№ справа:111/1377/2012Головуючий суду першої інстанції:Шукальський Валентин Володимирович
№ провадження:11/0190/1710/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.
__________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.
СуддівРадіонова І.І., Корольова М.П.
за участю прокурора Сулейманової Д.Н.
адвокатів - засудженого -ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_9 та його захисників - ОСОБА_10 і адвоката ОСОБА_7, захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду АР Крим від 09 липня 2012 року, яким
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 1. 21.11.2007 року Красногвардійським районним судом АР Крим за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки; 2. 17.03.2008 року Сакським міськрайонним судом АР Крим за ч.2 ст.186 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 18.09.2009 року умовно-достроково на 5 місяців 27 днів,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за ч.2 ст.187 КК України до 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше в силу ст.89 КК України не судимого,
засуджено за ч.2 ст.187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду в сумі 1065 грн., а в іншій частині позову відмовлено.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду в сумі 850 грн., а в іншій частині позову відмовлено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 відповідно до ч.1 ст.291 КПК України залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_9 в доход держави судові витрати у розмірі 112 грн. 56 коп.
Стягнуто з ОСОБА_8 в доход держави судові витрати у розмірі 112 грн. 56 коп.
Вирішено питання з речовими доказами.
Колегія суддів,
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_9 1 січня 2011 року приблизно о 18 годині, знаходячись на перехресті вулиць Леніна і Будівельників у с. Ленінське Красногвардійського району АР Крим, умисно, із застосуванням насильства не небезпечного для життя і здоров'я, наніс поштовх в спину і один удар ногою в область обличчя, ОСОБА_13, чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі і садна на правій руці та лівій нозі, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 16МД від 24 січня 2011 року відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. Після чого, ОСОБА_9, на виконання свого злочинного умислу, викрав сумочку, яка належить ОСОБА_13, в якій знаходилися: гроші в сумі 912 грн., мобільний телефон, окуляри, а також гребінець, гаманець і медикаменти, що не представляють цінності для потерпілої, чим заподіяв ОСОБА_13 матеріальний збиток на суму 1512 грн. З викраденим з місця пригоди зник і звернув на свою користь.
Крім того, ОСОБА_9 і ОСОБА_8, 09.02.2012 року приблизно о 19 годині, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, після спільного розпивання спиртних напоїв і вживання їжі з малознайомими власником квартири ОСОБА_11 та його другом ОСОБА_12, реалізуючи єдиний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, злагоджено і одномоментно, з метою свого незаконного збагачення, застосували до ОСОБА_11 і ОСОБА_12 фізичне насильство, що виразилося в нанесенні ряду ударів кулаками в область обличчя ОСОБА_11 і ОСОБА_12, отчого ОСОБА_11 заподіяні легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_12 - забої м'яких тканин обличчя, гематому лівої скулової області, від яких той впав на підлогу і втратив свідомість. Після чого, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, придушивши волю ОСОБА_11 до опору, і користуючись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_12, що знаходився без свідомості, заволоділи майном потерпілих, а саме: мобільним телефоном «Соні Еріксон», грошима в сумі 65 гривень, золотим ланцюжком з хрестиком, що належать потерпілому ОСОБА_11, та мобільним телефоном «Самсунг», кільцем з недорогоцінного металу білого кольору, наручним годинником, грошима в сумі 700 гривень, а також кульковими ручками, що не представляють матеріальної цінності, що належать потерпілому ОСОБА_12 Після чого ОСОБА_8 і ОСОБА_9 зникли з місця злочину і викраденим майном розпорядилися на свій розсуд. В результаті їхніх дій потерпілому ОСОБА_11 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 1565 гривень, а потерпілому ОСОБА_12 завдано матеріальну шкоду на загальну суму 1050 гривень.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_9 просить вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_18, які мають значення по справі.
