№ справа:118/3244/2012Головуючий суду першої інстанції:Буйлова Світлана Леонідівна

№ провадження:11/0190/1802/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Корольова М.П.

за участю прокурора Сулейманової Д.Н.

захисника - представника потерпілого - потерпілих - засуджених -адвоката ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на вирок Сімферопольського районного суду АРК від 30 липня 2012 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.122 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі; за ч.2 ст.296 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.122 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі; за ч.2 ст.296 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Цивільний позов «Сімферопольського районного територіального медичного об'єднання» на суму 2624 грн. 70 коп. задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь «Сімферопольського районного територіального медичного об'єднання» витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 в розмірі 2624 грн. 70 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 6214 грн. 23 коп. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_10, ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5033 грн. 93 коп.

Стягнуто з ОСОБА_10, ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_10, ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В іншій частині цивільного позову відмовлено.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, 13 червня 2010 року в період часу з 20 години 00 хвилин до 21 години 00 хвилин ОСОБА_10 і ОСОБА_11, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в громадському місці, а, саме: біля домоволодіння № 1, розташованого за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с. Добре, вул. Дружби, діючи з хуліганських спонукань по мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та норми моралі, грубо порушуючи громадський порядок, без якого-небудь приводу, затіяли сварку з раніше не знайомою їм мешканкою села Добре - ОСОБА_9, що знаходилася у дворі зазначеного домоволодіння. У ході виниклої сварки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 вигукували погрози і образи на адресу ОСОБА_9, на вимогу останньої припинити хуліганські дії, ОСОБА_10 підбіг до двору вказаного домоволодіння, де знаходилася ОСОБА_9, і став стукати ногами і руками по хвіртці, намагаючись вдарити рукою ОСОБА_9 по обличчю, проте ОСОБА_9 ухилилася від його удару. Все це відбувалося на очах у малолітньої дочки ОСОБА_9 ОСОБА_12, і малолітніх ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які грали на вулиці біля двору. На шум бійки, на вулицю вийшов ОСОБА_9, який спробував присікти хуліганські дії ОСОБА_10 і ОСОБА_11

Однак, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно, використовуючи свою перевагу в силі, повалили ОСОБА_8 на землю і стали наносити йому удари руками і ногами в різні частини тіла, в тому числі і підібраною з землі металевою трубою. В результаті чого потерпілому ОСОБА_8 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Бачачи безпорадний стан батька, малолітня ОСОБА_12, підбігла до хуліганів ОСОБА_10 і ОСОБА_11, встрибнула на спину ОСОБА_10 і спробувала відтягнути його від лежачого на землі ОСОБА_9, у відповідь на це, ОСОБА_10 вивернувшись, завдав один удар кулаком в область обличчя малолітньої ОСОБА_12, заподіявши їй фізичний біль. Від отриманого удару, малолітня ОСОБА_12 впала на землю. Під час відбуваючого дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_9 і діти, вимагали, що б ОСОБА_10 і ОСОБА_11 припинили бити ОСОБА_8 і йшли.

Однак, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, продовжуючи діяти з особливим цинізмом, усвідомлюючи, що на місці події знаходяться малолітні діти, а також свою перевагу в силі і те, що вони за віком молодші потерпілого, придушивши волю ОСОБА_8 до опору, і залишивши його лежати на землі, почали йти з місця події, але, при цьому одночасно кидали підібрані з землі каміння в ОСОБА_9, її малолітню дочку - ОСОБА_12 і малолітню ОСОБА_13 В результаті чого, кілька каменів потрапили по ногах малолітньої ОСОБА_13, їй були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я.

Хуліганські дії ОСОБА_10 і ОСОБА_11 продовжувалися тривалий час, в результаті чого був порушений громадський порядок, а так само спокій осіб, що проживають недалеко від місця скоєння злочину. На шум бійки зі свого будинку вибігла ОСОБА_15, яка побачивши, що відбувається, так само зажадала від ОСОБА_10 і ОСОБА_11 припинити хуліганські дії і піти. На що ОСОБА_10 і ОСОБА_11 стали висловлюватися на адресу ОСОБА_15 грубою нецензурною лайкою. Хуліганські дії ОСОБА_10 і ОСОБА_11 були присічені дочкою ОСОБА_12 - ОСОБА_16 і її знайомим ОСОБА_17 і знайомим ОСОБА_11 - ОСОБА_18, що під'їхали до місця події.

