№ справа:0112/3316/2012Головуючий суду першої інстанції:Шевченко
№ провадження:11/0190/1792/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.
__________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.
СуддівРадіонова І.І., Погребняка С.М.
за участю прокурора Сулейманової Д.Н.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, ОСОБА_5 на вирок Красноперекопського міськрайонного суду АРК від 23 липня 2012 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,
визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і на підставі ст.ст.74, 105 КК України звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Застосовано до ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі неповнолітньої ОСОБА_6 під нагляд матері ОСОБА_7 Встановлено тривалість заходів виховного характеру до досягнення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, - повноліття.
Вирішене питання про долю речових доказів.
Колегія суддів,
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено у вироку, 10.05.2012 року, близько 16.50 годин, неповнолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні операційного залу ПАТ «Державний Ощадний банк України» по вул. Менделєєва, 26а в м. Красноперекопськ АР Крим, скориставшись тим, що її дії ніхто не бачить, а потерпіла ОСОБА_8 залишила гаманець без нагляду, таємно викрала даний шкіряний гаманець чорного кольору, в якому знаходилися: гроші в сумі 257 грн. 42 коп., 100 рублів РФ, що еквівалентно 24 грн. 47 коп. за офіційним курсом НБУ 4,447 грн. за 10 руб., 1 долар США, що еквівалентно 7 грн. 99 коп. за офіційним курсом 1 долара США за 7 грн. 99 коп., а так само ланцюжок, хрестик, кільце з металу сірого кольору, пластикова карта ПАТ «Укрсоцбанк», членський квиток, фрагменти паперу з різними записами, дві іконки, що належать ОСОБА_8, які для потерпілої вартості в грошовому вираженні не мають, і матеріальної цінності не представляють.
З викраденим майном ОСОБА_6 з місця злочину зникла і надалі розпорядилася ним на свій розсуд, чим заподіяла потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 499 грн. 88 коп.
В апеляції державний обвинувач, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, ОСОБА_5, не оспорюючи доведеність винуватості і правильності кваліфікації дій ОСОБА_6, просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції в порушенні вимог ч.4 ст.74 КК України, п.3 ч.2 ст.105 КК України та ст.335 КПК України, визнав винною ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, не визначивши покарання їй за скоєний злочин та не встановивши його виду та розміру, звільнив її від покарання, застосувавши примусові заходи виховного характеру, чим неправильно застосував кримінальний закон та суттєво порушив норму кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких прокурор підтримав апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд, з наступних підстав.
Доводи апеляції прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції кримінального закону заслуговують на увагу.
Однією з підстав для закриття кримінальної справи, відповідно до ст.7-1 КПК України, є застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому ст.447 КПК України.
Статтею 282 КПК України передбачено, якщо під час судового розгляду справи будуть встановлені підстави для закриття справи, передбачені, в тому числі і ст.7-1 КПК України, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Згідно з ч.1 ст.447 КПК України, яка регламентує порядок застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, коли суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обвинувальним висновком, прийде до висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу, а суддя - постанову про закриття кримінальної справи і вирішує питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених ч.2 ст.105 КК України.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», вирішуючи питання про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру, суди мають виходити з вимог статей 97 і 105 КК України, статей 9 і 447 КПК України, а також враховувати відповідні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України по вказаним питанням.
В п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характер» зазначено, що в кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої або середньої тяжкості необхідно обговорити можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують, як у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.97 КК України, так і при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч.1 ст.105 КК України.
Таким чином, ч.1 ст.105 КК України передбачає звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, а ст.447 КПК України регламентує порядок, за яким до неповнолітнього застосовуються примусові заходи виховного характеру.
Як вбачається із справи, вона надійшла до суду із обвинувальним висновком у порядку ст.232 КПК України.
Крім того, ОСОБА_6 притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення вперше умисного злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, який, згідно зі ст.12 КК України, класифікується як злочин середньої тяжкості.
За таких обставин, встановивши при розгляді справи відносно ОСОБА_6, що вона вчинила суспільно небезпечне діяння, віднесене законом до злочину середньої тяжкості, і є підстави для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених ч.2 ст.105 КК України, суд мав діяти відповідно до вимог ст.447 КПК України, винести постанову про закриття кримінальної справи і вирішити питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру.
Проте в порушення цих вимог кримінально-процесуального закону суд продовжив розгляд справи в загальному порядку і постановив обвинувальний вирок.
Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що після розгляду судом усіх доказів, що є у справі, захисником ОСОБА_9 було заявлено клопотання про застосування до неповнолітньої підсудної примусові заходи виховного характеру у виді передачі її під нагляд матері. Фактично ними було заявлено клопотання про закриття кримінальної справи. Але суд першої інстанції, не вирішуючи дане клопотання у нарадчій кімнаті з ухваленням відповідної постанови, оголосив судове слідство закінченим.
Також в судових дебатах захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9, законний представник ОСОБА_10 просили суд замість кримінального покарання застосувати до неповнолітньої підсудної примусові заходи виховного характеру у виді передачі її під нагляд батьків. Фактично ними також було заявлено клопотання про закриття кримінальної справи. Тому виникли підстави для відновлення судового слідства і вирішення по суті заявленого клопотання.
На дану обставину суд першої інстанції увагу не звернув, хоча були підстави для обговорення можливості застосування до неповнолітньої підсудної примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання, з метою забезпечення їй можливості адаптуватися до реалій суспільного життя відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15.05.2006 р. № 2
Наведені вимоги закону суд не виконав, а тому вирок відносно ОСОБА_6 підлягає скасуванню у зв'язку із порушеннями кримінального та кримінально-процесуального законів.
В зв'язку з наведеним апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді справи суду необхідно провести судовий розгляд з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законів і прийняти обґрунтоване та законне рішення по справі.
Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію державного обвинувача, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Вирок Красноперекопського міськрайонного суду АРК від 23 липня 2012 року відносно ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії судового розгляду.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити колишньою - підписку про невиїзд.
Судді
Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Погребняк С.М.