Крім того, апелянт вказує на те, що вину у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.186 КК України, не визнає, оскільки до нього були застосовані недозволені методи ведення слідства, а за ч.2 ст.187 КК України за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 вину визнає повністю, щиро кається.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
На думку апелянта, дії засудженого за епізодом щодо розбою відносно потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, а покарання повинно бути призначено з урахуванням усіх пом'якшуючих обставин, а саме знаходження ОСОБА_9 в стані сильного душевного хвилювання, яке виникло в результаті аморальних дій з боку потерпілих.
Крім того, апелянт вказує, що за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_13 судом першої інстанції не взяті до уваги показання ОСОБА_9, дані в ході судового розгляду, згідно з якими він підтвердив, що даного злочину не скоював, ні яких речей, в тому числі телефон у потерпілої не брав і ні кому його не продавав, що, на думку апелянта, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14, даними ним в судовому засіданні, а не в ході досудового слідства. Також апелянт за даним епізодом злочину вказує на те, що до ОСОБА_9 застосовувалися недозволені методи ведення слідства.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Свої доводи мотивує аналогічно доводам апеляції захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Свої доводи мотивує тим, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Апелянт вказує на те, що винність ОСОБА_8 в ході досудового і судового слідства доказана не була, що, на думку апелянта, підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які стверджували, що удари наносив ОСОБА_9, а також відбитків пальців ОСОБА_8 на місці злочину виявлено не було.
Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги пом'якшуючі обставини, передбачені ст.66 КК України, а саме наявність у ОСОБА_8 двох малолітніх дітей, а також на думку апелянта, необґрунтовано при призначенні покарання в якості обтяжуючої обставини суд визнав скоєння злочину ОСОБА_8 в стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких: адвокат ОСОБА_7 підтримав свою апеляцію і апеляції засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10; адвокат ОСОБА_6 підтримала свою апеляцію; засуджений ОСОБА_8 підтримав апеляцію адвоката ОСОБА_6, прокурор заперечував проти задоволення доводів апеляцій, після чого, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_9 та його захисників - ОСОБА_10 і адвоката ОСОБА_7, захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.
Винність ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в скоєнні ними злочинів, за які вони засуджені, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.
Доводи апелянтів ОСОБА_9, його адвоката ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_10 про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні ним злочину щодо потерпілої ОСОБА_13, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам, дослідженим під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.
Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_9 в скоєнні ним злочину щодо потерпілої ОСОБА_13, колегія суддів виходить з наступного.
Так, засуджений ОСОБА_9 в судовому засіданні вину не визнав і пояснив, що потерпілу він раніше не знав. В кінці січня 2011 року він був удома до нього приїхали працівники міліції, забрали його в районний відділ, де побили й змусили підписати свідчення. Відеозйомка його допиту проводилася після побоїв працівниками міліції.
Таким показанням засудженого ОСОБА_9 суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними і є способом захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки ці свідчення повністю спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_13, свідка ОСОБА_14, а також іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, обґрунтовано поклав в основу вироку показання засудженого, дані ним у ході досудового слідства в якості підозрюваного від 29.01.2011 року та обвинуваченого від 31.01.2011 року, а також в ході відтворення обстановки та обставин події, добровільно, без жодного примусу чи впливу з боку працівників міліції.
Так, винність засудженого ОСОБА_9 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_13, дослідженими судом першої інстанції в порядку ст.306 КПК України, згідно з якими 1 січня 2011 року вона їздила до своїх дітей. О 18.00 годині пішла додому. Дійшла до кільця і відчула поштовх у спину. Вона впала на коліно і на руку, вирвали сумку і вдарили ногою в обличчя. Нападника вона не бачила (т.1 а.с.29, 67).
Як правильно зазначено судом першої інстанції сам факт того, що потерпіла не бачила хто скоїв відкрите заволодіння її майном, не може бути прийнятий в обґрунтування невинуватості ОСОБА_8, оскільки з урахуванням обставин злочину, який було скоєно в темний час доби і напад стався зі спини потерпілої, вона об'єктивно і не могла бачити обличчя особи, яка на неї напала.
