№ справа:1/0109/338/2012Головуючий суду першої інстанції:Можелянський

№ провадження:11/0190/1997/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.

СуддівРадіонова І.І., Корольова М.П.

за участю прокурора Сулейманової Д.Н.

захисників - захисника -адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_8, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_9, прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_10 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 03 вересня 2012 року, яким

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.309 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.

ОСОБА_11 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.308 КК України, - виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого:

1. 19 листопада 2008 року Джанкойським міським судом АР Крим за ч.1 ст.187 КК України до 3 років позбавлення волі з випробним терміном 3 роки;

2. 25 грудня 2009 року Гагарінським районним судом м. Севастополя АРК за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі, 16.11.2011 року звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 2 місяці 10 днів;

3. 11 травня 2012 року Центральним районним судом м. Сімферополя АРК за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі;

4. 26 червня 2012 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АРК за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст.308 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, з конфіскацією ? частини належного йому майна й без позбавлення його права займати певні посади й займатися певною діяльністю; за ч.2 ст.309 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією ? частини належного йому майна й без позбавлення його права займати певні посади й займатися певною діяльністю.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання й покарання, призначеного вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26 червня 2012 року, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, з конфіскацією ? частини належного йому майна й без позбавлення його права займати певні посади й займатися певною діяльністю.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.308 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, без конфіскації майна й без позбавлення його права займати певні посади й займатися певною діяльністю; за ч.2 ст.309 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без конфіскації майна й без позбавлення його права займати певні посади й займатися певною діяльністю.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь держави судові витрати в сумі 1466 грн. 16 коп.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати в сумі 1466 грн. 16 коп.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати в сумі 1466 грн. 16 коп.

КРУ «Наркологічний диспансер» у задоволені позовних вимог про відшкодування матеріального збитку відмовлено.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку, наприкінці січня 2012 року, перебуваючи у м. Сімферополі, ОСОБА_9 і ОСОБА_8, за пропозицією останнього, вступили в злочинну змову, спрямовану на напад з метою викрадення медичних препаратів, що містять наркотичні засоби, із приміщення відділення № 3 Кримської Республіканської установи «Наркологічний диспансер», розташованого в будинку № 20 на вул. Чекістів у м. Сімферополі.

29 січня 2012 року, близько 08 годин 10 хвилин, ОСОБА_9 і ОСОБА_8, реалізуючи єдиний злочинний намір, спрямований на напад з метою викрадення медичних препаратів, вірогідно знаючи, що в цей час у відділенні № 3 Кримської Республіканської установи «Наркологічний диспансер», розташованого за вищевказаною адресою, ведеться видача медичних препаратів, що містять наркотичні засоби, прийшли в будинок, де знаходилася названа медична установа. З метою заволодіння зазначеними медичними препаратами, ОСОБА_9 і ОСОБА_8, діючи спільно й узгоджено, бажаючи не бути надалі впізнаними, закрили шапками й шарфами свої обличчя й шляхом вільного доступу пройшли в кабінет видачі наркотичних засобів. З метою пригнічення волі до опору з боку працівників, що перебували в кабінеті, диспансеру ОСОБА_12 і ОСОБА_13, ОСОБА_8 із заздалегідь приготовленого газового балону розпорошив у їх сторону сльозоточивий газ, застосувавши тим самим насильство, у результаті якого ОСОБА_12 було заподіяне ушкодження у вигляді хімічного опіку слизуватої оболонки лівого ока, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння, не спричинило за собою короткочасного розладу здоров'я і є легким тілесним ушкодженням. Скориставшись тимчасовим замішанням ОСОБА_12 і ОСОБА_13, діючи спільно й узгоджено, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 відкрито викрали з незамкненого сейфу медичні препарати, що містять наркотичні засоби: 200 таблеток препарату «Метадінт» дозуванням 40 мг; 51 таблетку препарату «Метадол», дозуванням 25 мг; 15 таблеток препарату «Метадол», дозуванням 10 мг; 5 таблеток препарату «Метадол», дозуванням 5 мг. Заволодівши викраденим, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 з місця скоєння злочину втекли, заподіявши збиток КРУ «Наркологічний диспансер» на загальну суму 150 гривень 95 копійок.

