СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06 липня 2006 року | Справа № 20-8/204 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
прокурора: Бучко Романа Васильовича, посвідчення № 259 від 17.10.05, Військова прокуратура Військово-Морських Сил України;
позивача: Зайцева Петра Івановича, довіреність № 102 від 02.02.06, Державне комунальне підприємство "Аррикон";
відповідача: Кравця Олександра Миколайовича, довіреність № 9/16-1610 від 06.07.06, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська;
третьої особи: Кравця Олександра Миколайовича, довіреність № 220/д-81 від 01.02.06, Міністерство оборони України;
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від 18.04.2006 у справі №20-8/204
за позовом комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" (вул. Адм. Октябрьського, 8/2,Севастополь,99011)
до Військової прокуратури Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41,Севастополь,99011)
Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60,Севастополь,99040)
третя особа: Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)
про стягнення заборгованості на суму 19007,96 грн.;
за зустрічним позовом Військової прокуратури Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон"
про спонукання зарахувати грошові кошти в рахунок заборгованості по орендній платі
ВСТАНОВИВ:
Позивач, комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррикон", звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, Військової прокуратури Військово-Морських Сил України, про стягнення заборгованості в сумі 19007,96 грн., у тому числі 17738,84 грн. основного боргу, 1269,12 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Військова прокуратура Військово-Морських Сил України неналежним чином виконує умови договору оренди № 413/3-00, укладеного сторонами 03.08.2000.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.08.2005 до участі у справі залучено Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Також, ухвалою від 02.11.2005 в якості іншого відповідача до участі у справі залучено Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську.
В процесі розгляду справи Військова прокуратура Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської звернулась до господарського суду міста Севастополя із зустрічною позовною заявою до комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" про спонукання зарахувати вартість капітального ремонту приміщення в рахунок заборгованості по орендній платі.
Клопотанням (вх. № 830) від 13.01.2006 позивач збільшив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 22886, 50 грн., у тому числі заборгованість по орендній платі у розмірі 19577,81 грн., пеню в сумі 3308,69 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від 18.04.2006 у справі № 20-8/204 в задоволенні позову комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" до Військової прокуратури Військово-Морських Сил України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, третя особа Міністерство оборони України про стягнення заборгованості в сумі 22886,50 грн. відмовлено.
Припинено провадження у справі в частині позовних вимог комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" до Військової прокуратури Військово-Морських Сил України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 22886,50 грн.
Зустрічний позов військового прокурора Військово-Морських Сил України залишено без розгляду.
Не погодившись з цим рішенням суду, комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррикон" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення в частині вимог первісного позову, яким у повному обсязі задовольнити вимоги про стягнення суми орендної плати та пені.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції неповно з’ясовані всі обставини справи, тому суд дійшов невірного висновку, що Військова прокуратура Військово-Морських Сил України не є юридичною особою, що суперечить вимогам Закону України „Про прокуратуру”.
У зв’язку із зайнятістю судді Плута В.М. в іншому судовому процесі, розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 здійснено його заміну на суддю Щепанську О.А.
На підставі та за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши матеріали справи, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
03.08.2000 комунальним підприємством Севастопольської міської Ради "Аррикон" та Військовою прокуратурою Військово-Морських Сил України укладений договір оренди № 413/3-00, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення - окреме індивідуальне майно, а саме будівлю загальною площею 1642 кв. м., розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 41. Строк дії договору встановлений до 05.06.2022.
Відповідно до пункту 3.2 зазначеного договору, орендатор зобов’язаний перераховувати орендну плату у розмірі 164,19 грн. не пізніше 20 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця згідно з Методикою розрахунків орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Вказаний договір був узгоджений з начальником 9 відділення морської інженерної служби ВМС України, правонаступником якого є Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська.
Проте, взяті на себе зобов’язання відповідач не виконував, орендну плату своєчасно не сплачував.
Відповідно до статті 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки, правовідносини сторін продовжують існувати після набрання чинності Цивільного кодексу України, його норми підлягають застосуванню при розгляді даної справи.
Виходячи з загальних принципів виконання договорів, викладених у статтях 526, 629 Цивільного кодексу України, договірні зобов’язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від договору не допускається.
Аналогічна норма закріплена в пункті 1 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Враховуючи, що об'єктом оспорюваного договору є майно, що перебуває в комунальній власності, то дані правовідносини регулюються в тому числі Законом України “Про оренду державного і комунального майна”.