Такі показання потерпілої ОСОБА_13 повністю узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_9 про грабіж відносно неї, даними ним у ході досудового слідства в якості підозрюваного від 29.01.2011 року та обвинуваченого від 31.01.2011 року, в тому числі і з застосуванням відеозапису, із яких випливає, що він 1 січня 2011 року знаходився в с. Ленінське, приблизно о 18 годині після гри в більярд зі своїм знайомим ОСОБА_15 у барі «Ірина», розійшлись по домівках. Через деякий час ОСОБА_9 вийшов з бару, і попрямував до автобусної зупинки, біля якої сиділи мешканці с. Ленінське його знайомі. ОСОБА_9 з ними кілька хвилин поговорив, після чого пішов у бік с. Зіркове по вул. Леніна. Коли ОСОБА_9 йшов по дорозі, то побачив, що попереду на відстані близько 10 метрів від нього йде жінка в коричневій куртці. ОСОБА_9 помітив що вона перебувала в стані алкогольного сп'яніння, так як у неї була хитка хода. У цей момент він вирішив заволодіти її майном, і тоді він вирішив обігнати її, і подивитися чи не є вона місцевою. ОСОБА_9 обігнав її по лівій узбіччі, і коли проїжджала чергова машина, то в світлі фар він побачив, що ця жінка йому не знайома. Після цього, він перейшов на її бік і йшов ззаду. Жінка в цей момент з кимось розмовляла по мобільному телефону. В цей момент вона почала йти вправо до вул. Київської та ОСОБА_9 швидкими кроками наздогнав її і ззаду сильно штовхнув її руками в спину і голову. Від поштовху вона впала на землю і ОСОБА_9 почав виривати з її рук сумочку, яка висіла на лівому плечі. Після того як він зірвав сумочку, то побіг по вулиці в бік с. Зіркове через кільце з лівої сторони. Він прибіг до мосту на дорозі, і сховався під ним де почав обшукувати сумку при світлі ліхтарика на запальничці. Після того, він викинув сумку під міст, а з собою взяв тільки гроші і телефон. Напад він скоїв на перехресті вул. Леніна (яка веде до кільця) і вул. Будівельників, яка є другою за рахунком від автобусної зупинки. Після цього він пішов в с. Зіркове, але потім, що б заплутати сліди, пішов назад у с. Ленінське. Коли йшов то зі свого мобільного телефону зателефонував своєму знайомому ОСОБА_14, який займається мобільними телефонами. В ході розмови ОСОБА_9 сказав йому, що у нього є мобільний телефон на продаж, і домовились про зустріч. В п. Октябрське на вул. Ф. Солов'я біля татарської школі вони зустрілись, де ОСОБА_9 продав ОСОБА_14 мобільний телефон за 200 грн. (т.1 а.с.47-50, 65-66).
Про аналогічні обставини скоєння ОСОБА_9 щодо потерпілої злочину, засуджений ОСОБА_9 29.01.2011 року дав і в ході проведення відтворення обстановки та обставин події злочину (т.1 а.с.52-56), в процесі якого добровільно, докладно і детально у присутності понятих розповів та показав про обставини вчинення ним злочину щодо ОСОБА_13, що було їм продемонстровано і зафіксовано за допомогою фотозйомки. Дані показання ОСОБА_9 давав без психічного і фізичного впливу з боку працівників міліції, скарг з боку ОСОБА_9 не надходило (т.1 а.с. 52-56).
Про об'єктивність показань засудженого ОСОБА_9 щодо продажу викраденого у потерпілої ОСОБА_13, мобільного телефону підтверджується аналогічними показаннями свідка ОСОБА_14, даними ним в ході досудового слідства (т.1 а.с.57).