Заволодівши медичними препаратами, що містять наркотичні засоби, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 вибігли з будинку відділення № 3 Кримської Республіканської установи «Наркологічний диспансер» і, зустрівши раніше знайомого ОСОБА_11, утекли до лісопосадки в районі с. Мар'їно у м. Сімферополі, де ОСОБА_9 і ОСОБА_8 розділили між собою медичні препарати, що містять наркотичні засоби. При цьому ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_11 розпорядилися викраденим у такий спосіб:

ОСОБА_8, маючи намір на незаконне придбання наркотичних засобів з метою особистого вживання, взяв більш двадцяти трьох таблеток, які, зберігаючи при собі, перевіз на громадському транспорті у квартиру АДРЕСА_2, де зберігав до моменту вилучення працівниками міліції, які 31 січня 2012 року виявили й вилучили в зазначеній квартирі двадцять три таблетки масою по 0,5510 г кожна, які містять у своєму складі наркотичний засіб метадон, загальною масою 0,9195 г і порошкоподібну речовину масою 0,0110 г, яка містить у своєму складі наркотичний засіб метадон масою 0,0008 г;

ОСОБА_9, маючи намір на незаконне придбання наркотичних засобів з метою особистого вживання, взяв із числа викрадених, п'ятдесят вісім таблеток, які, зберігаючи при собі, перевіз на громадському транспорті у квартиру АДРЕСА_3, де зберігав до моменту вилучення працівниками міліції, які 31 січня 2012 року виявили й вилучили в зазначеній квартирі п'ятдесят вісім таблеток масою по 0,5510 г кожна, які містять у своєму складі наркотичний засіб метадон загальною масою 2,3189 г;

ОСОБА_11, маючи намір на незаконне придбання наркотичних засобів з метою особистого вживання, діючи самовільно, з мовчазної згоди інших, знаючи, що ОСОБА_14 і ОСОБА_9 викрали медичні препарати, що містять наркотичні засоби, взяв більш шістдесяти трьох таблеток, які, зберігаючи при собі, перевіз на громадському транспорті у квартиру АДРЕСА_2, де зберігав до моменту вилучення працівниками міліції, які 31 січня 2012 року виявили й вилучили в зазначеній квартирі: сорок чотири таблетки масою по 0,5510 г кожна, які містять у своєму складі наркотичний засіб метадон загальною масою 1,7593 г; чотири таблетки масою по 0,4855 г і п'ятнадцять таблеток масою 0,1975 г, які містять у своєму складі наркотичний засіб метадон загальною масою 0,2499 г; порошкоподібну речовину загальною масою 0,1955 г, яка містить у своєму складі наркотичний засіб метадон загальною масою 0,0119 г; фрагменти таблеткової маси в кількості 0,6515 г, які містять у своєму складі наркотичний засіб метадон масою 0,0472 г.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_11 обвинувачується в організації нападу з метою викрадення наркотичних засобів, вчиненого з попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства не небезпечного для життя й здоров'я потерпілого, тобто здійснення їм злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.308 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_11 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.308 КК України, - виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

В апеляції засуджений ОСОБА_8, не оспорюючи доведеність винуватості і правильності кваліфікації його дій, просить вирок змінити, пом'якшити призначене йому покарання.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції призначив надмірно суворе покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

На думку апелянта, суд першої інстанції при призначені покарання не врахував ситуацію, яка спровокувала скоєння злочину, наявність на його утриманні важко хворої матері.

Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції при призначені остаточного покарання при застосуванні ст.70 КК України міг за сукупністю злочинів застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, вказує на те, що він не чинив опір при затриманні, був побитий співробітниками правоохоронних органів.

В апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_9, не оспорюючи доведеність винуватості і правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_9, просить вирок змінити, пом'якшити призначене йому покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції призначив надмірно суворе покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

На думку апелянта, суд першої інстанції при призначені покарання не врахував те, що негативні наслідки вчиненого ОСОБА_9 злочину не є непоправними, потерпілі претензій не мають, цивільний позов з боку потерпілих заявлений не був.

