дані в суді про те, що під час пограбування вона була в стані сильного алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим не може з упевненістю сказати, хто з братів ОСОБА_10 її грабував. У парку в той момент не було освітлення, було дуже темно. Після того, як вона побачила в судовому засіданні одночасно обох братів ОСОБА_10, вона не може вказати, хто з них її пограбував, у зв'язку з тим що вони дуже схожі один на одного.

В апеляції засуджений ОСОБА_8 просить вирок скасувати, кримінальну справу відносно нього закрити.

Свої доводи мотивує аналогічно доводам апеляції потерпілої ОСОБА_7

Крім того, вказує на те, що його невинність підтверджує той факт, що спочатку він не знав повного переліку предметів, викрадених у ОСОБА_7 і не зізнавався в їх викраденні, а його брат визнав факт викрадення в повному обсязі. Крім того, реалізовував викрадене майно не він, а його брат ОСОБА_10, що підтверджено матеріалами кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, провівши судове слідство, судові дебати, в яких: засуджений ОСОБА_8 підтримав свою апеляцію, потерпіла ОСОБА_7 підтримала свою апеляцію, прокурор заперечував проти задоволення доводів апеляції потерпілої ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8, після чого, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілої ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.

Винність ОСОБА_8 в скоєнні ним злочину, за який він засуджений, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.

Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції при постанові вироку відносно ОСОБА_8 не дав належної оцінки його показанням, даним у судовому засіданні, де він пояснив, що обмовив себе, тому що даний злочин скоїв не він, а його брат, ОСОБА_10, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам, дослідженим під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку, а також в ході судового слідства в апеляційній інстанції.

Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 в скоєнні ним злочину, колегія суддів виходить з наступного.

Так, засуджений ОСОБА_8 в судовому засіданні вину не визнав і пояснив, що злочин відносно потерпілої ОСОБА_7 скоїв не він, а його брат ОСОБА_11. Раніше, на досудовому слідстві обмовив себе, щоб брат уникнув кримінальної відповідальності. З потерпілою дійсно розпивав спиртні напої на лавочці в парку ім. Треньова. Коли вона захмеліла й заснула, він подзвонив братові, який знаходився в місті, домовився про зустріч, щоб поїхати додому. Зустрівшись з братом у парку, пішли на зупинку маршрутки. Брат повертався в парк до потерпілої, де на лавочці залишив сигарети. Повернувшись, нічого йому не розповідав. Те, що брат узяв речі потерпілої, він не знав.

Таким показанням засудженого ОСОБА_8 суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними і є способом захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки ці свідчення повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_7, слідчого СВ Центрального РВ СГУ ОСОБА_12 а також іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, і обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_7, дані нею, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні.

Так, винність засудженого ОСОБА_8 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7 із яких випливає, що ввечері 15.04.2012 року біля ТЦ «Берг» познайомилася з ОСОБА_8 Вони гуляли, спілкувалися, після чого вирішили пройтися до парку ім. Треньова. По дорозі вона зайшла в магазин, де купила пляшку горілки, сік і стаканчики. Розплатившись за покупки, попрямували до парку, де на лавочці стали розпивати спиртні напої. Потім вона не пам'ятає, що з нею відбувалося. Прокинулась від ударів, які ОСОБА_8 наносив їй в область обличчя. ОСОБА_8 став знімати з середнього пальця правої руки кільце з діамантами. Вона спробувала чинити опір, але він пригрозив, що зламає палець. У цей момент обличчя саме ОСОБА_8 бачила в безпосередній близькості. Пам'ятає, як ОСОБА_8 зривав з неї ланцюжок, знімав кільце з гранатом. Бачила, як він заліз у її сумку, яка лежала на землі, дістав телефон, зняв з нього чохол. Телефон узяв собі, а чохол кинув у сумку.

Про аналогічні обставини скоєння ОСОБА_8 щодо неї злочину, потерпіла ОСОБА_7 підтвердила у ході її допиту 16.04.2012 року і 25.04.2012 року у якості потерпілої (а.с.26, 42), та й 16.05.2012 року, при проведенні відтворення обстановки та обставин події за її участю (а.с.94-99), та також у ході проведення очної ставки з ОСОБА_8, при цьому останній підтвердив показання ОСОБА_7, не погодившись лише з обсягом викраденого, визнавши факт викрадення золотого ланцюжка з хрестиком та мобільного телефону (а.с.89-91).

Такі показання потерпілої ОСОБА_7 також повністю узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_8 про обставини скоєння злочину відносно потерпілої, вказаними ним у своїй явці з повинною від 16.04.2012 року (а.с.74), написаної власноручно, а також в ході проведення такої слідчої дії, як відтворення обстановки і обставин події злочину від 16.05.2012 року (а.с.100-105), де ОСОБА_8 добровільно, докладно і детально в присутності понятих розповів яким чином він скоїв відкрите викрадення майна потерпілої.