Доводи апелянтів про те, що ОСОБА_9 не брав у потерпілої мобільний телефон, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки саме ОСОБА_9 на досудовому слідстві першим вказав у своїх свідченнях, що безпосередньо перед нападом на потерпілу він бачив, що вона розмовляла по мобільному телефону (т.1. а.с.65), а потерпіла ОСОБА_13 про таку обставину спочатку не вказувала, проте пізніше, в ході додаткового її допиту 24.03.2011 року вона підтвердила, що дійсно протягом всього шляху вона розмовляла по телефону зі своєю племінницею ОСОБА_16 (т.2. а.с.23).
Доводи апелянтів про те, що судом не взяті до уваги показання свідка ОСОБА_14, даними ним в судовому засіданні, колегія суддів вважає неспроможними.
Так, судом першої інстанції обґрунтоване не взято до уваги показання даного свідка в судовому засіданні від 25.10.2011 року про те, що він заперечує факт покупки їм мобільного телефону у ОСОБА_9 і який стверджував, що показання в ході досудового слідства він дав у зв'язку з наданням на нього психологічного тиску працівниками міліції, оскільки ОСОБА_14 і в суді вказав, що в Красногвардійському РВ в ході його допиту саме ОСОБА_9 вказав про те, що продав йому мобільний телефон. При цьому свідок повідомив, що він неодноразово заперечував такі свідчення ОСОБА_9, але ОСОБА_9 наполягав на своїх показаннях про продаж йому телефону. Оскільки у той день, коли було скоєно злочин, він перебував у сильному алкогольному сп'янінні і не пам'ятав обставин, то він погодився і підтвердив, що 01.01.2011 року придбав у ОСОБА_9 мобільний телефон (т.3 а.с.69, зворот).
Крім того, в ході першого розгляду кримінальної справи свідок ОСОБА_14 надав до суду власноруч написану заяву, в якій вказав про те, що він не відмовляється від даних їм у ході досудового слідства показань (т.2 а.с.235).
Також не можуть бути підставою для скасування вироку суду і доводи апелянтів про те, що до ОСОБА_9 застосовувалися недозволені методи ведення слідства, оскільки прокуратурою Красногвардійського району АРК було проведено перевірку за даним фактом. В ході якої не було встановлено застосування до ОСОБА_9 яких-небудь недозволених методів ведення слідства, і за результатами якої постановою помічника прокурора Красногвардійського району за скаргою ОСОБА_9, було відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції Красногвардійського РВ ГУ МВС України в АР Крим за недоведеністю в їх діях складів злочинів, передбачених ст.ст. 122, 126, 127, 146, 364-366 КК України (т.6 а.с.20-24).
Згідно постанови Красногвардійського районного суду від 05.01.2012 року, яке вступило в законну силу, скарга ОСОБА_10 на постанову прокурора від 30.11.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно працівників Красногвардійського РВ ГУМВС України в АР Крим про скоєння злочинів передбачених ст.ст.122, 126, 127, 146, 364-366 КК України, була залишена без задоволення. Судом було встановлено, що перевірка відносно працівників міліції була проведена в повному обсязі і їх причетність до заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не встановлено (т.6 а.с.25-26).
Сам факт виявлення у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень ще не означає, що відносно нього були застосовані недозволені методи ведення слідства, крім того, це не може бути доказом невинуватості ОСОБА_9
Факт виявлення у ОСОБА_9 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, по якому не прийнято якого-небудь процесуальне рішення в порядку ст.97 КПК України, судом першої інстанції ухвалою від 09.07.2012 року було повідомлено прокурору Красногвардійського району АРК для можливого прийняття мір реагування (т.6 а.с.43).
Наведені докази, зокрема, показання засудженого ОСОБА_9, дані ним на досудовому слідстві в якості підозрюваного і обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_13, свідка ОСОБА_14, дані ним на досудовому слідстві, узгоджуються між собою та підтверджуються доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, і в своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_9 такого злочину, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинений повторно, при встановлених в ході досудового та судового слідства обставин.
З урахуванням усього викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_9 в скоєнні ним злочину, правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.186 КК України.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_9, його адвоката ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_10 про недоведеність його винуватості у вчиненні ним вказаного злочину, за який він засуджений, спростовуються матеріалами кримінальної справи в їх сукупності і є необґрунтованими.