Крім того, на думку апелянта, одна лише тяжкість інкримінованого злочину, не дасть підстави для реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги і ту обставину, що самим КРУ «Наркологічний диспансер» були допущені істотні порушення, у вигляді незаконної видачі наркотичних препаратів по замісній терапії, розташованої по вулиці Чекістів, 20 в м. Сімферополі, що, на думку апелянта, серйозно спровокувало засуджених на вчинення злочину.

Апелянт також вказує на те, що судом не враховано і те, що при продовженні строків тримання під вартою, ОСОБА_9 був замінений запобіжний захід у вигляді взяття під варту на заставу, останній сумлінно і бездоганно виконував покладені на нього зобов'язання по явці в досудові органи для проведення слідчих дій, так і в судові засідання з розгляду кримінальної справи, що, на думку апелянта, свідчить про те, що ОСОБА_9 не намагався ухилитися від слідства і суду, або від виконання процесуальних рішень, не перешкоджав встановленню істини у справі, не продовжував злочинну діяльність.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд при призначені покарання не врахував думку прокурора щодо міри покарання, дані про особу засудженого ОСОБА_9, згідно яким він має постійне місце проживання і прописки, диплом бакалавра Кримського юридичного інституту національного університету внутрішніх справ, до скоєння злочину був офіційно працевлаштований, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, має ряд нагород за активну участь у громадському житті, раніше не судимий, має на утриманні непрацездатних батьків.

В апеляції прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_10, не оспорюючи доведеність винуватості і фактично правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_11 у скоєнні злочину, передбаченого ст.309 КК України, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.308, ч.2 ст.309 КК України, просить вирок суду відносно ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції необґрунтовано виправдав ОСОБА_11 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.308 КК України у зв'язку з тим, що викладені у вироку висновки суду не мотивовані та не відповідають фактичним обставинам справи.

В своїй апеляції прокурор вказує на те, що, оцінюючи показання ОСОБА_8, допитаного в якості обвинуваченого 09.02.2012 року, в той частині де він повідомляє про ініціативну роль ОСОБА_11 в скоєнні злочину, судом не вказано, в протиріччя з якими саме доказами по справі вступають показання ОСОБА_8, не наведено конкретних прикладів.

Також прокурор вказує на те, що судом не дана оцінка неодноразовій зміні ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 своїх свідчень в ході проведення дізнання і досудового слідства, не дана належна оцінки розбіжностям у їх свідченнях, даних ними на очних ставках та власноручно ними написаних, а також показаннях даних ними під час допитів в якості підозрюваних.

Крім того, прокурор посилається на те, що допитані в якості свідків, 27.06.2012 року, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, не надали однозначної відповіді щодо знаходження ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в стані сильного наркотичного сп'яніння 31.01.2012року під час обшуку квартири АДРЕСА_1.

На думку прокурора, судом також не надано належної оцінки та проігноровано слова ОСОБА_9, який 27.08.2012 року зазначив, що в повному обсязі визнає свою вину, тим самим розкаявшись та підтвердивши надані ним показання під час очних ставок та допиту в якості підозрюваного.

У запереченнях на апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_10 захисник засудженого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_6 просить вирок залишити без змін як законний і обґрунтований.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких прокурор підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення доводів апеляцій засудженого ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_9; захисник ОСОБА_5 підтримала свою апеляцію і заперечувала проти задоволення доводів апеляції прокурора, захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення доводів апеляції прокурора, захисник ОСОБА_7 також заперечував проти задоволення доводів апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно з дотриманням вимог норм КПК України.

Винність засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, та засудженого ОСОБА_11, у вчинені злочину, за який він засуджений, при обставинах, встановлених судом першої інстанції, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду, підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч.2 ст.308 і ч.2 ст.309 КК України, засудженого ОСОБА_11 за ч.1 ст.309 КК України, що не оспорюється в апеляціях.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_11 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.308 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, суд першої інстанції виправдовуючи ОСОБА_11 за вищевказаними статтями обвинувачення прийшов до обґрунтовано висновку, що участь ОСОБА_11 в інкримінованому йому злочині не доведена.