Крім того, 13 червня 2010 року в період часу з 20 години 00 хвилин до 21 години 00 хвилин ОСОБА_10 і ОСОБА_11, знаходячись біля домоволодіння № 1, розташованого за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с. Добре, вул. Дружби, діючи умисно і погоджено, в результаті бійки, що виникла між ними і раніше незнайомим ОСОБА_8, бажаючи заподіяти останньому тілесні ушкодження і фізичний біль, завдали йому ряд ударів руками і ногами в різні частини тіла і в голову, від чого потерпілий впав на землю. Після чого, ОСОБА_10 завдав ОСОБА_8 кілька ударів в область голови з лівої сторони металевою трубою, підібраною з землі, а знаходився поруч ОСОБА_11, завдав лежачому на землі потерпілому ряд ударів руками і ногами в область тіла і голови. В результаті чого потерпілому ОСОБА_8, були заподіяні тілесні ушкодження, які спричинили за собою тривалий розлад здоров'я і відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

В апеляції захисник засуджених - адвокат ОСОБА_6, фактично не оспорюючи доведеність винуватості і правильності кваліфікації дій засуджених, просить вирок щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_11 змінити, призначити засудженим покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Свої доводи мотивує тим, що вирок є незаконним і необґрунтованим, у зв'язку з однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особистості засуджених, внаслідок суворості.

Захисник в своїй апеляції посилається на те, що в якості доказів вини засуджених, суд у вироку наводить свідчення потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_19, однак, як звертає увагу захисник, суд не дає ніякої оцінки показанням зазначених свідків, а лише вказує, що вони послідовні і не містять протиріч.

Також, захисник вказує на те, що показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_10 про те, що на вулицю вибіг ОСОБА_8 і намагався сокирою нанести удар засудженим, на думку, захисника, ніяк не можуть бути доказом провини засуджених ОСОБА_11 і ОСОБА_10, а свідчать про те, що останні лише намагалися захиститися від протиправних дій ОСОБА_8

Крім того, на думку захисника, суд першої інстанції не дає ніякої оцінки висновку судово-медичної експертизи, відповідно до якої ОСОБА_10 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, він знаходився на стаціонарному лікуванні з 16.06.2010 року по 22.06.2010 року.

Також, захисник вказує на те, що судом необґрунтовано відхилено клопотання захисту про виклик і допит в якості свідка ОСОБА_18, який був допитаний у ході досудового слідства, показання якого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_19, ОСОБА_10, висновком судово-медичної експертизи відносно засудженого ОСОБА_10, а також з показаннями самих засуджених ОСОБА_11 і ОСОБА_10, чим, на думку захисника, порушено судом вимоги ст.16-1 КПК України про рівність прав сторін, допустив однобічність судового слідства.

На думку захисника, судом також необґрунтовано відхилено клопотання про долучення ксерокопії паспорта матері засуджених, оскільки, як вказує адвокат, з даного документа видно, що ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає в селі, і в силу свого похилого віку потребує постійної допомоги дітей, якими є ОСОБА_11 і ОСОБА_10 та, на думку захисника, відсутність цього документа в матеріалах кримінальної справи, істотно впливає на вивчення особистості засуджених і як наслідок на призначення покарання.

Крім того, захисник вказує на те, що задовольняючи позов потерпілих про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції не дослідив оригінали квитанцій, інших документів що підтверджують розмір заподіяної шкоди, оскільки такі потерпілими суду не надавалися.

Також захисник вказує на те, що при призначенні покарання засудженим суд першої інстанції не врахував те, що засуджені ОСОБА_10 і ОСОБА_11 вчинили злочин середньої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, за місцем проживання характеризуються позитивно, проживають разом зі старою матір'ю, яка потребує постійного догляду. Дані обставини, на думку захисника, дозволяли суду призначити ОСОБА_11 покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Крім того, захисник вказує на те, що на ОСОБА_11, як на особу, яка завдала удар трубою і заподіяло ОСОБА_8 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, не вказують ні свідки, ні сам потерпілий. Дана обставина, на думку захисника, давало суду, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, додаткові підстави для застосування до ОСОБА_11 ст.75 КК України та призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких: провівши судові дебати, в яких: адвокат ОСОБА_6 підтримав свою апеляцію; засуджений ОСОБА_10 підтримав апеляцію адвоката ОСОБА_6 та просив застосувати до нього амністію та звільнити його з під варти; засуджений ОСОБА_11 підтримав апеляцію адвоката ОСОБА_6; представник потерпілого - ОСОБА_7, потерпілий ОСОБА_8, потерпіла ОСОБА_9 та прокурор заперечували проти задоволення доводів апеляції адвоката ОСОБА_6 та не заперечували проти застосування до засудженого ОСОБА_10 амністії; після чого, вислухавши останнє слово засуджених ОСОБА_10 і ОСОБА_11, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підлягає частковому задоволенню, а вирок відносно ОСОБА_10 підлягає скасуванню і на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_10 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності із закриттям щодо нього провадження по справі; вирок відносно ОСОБА_11 підлягає зміні в частині призначеного йому покарання за ч.1 ст.122 КК України; вирок в частині розгляду цивільних позовів підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.