Доводи апелянтів адвоката ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_10 про те, що в діях ОСОБА_9 за епізодом щодо розбою відносно потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 є склад злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що винність ОСОБА_8 у скоєнні злочину щодо цих потерпілих не доведена, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам, дослідженим під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.
Погоджуючись з висновками суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в скоєнні ними злочину відносно потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12, колегія суддів виходить з наступного.
Так, засуджений ОСОБА_9 в судовому засіданні вину визнав частково і пояснив, що самі потерпілі, своєю поведінкою спровокували його на це, а його брат ОСОБА_8 взагалі ні в чому не винен. В апеляції ОСОБА_9 вину у скоєнні злочину відносно потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 визнав у повному обсязі, щиро кається.
Засуджений ОСОБА_8 в судовому засіданні вину не визнав і пояснив, що не причетний до скоєння вказаного злочину, а раніше, коли він давав зізнавальні свідчення, він обумовлював себе, так як йому слідчий говорив, що для нього і його брата ОСОБА_9 буде краще, якщо він визнає свою провину.
Таким показанням засуджених суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними і є способом захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки ці свідчення повністю спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12, а також іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12
Так, винність засуджених підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_11, згідно з якими 09 лютого 2012 року приблизно о 19 годині приїхав ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8. Він запросив їх на кухню за стіл. Приблизно через 20 хвилин ОСОБА_12 та ОСОБА_9 втрьох встали з-за столу, і він теж встав. Всі почали виходити з кухні, він виходив останнім. Першим йшов ОСОБА_12, за ним ОСОБА_9, ОСОБА_17 і він. Всі попрямували до залу, розташованому відразу за кухнею. Поки він дійшов до коридору, то почув глухий звук удару, і так як йому важко піднімати голову, боковим зором він побачив, як чиясь нога завдає удару ОСОБА_12 в груди. Так як він є інвалідом і розпрямитися не може, тому він не бачив, хто саме завдав удару ОСОБА_12 Від удару ОСОБА_12 упав на диван-ліжко, що стоїть у залі. Відразу ж хтось із хлопців наніс йому удар кулаком в обличчя. Він не бачив, хто саме вдарив, просто бачив, як наносився удар кулаком в обличчя ОСОБА_12 Він одразу ж кинувся до ОСОБА_12, і просив хлопців, щоб вони не били, але його хтось схопив за одяг, хто саме, він не бачив, і наніс йому удар кулаком в область правого ока, після чого забрали його мобільний телефон «Соні Еріксон» в корпусі світлого кольору, який лежав в кишені одягненою на ньому жилетки чорного кольору. Потім його відтягнули в коридор, де завдали кілька ударів в область обличчя. Він не бачив, хто саме його бив, але як йому здалося, била одна людина, тому що він чув, як у цей час закрили двері в зал і чув, як там відкривалися дверцята шаф і тумбочок. Він чув, як у залі один з хлопців запитував у ОСОБА_12 де його кільце, але ОСОБА_12 не відповідав, бо був без свідомості. Тоді цей хлопець прибіг до нього і запитав, де кільце ОСОБА_12, але він відповів, що не знає. Тоді його затягли до зали, у нього вже «заплило» праве око і він практично нічого не бачив. Він стояв перед цими хлопцями, а вони питали де у нього гроші. Він сказав, що грошей немає, він живе на пенсію. Тоді вони знову зажадали, щоб він віддав їм гроші. Він відкрив секретер і достав звідти конверт, в якому у нього знаходились гроші, які він передав цим хлопцям. Хто саме з них узяв гроші, він не пам'ятає, бо просто простягнув руку. Потім хтось із них зірвав у нього з шиї золотий ланцюжок, на якому висів хрестик з розп'яттям. Коли його затягли в кімнату, то ОСОБА_12 вже лежав на підлозі обличчям вниз, він був без свідомості. ОСОБА_17 швидко вийшли з кімнати, зачинивши за собою двері в зал, а він залишався на місці, бо дуже боявся. Він чув, як у коридорі відкриваються дверцята шаф, як там відбувається галас. Він приводив до тями ОСОБА_12 приблизно 10 хвилин, і ОСОБА_12 коли прийшов до тями, був у шоковому стані, питав, де хлопці, хто їх побив. Потім він вийшов з кімнати, в квартирі вже нікого не було. Він бачив, що в коридорі все перевернуто, порушена обстановка, стояла барсетка ОСОБА_12, шнур стаціонарного телефону був вирваний з апарату. Він вийшов на сходовий майданчик і попросив сусідку, щоб вона викликала міліцію, коротко пояснивши їй, що сталося. Коли приїхали працівники міліції, він не розповів у подробицях про подію, бо боявся розголосу свого особистого життя.