У відповідності зі ст.55 Конституції України кожен громадянин має право на справедливий судовий захист і справедливий судовий розгляд.

Відповідно ч.2, ч.3 ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що органом досудового слідства в основу обвинувачення ОСОБА_11 у скоєнні злочину щодо організації ним нападу з метою викрадення наркотичних засобів, зробленого з попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства не небезпечного для життя й здоров'я потерпілого покладені показання ОСОБА_9, допитаного в якості підозрюваного 31 січня 2012 року (т.1 а.с.155-156), показання ОСОБА_8, допитаного в якості підозрюваного 31 січня 2012 року (т.1 а.с.171-172), показання ОСОБА_11, допитаного в якості підозрюваного 31 січня 2012 року (т.1 а.с.184-185), показання ОСОБА_9 і ОСОБА_11 у ході очної ставки 01 лютого 2012 року (т.1 а.с.190-191), показання ОСОБА_8 і ОСОБА_11 у ході очної ставки 01 лютого 2012 року (т.1 а.с.192-193).

Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, зазначені показання ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 не можуть бути покладені в основу вироку в справі в якості доказу провини ОСОБА_11 у здійсненні ним злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.308 КК України, оскільки зазначені особи були допитані під час відсутності захисників у справі й у ході досудового й судового слідства дали показання, що спростовують участь ОСОБА_11 у здійсненні зазначеного злочину.

Крім того, засуджені пояснили, що під час дачі ними показань 31 січня 2012 року й 01 лютого 2012 року, вони перебували в стані наркотичного сп'яніння й не усвідомлювали те, які саме показання були занесені в протоколи, які вони підписували.

Факт знаходження ОСОБА_11 і ОСОБА_8 у стані сильного наркотичного сп'яніння, у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_16, що були присутні в якості понятих під час обшуку квартири АДРЕСА_1 31 січня 2012 року.

Як правильно зазначено судом першої інстанції у той же час, органом досудового слідства не був призначений наркологічний огляд засуджених безпосередньо після їх затримки, що не дозволяло суду першої інстанції критично віднестись до наведених вище показань засуджених і свідків.

Згідно рішень Європейського суду із прав людини № 16404/03 від 19 лютого 2009 року в справі «Шабельник проти України» і № 33579/04 від 16 березня 2011 року в справі «Боротюк проти України», право кожного обвинувачуваного в здійсненні карного злочину на ефективний захист із боку адвоката становить одну з основних засад слушного судового розгляду й це правило може бути застосоване до того, як справа буде спрямована в суд для розгляду.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини свідчать про порушення органом досудового слідства права на захист ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_8 під час їх допитів 31 січня 2012 року й 01 лютого 2012 року, що робить неприпустимим використання їх показань, даних у зазначені дні, при винесенні вироку в справі.

Показання ОСОБА_8, допитаного в якості обвинувачуваного 09 лютого 2012 року (т.1 а.с.202-204), де він повідомляє про ініціативну роль ОСОБА_11 у здійсненні злочину, судом обґрунтовано оцінено критично, оскільки вони спростовуються показаннями самого ОСОБА_8, а також показаннями ОСОБА_9 і ОСОБА_11, в ході досудового й судового слідства.

Крім того, участь ОСОБА_11 у здійсненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.308 КК України не знайшло свого підтвердження в показаннях потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_13, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, а також не підтверджується фактичними обставинами справи.

Проходження ОСОБА_11 курсу замісної терапії в третьому відділенні КРУ «Наркологічний диспансер» указує лише на звертання останнього в профільну лікувальну установу для одержання медичної допомоги й не свідчить про його участь у нападі на співробітників цієї установи з метою заволодіння наркотичними засобами.