Винність ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в скоєнні ним злочинів, за які вони засуджені, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку, та кваліфікував їх дії за ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України, що не оспорюється в апеляції.

Доводи захисника про те, що показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_10 ніяк не можуть бути доказом провини засуджених ОСОБА_11 і ОСОБА_10, а свідчать про те, що останні лише намагалися захиститися від протиправних дій ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки ці свідки зі слів самих засуджених у своїх показаннях вказують саме на те, що в червні 2010 року їм стало відомо, що біля домоволодіння, розташованого за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с. Добре, вул. Дружби № 1, між ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_9 відбулася словесна перепалка і сварка, так як їх брат ОСОБА_10 відштовхував гусей, які намагалися його вщипнути, а ОСОБА_9 зробила йому зауваження.

Такі показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_10 щодо конфлікту між ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_9, підтверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними ними як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні.

Також є необґрунтованими доводи захисника про те, що суд першої інстанції не дає ніякої оцінки висновку судово-медичної експертизи, відповідно до якої ОСОБА_10 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, він знаходився на стаціонарному лікуванні з 16.06.2010 року по 22.06.2010 року.

Так, дійсно згідно висновку судово-медичної експертизи № 2848 від 27.11.2011 року ОСОБА_10 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, але відповідно до положень ст.27 КПК України, справи про злочини, передбачені ст.125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, досудове слідство не проводиться. Заява за цим фактом від ОСОБА_10 не надходила.

На підставі чого, постановою слідчого СУ ГУ МВС України в АРК від 17.04.2012 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.125 КК України, відмовлено. Згідно матеріалам справи дана постанова ніким не була оскаржена та ніким не була скасована.

Не можуть бути прийняті до уваги, як підстава для скасування вироку, і доводи адвоката про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволені його клопотання про виклик і допит в якості свідка ОСОБА_18 та залучення до матеріалів справи копію паспорта матері засуджених, оскільки згідно з матеріалами справи в судовому засіданні дане клопотання захисника було розглянуто судом першої інстанції в строгій відповідності з нормами КПК України та суд першої інстанції обґрунтував свою відмову в задоволенні даного клопотання відповідно до вимог закону (т.3 а.с.25).

При призначенні ОСОБА_11 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У відповідності зі ст.12 КК України вчинені ОСОБА_11 злочини відносяться до злочинів середньої тяжкості.

Згідно з даними про особу засудженого, ОСОБА_11 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на момент скоєння злочину офіційно не був працевлаштований.

Пом'якшуючих покарання обставин у справі не встановлено.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_11, у відповідності зі ст.67 КК України, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та скоєння злочину відносно малолітніх дітей.

Крім того, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_11 покарання враховано також думку потерпілих та представника потерпілого щодо необхідної і достатньої міри покарання за вчинене.

Виходячи з сукупності всього зазначеного, беручи до уваги конкретні обставини справи, з урахуванням даних про особу засудженого, відсутність судимостей, думку потерпілих, а так само з урахуванням наявності обставин обтяжуючих покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити засудженому покарання за ч.2 ст.296 КК України у вигляді позбавлення волі, призначивши дане покарання ближче до мінімальної межі санкції статті, за якою він визнаний винним, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при призначені покарання ОСОБА_11 за ч.1 ст.122 КК України не в достатній мірі врахував обставини скоєного злочину, а також дані про особу засудженого.

За таких обставин, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляції про невідповідність призначеного ОСОБА_11 покарання, в силу його суворості і невідповідності обставинам вчинення злочину, а так само особі засудженого.