Про аналогічні обставини скоєння ОСОБА_9 щодо нього та потерпілого ОСОБА_12 злочину, потерпілий ОСОБА_11 підтвердив у ході проведення 13.02.2012 року відтворення обстановки та обставин події за його участю (т.4 а.с.157-163), а також 11.02.2012 року у ході проведення очної ставки з ОСОБА_9 та й ОСОБА_8 (т.4 а.с.144-146, 147-149).
В ході пред'явлення фотознімків для впізнання 11.02.2012 року потерпілий ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_9, при цьому пояснивши, що цей хлопець представився ОСОБА_19, коли приходив до нього додому 08.02.2012 року та 09.02.2012 року (т.4 а.с.111), та упізнав ОСОБА_8, при цьому пояснивши, що цей хлопець представився ОСОБА_11, коли прийшов разом з другом по імені ОСОБА_19 09.02.2012 року до нього в квартиру (т.4 а.с.112).
Такі показання потерпілого ОСОБА_11 повністю узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_12, із яких випливає, що 09 лютого 2012 року приблизно о 19 годині приїхали ОСОБА_8. ОСОБА_11 відкрив їм двері і запросив на кухню. Як представилися ці хлопці він не пам'ятає. Через кілька хвилин, поївши, він встав з-за столу і попрямував до зали, розташованого відразу за кухнею, щоб подивитися телевізор. Ще не встигнувши сісти на диван, він відчув, що йому нанесли удар в область ребер із правого боку. Удар був нанесений збоку і ззаду. Хто саме наніс цей удар, він не бачив, але від удару він впав на підлогу. Він спробував підвестися, але йому завдали удару кулаком в область щелепи зліва і від цього удару він знепритомнів. Отямився він від того, що ОСОБА_11 плескав його по щоках, приводячи його в почуття. Коли він прийшов до тями, запитав, що сталося, ОСОБА_11 відповів, що ці двоє хлопців побили їх і забрали їх майно. Скільки часу він провів без свідомості, він не знає, але він побачив, що обстановка в квартирі порушена, шафи та ящики відкриті, вміст викинуто на підлогу, було видно, що щось шукали в залі і в коридорі. Він виявив, що у нього пропав мобільний телефон «Самсунг» в корпусі чорного кольору, який лежав на столі в кухні, гроші в сумі приблизно 700 гривень, які були в барсетці, яка знаходилася в залі або в коридорі, кільце (перстень) з недорогоцінного металу білого кольору з недорогоцінним каменем білого кольору, яке було надіто на безіменному пальці правої руки; наручний годинник з металу білого кольору і 3 кулькові ручки, які знаходилися в правому і лівому внутрішніх кишенях кашемірового пальто чорного кольору, яке висіло в шафі в коридорі праворуч при вході, і вони матеріальної цінності не представляють.
Про аналогічні обставини скоєння ОСОБА_9 щодо нього та потерпілого ОСОБА_11 злочину, потерпілий ОСОБА_12 підтвердив у ході проведення 23.02.2012 року відтворення обстановки та обставин події за його участю (т.5 а.с.98-102), а також 29.02.2012 року у ході проведення очної ставки з ОСОБА_9 та й ОСОБА_8 (т.5 а.с.28-33, 34-43).