Доводи потерпілої про те, що вона не може з упевненістю сказати, хто з братів ОСОБА_8 її грабував, колегія суддів вважає необґрунтованими та які спростовуються матеріалами справи.

Так, в ході пред'явлення фотознімків для впізнання 25.04.2012 року (а.с.41), так і в ході пред'явлення особи для впізнання 16.05.2012 року, ОСОБА_7 впізнала саме ОСОБА_8, як особу, що вчинила відносно неї 16.04.2012 року, приблизно о 01-00 годині злочин (а.с.78), при цьому потерпіла не висловлювала ніяких сумнівів про те, що її майно викрав саме ОСОБА_8, а не інша особа.

Крім того, в судовому засіданні 30.07.2012 року (а.с.193), та й при апеляційному розгляді справи потерпіла ОСОБА_7, підтвердила те, що на очній ставці вона упізнала ОСОБА_8, як особу, що скоїла злочин проти неї.

Показаннями слідчого РВ Центрального РВ СГУ ОСОБА_12, допитаного у якості свідка, вбачається, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_8 перебувало в її проваджені. Потерпіла при пред'явленні фотознімків для впізнання і при пред'явленні особи для впізнання впізнала ОСОБА_8, як особу, що відкрито викрала у неї майно. При допиті потерпіла ОСОБА_7 розповіла про обставини вчиненого злочину, показала, що у неї був викрадений мобільний телефон, золоті прикраси. При проведенні очної ставки ОСОБА_8 і потерпіла ОСОБА_7 впізнали один одного. ОСОБА_8 визнав факт викрадення у потерпілої мобільного телефону і золотих прикрас. Всі свідчення, як потерпіла ОСОБА_7, так і ОСОБА_8 давали добровільно, без примусу. Жодних скарг на недозволені методи досудового слідства, порушення норм КПК України від них не надходило. В ході досудового слідства потерпіла не висловлювала ніяких сумнівів, що її майно викрало інша особа, а не ОСОБА_8 так само не заявляв про вчинення інкримінованого йому злочину іншою особою.

Також є необґрунтованими доводи апелянтів про те, що показанням свідка ОСОБА_10 судом не дана правова оцінка, оскільки судом першої інстанції дана належна правова оцінка показанням даного свідка щодо його заяв про те, що це він скоїв грабіж відносно потерпілої ОСОБА_7. Ураховуючи наявність явних протиріч про обставини скоєння злочину, що ставлять під сумнів правдивість показаній цього свідка у судовому засіданні, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що такі показання не відповідають дійсності, суперечать встановленим по справі обставинам.

Разом з тим, судом обґрунтовано прийняти до уваги показання які свідок ОСОБА_10 давав на досудовому слідстві 17.05.2012 року, які узгоджуються з іншими доказами по справі, та згідно до яких приблизно в середині квітня 2012 року, в ранковий час його брат ОСОБА_8 розбудив його, та передав йому телефон «Нокіа 5800» в корпусі чорного кольору і попросив продати. При цьому брат не говорив, чий це телефон. Він погодився. Удвох пішли до Центрального ринку, де на вул. Субхи він продав телефон своєму знайомому на ім'я ОСОБА_13 за 350 грн. Гроші з братом витратили. Про те, що брат скоїв грабіж 16.04.2012 року, йому стало відомо тільки від працівників міліції (а.с.92).

При цьому при апеляційному розгляді справи свідок ОСОБА_10 заявив, що він змінив показання у суді, тому, що був затриманий за скоєння інших злочинів, що вказує, на його бажання облегшити участь брата - засудженого ОСОБА_8

Таким чином, наведені докази у своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_8 такого злочину, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, не небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, при встановлених в ході судового слідства обставин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_8 у скоєнні ним злочину, за викладених у вироку обставин, правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.186 КК України.

Таким чином, підстав для скасування вироку і закриття провадження у справі, колегія суддів не знаходить.

При призначенні покарання судом першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України належним чином враховані ступінь і характер суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_8 злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується з негативного боку, неодноразово судимий за скоєння аналогічного злочину.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, передбачених ст.ст.66, 67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням усього викладеного, беручи до уваги обставини вчинення злочину, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції статті, за якою він визнаний винним, з реальним його відбуванням.

Призначене ОСОБА_8 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особам.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляції потерпілої ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 без задоволення.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції потерпілої ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 07 серпня 2012 року відносно ОСОБА_8 - залишити без зміни.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.