Відповідно до положень ст.50 КК України метою покарання, є не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Отже, функція покарання є не тільки каральна, але і превентивна, а тому при призначенні покарання суд повинен виходити не тільки з принципів законності і невідворотності відповідальності за вчинене, але і з принципів обґрунтованості, доцільності, справедливості, пропорційності, а крім того, і з принципу індивідуалізації.

У відповідності до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, обставини скоєного ОСОБА_11 злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а також дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувався, дають підстави для призначення ОСОБА_11 більш м'якого покарання за ч.1 ст.122 КК України у вигляді обмеження волі, призначивши дане покарання ближче до мінімальної межі санкції статті, за якою він визнаний винним.

З урахуванням ступеня суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_11 злочинів, а також скоєння злочинів відносно неповнолітніх потерпілих, доводи апеляції адвоката ОСОБА_6 про призначення засудженому ОСОБА_11 покарання із застосуванням до нього положень ст.75 КК України, колегія суддів знаходить безпідставними.

Разом з цим, в судовому засіданні апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_10 просив застосувати до нього амністію та звільнити від призначеного судом першої інстанції покарання, одночасно подав суду заяву із проханням застосування до нього амністії відповідно до Закону України «Про амністію у 2011 році».

Згідно ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, звільняються від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, що підпадають під дію ст.1 зазначеного Закону, кримінальні справи, стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності зазначеного Закону.

Тобто положення ст.ст.1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» усувають застосування до осіб, які підпадають під дію цього Закону, не тільки покарання за вчинене діяння, а й настання кримінальної відповідальності за це діяння.

Так, згідно з матеріалами справи ОСОБА_10 13 червня 2010 року вчинив злочини, передбачені ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України, що згідно до ст.12 КК України не є тяжкими або особливо тяжкими злочинами, а відносяться до злочинів середньої тяжкості.

Крім того, як вбачається з додатково наданих документів на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, який набрав чинності 28 липня 2011 року, ОСОБА_10 мав неповнолітню дитину щодо якої не позбавлений батьківських прав - доньку ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Обставин, передбачених ст.7 Закону України «Про амністію у 2011 році», що виключають застосування амністії, не встановлено.

Наведене у своїй сукупності вказує на те, що ОСОБА_10 підпадає під дію ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2011 році».

З огляду на те, що ОСОБА_10 не входить до визначеного ст.7 цього Закону переліку осіб, до яких амністія не застосовується, та заявив у суді відповідне клопотання, колегія суддів вважає за необхідне застосувати щодо нього амністію.

Згідно вимог ст.376 КПК України, апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст.ст.6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що вирок стосовно ОСОБА_10 необхідно скасувати, на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності, а справу щодо нього провадженням закрити.

Крім того, виходячи з вимог ст.14 Закону України «Про амністію у 2011 році", застосування закону про амністію не звільняє особу, щодо якої вона застосована, від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

Питання про відшкодування заподіяної злочином шкоди може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.248 КПК України при наявності обставин, передбачених ст.6 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема, про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року № 3 у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням зазначених обставин, не погіршуючи становища засудженого ОСОБА_11, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині розгляду цивільних позовів «Сімферопольського районного територіального медичного об'єднання», потерпілого ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_9 скасувати, і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Також суду першої інстанції під час нового розгляду цивільних позовів у порядку цивільного судочинства необхідно досліджувати всі інші доводи, наведені в апеляції адвоката, що стосуються розгляду цивільних позовів, після чого постановити законне і обґрунтоване рішення по справі.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 - задовольнити частково.

Вирок Сімферопольського районного суду АРК від 30 липня 2012 року відносно ОСОБА_10 - скасувати.

На підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності, а справу щодо нього провадженням закрити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнити з-під варти негайно в залі судового засідання.

Вирок Сімферопольського районного суду АРК від 30 липня 2012 року відносно ОСОБА_11 в частині призначеного йому покарання - змінити.

Знизити призначене ОСОБА_11 за ч.1 ст.122 КК України покарання до 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_11 призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Вирок Сімферопольського районного суду АРК від 30 липня 2012 року відносно ОСОБА_11 в іншій частині - залишити без змін.

Вирок Сімферопольського районного суду АРК від 30 липня 2012 року відносно ОСОБА_10 і ОСОБА_11 щодо вирішення цивільних позовів «Сімферопольського районного територіального медичного об'єднання», потерпілого ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_9 скасувати, справу у цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.