В ході пред'явлення фотознімків для впізнання 21.02.2012 року потерпілий ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_9, при цьому пояснивши, що цей хлопець 09.02.2012 року наніс йому удар кулаком в обличчя, від якого він втратив свідомість (т.4 а.с.199), та упізнав ОСОБА_8 (т.4 а.с.198).
Об'єктивність показань потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 про заподіяння їм легких тілесних ушкоджень підтверджуються висновками судово-медичних експертиз № 307 від 13.02.2012 року (т.4 а.с.117-120) та № 360 від 21.02.2012 року (т.4 а.с.203-205).
Також винність засуджених підтверджується явкою з повинною ОСОБА_9 (т.4 а.с.84) та показаннями ОСОБА_8, даними ним на досудовому слідстві 11.02.2012 року у якості підозрюваного (т.4 а.с.141-143), де вони вказують на те, що 09 лютого 2012 року між ними виник конфлікт з потерпілими у зв'язку з тим, що останні хотіли вступити з ними в статевий зв'язок. В ході даного конфлікту вони з братом нанесли вищевказаним особам тілесні ушкодження, після чого заволоділи належним їм майном, а саме: мобільним телефоном «Самсунг» в корпусі чорно-сірого кольору, мобільним телефоном «Соні Еріксон» в корпусі сірого кольору, золотим ланцюжком з хрестиком, а також грошима в сумі близько 700 гривень. Після цього вони з братом поїхали.
Крім того, в ході проведення очної ставки 12.02.2012 року між підозрюваним ОСОБА_8 і підозрюваним ОСОБА_9, останні повністю викривають один одного у скоєнні розбійного нападу на потерпілих, і підозрюваний ОСОБА_8 змінив свої свідчення лише після того, як почув свідчення ОСОБА_9 з метою уникнення кримінальної відповідальності (т.5 а.с.34-43).
За таких обставин, матеріалами справи повністю знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_8 спільно вчинили зазначений злочин і їхні дії носили єдиний і цілеспрямованих характер.
Наведені докази, зокрема, показання потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 узгоджуються між собою та підтверджуються доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, і в своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_9 і ОСОБА_8 такого злочину відносно потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, при встановлених в ході досудового та судового слідства обставинах.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті в ході досудового слідства і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в скоєнні ними злочину, за викладених у вироку обставин, правильно кваліфікувавши їх дії за ч.2 ст.187 КК України.
У зв'язку з чим, доводи апелянтів адвоката ОСОБА_6 про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним вказаного злочину, за який він засуджений, спростовуються матеріалами кримінальної справи в їх сукупності і є неспроможними.
Таким чином, підстав для скасування вироку колегія суддів не знаходить.
При призначенні покарання засудженим ОСОБА_9 і ОСОБА_8 судом першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України належним чином враховані ступінь і характер суспільної небезпеки скоєних засудженими злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги дані про особу засуджених, які по місцю проживання характеризуються посередньо, ОСОБА_8 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, ОСОБА_9 раніше судимий.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_9 за ч.2 ст.186 КК України, та обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 і ОСОБА_8 за ч.2 ст.187 КК України, судом першої інстанції не встановлено.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставину, що обтяжує покарання засудженим за ч.2 ст.187 КК України, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням усього викладеного, беручи до уваги обставини вчинення злочину, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення засудженим покарання в межах санкцій статей, за які вони визнані винними, з реальним його відбуванням.
Призначене засудженим ОСОБА_9 і ОСОБА_8 покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_9 та його захисників - ОСОБА_10 і адвоката ОСОБА_7, захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_9 та його захисників - ОСОБА_10 і адвоката ОСОБА_7, захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Красногвардійського районного суду АРК від 09 липня 2012 року відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Судді
Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.