Оцінивши представлені органом досудового слідства докази, покладені в основу обвинувачення ОСОБА_11 у здійсненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.308 КК України, а також беручи до уваги те, що в ході судового слідства ОСОБА_9 і ОСОБА_8 показали, що ОСОБА_11 не приймав участі в здійсненні цього злочину, а ОСОБА_11 категорично заперечував причетність до здійснення цього злочину, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що участь ОСОБА_11 за вказаним злочином не доведена.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_11 судом першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України належним чином враховані ступінь і характер суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_11 злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги дані про особу засудженого, який перебуває на обліку в наркологічному диспансері у зв'язку із вживанням опіоїдов, раніше до кримінальної відповідальності не залучався, має на утриманні двох малолітніх дітей і непрацездатного батька, раніше не судимий, за місцем реєстрації у м. Джанкої АР Крим характеризується позитивно, а за місцем свого проживання в Київському районі м. Сімферополя характеризується посередньо.

У ході досудового слідства та у судовому засіданні щиросердно розкаявся в здійсненні злочину, пов'язаного з незаконним придбанням, зберіганням і перевезенням наркотичних засобів без мети збуту.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_11, у відповідності зі ст.66 КК України, - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням усього викладеного, беручи до уваги обставини вчинення злочину, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції статті, за якою він визнаний винним, з реальним його відбуванням.

Призначене ОСОБА_11 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особам.

Доводи засудженого ОСОБА_8 про надмірно суворе покарання колегія суддів не може визнати обґрунтованими.

Так, визначаючи ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів. Злочин, передбачений ч.2 ст.308 КК України, вчинений ОСОБА_8, відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Крім того, при призначенні покарання засудженому суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Доводи засудженого про те, що суд при призначенні покарання не врахував знаходження на його утриманні важко хворої матері, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про перебування матері на його утриманні, що також не підтверджено документально в ході апеляційного розгляду справи.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_8, у відповідності зі ст.66 КК України, - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

Також судом враховані обставини вчинення злочинів, в тому числі, які пом'якшують покарання, враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин, в силу чого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити засудженому покарання у вигляді позбавлення волі, ближче до мінімальній межі санкції статей, за які він визнаний винним, а також при призначені остаточного покарання застосувати за сукупністю злочинів принцип часткового складання призначених покарань, та колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З урахуванням даних про особу засудженого, ступеня суспільної небезпеки скоєних ОСОБА_8 злочинів, а також, враховуючи, що засуджений неодноразово судимий і вчинив новий тяжкий злочин, доводи засудженого про пом'якшення йому покарання, колегія суддів знаходить необґрунтованими.

Також не є підставами для пом'якшення призначеного покарання і доводи засудженого про те, що він був побитий співробітниками правоохоронних органів, оскільки даний факт був підставою для проведення перевірки прокуратурою Київського району м. Сімферополя, за результатами якої в порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364,365, 373 КК України, відносно співробітників Київського РВ СМУ ГУ МВС України відмовлено.

Також є необґрунтованими і доводи захисника ОСОБА_5 про надмірно суворе покарання засудженому ОСОБА_9

Так, визначаючи ОСОБА_9 міру покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів. Злочин, передбачений ч.2 ст.308 КК України, вчинений ОСОБА_9, відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Крім того, при призначенні покарання засудженому суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи характеризується позитивно, має ряд грамот за активну участь у суспільнім житті, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на своєму втриманні непрацездатних батьків, тобто ті дані, на які в своїй апеляції вказує захисник.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_9, у відповідності зі ст.66 КК України, - щире каяття й повне відшкодування матеріального збитку.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

Також судом враховані обставини вчинення злочинів, в тому числі, які пом'якшують покарання, враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин, в силу чого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити засудженому покарання у вигляді позбавлення волі, нижче нижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.308 КК України, й не застосовувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а також ближче до мінімальній межі санкції ч.2 ст.309 КК України, за які він визнаний винним, та колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З урахуванням даних про особу засудженого, ступеня суспільної небезпеки скоєних ОСОБА_9 злочинів, а також, враховуючи, що засуджений вчинив зухвалий й насильницький злочин, пов'язаний із незаконним оборотом наркотичних засобів, доводи захисника про пом'якшення йому покарання із застосуванням ст.75 КК України, колегія суддів знаходить необґрунтованими.

У зв'язку з чим, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для попередження вчиненню нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами, та відповідає вимогам ст.65 КК України.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_8, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_9, прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_10 без задоволення.

Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_8, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_9, прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 03 вересня 2012 року відносно ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - залишити без зміни.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.