На думку судової колегії, висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" до Військової прокуратури Військово-Морських Сил України про стягнення заборгованості по орендній платі є безпідставним та необґрунтованим. Крім того, судом першої інстанції допущені грубі помилки у застосуванні господарського процесуального законодавства, резолютивна частина рішення містить висновки з розглянутого питання одночасно про відмову у задоволенні позовних вимог підприємства „Аррикон” і про припинення по цих вимогах провадження. До того ж судом застосовано припинення матеріалів справи, що відсутнє як правовий інститут у господарському процесуальному законодавстві.
Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, а також враховуючи, що відповідно до статей 13, 54 Закону України "Про прокуратуру" систему органів прокуратури, крім Генеральної прокуратури України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, міжрайонних прокуратур, становлять і інші прирівняні до них прокуратури; Генеральна прокуратура України і підпорядковані їй прокуратури є юридичними особами і мають свою печатку з зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, судова колегія дійшла висновку про часткову обгрунтованість первісного позову, у зв’язку з чим судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Так, відповідно до пункту 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Фактично, Військова прокуратура Військово-Морських Сил України, користуючись об’єктом оренди, орендну плату не вносить. Представник прокуратури, посилаючись на відсутність Положення про прокуратуру і відсутність у військової прокуратури статусу юридичної особи, вважає, що правових підстав для сплати орендної плати немає.
Разом з тим, враховуючи, що стороною в договорі виступає саме Військова прокуратура Військово-Морських Сил України, статус юридичної особи якої визнаний законодавством, і від імені якої договір укладено повноважною особою, а також приймаючи до уваги, що відповідачем розмір орендної плати не оскаржений, рахунки не сплачені, судова колегія, керуючись статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та умовами договору 413/3-00 від 03.08.2000, вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі та експлуатаційним витратам обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 10363,73 грн. з урахуванням строків позовної давності і індексу інфляції за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, згідно уточненого розрахунку, наданого судовій колегії.
Одночасно, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості відповідача за первісним позовом Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську, судова колегія вважає необхідним вирішити спір стосовно зазначеного відповідача.
Оскільки представником Військової прокуратури ВМС України наголошено, що Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська є фінансовим органом прокуратури, зобов’язаним відповідати за її обов’язками по своєчасній сплаті орендної плати, а також враховуючи, що Севастопольська КЕЧ морська, як самостійна юридична особа, не виступала стороною у досліджуваному у суді договорі оренди, апеляційна інстанція не знаходить підстав для задоволення позову до даного відповідача. Крім того, Військова прокуратура ВМС України не позбавлена можливості врегулювати фінансові стосунки з Севастопольською КЕЧ морською стосовно своїх орендних відносин, й невизначеність цих стосунків не може впливати на законність і обгрунтованість наявних прав позивача, комунального підприємства „Аррикон”.
Щодо вимог позову про стягнення суми пені, за змістом статей 549, 551 Цивільного кодексу України, пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки на момент набрання чинності діючим Цивільним кодексом України, тобто на 01.01.2004, строк пред’явлення дійсних позовних вимог сплив, судова колегія при вирішенні питання про обґрунтованість апеляційної скарги застосовує правила пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 судова колегія зобов’язала позивача надати обґрунтований розрахунок пені, виходячи із заборгованості по орендній платі та експлуатаційним витратам, проте обгрунтований розрахунок позивачем представлений не був. Вимоги позивача про стягнення пені у сумі 1559,26 грн. за період з 01.01.2005 по 21.12.2005 згідно наданого уточненого розрахунку не підлягають задоволенню з наступних причин.
За правилами пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові в цій частині.
На підставі оцінки наявних у справі доказів та встановлених при цьому фактичних обставин судова колегія зазначає, що строк позовної давності по вимогам про стягнення суми пені за договором 2000 року на дату звернення підприємства „Аррикон” з позовом до суду (вх. штамп № 1945 від 08.07.2005) вже сплинув, без поважних причин позивачем пропущений, що відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові в зазначеній частині.
Також невірним вважає колегія апеляційного суду висновок місцевого господарського суду про залишення без розгляду зустрічного позову Військової прокуратури Військово-Морських Сил України про зарахування вартості капітального ремонту в рахунок орендної плати, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Тому судова колегія вважає за необхідне розглянути позовні вимоги зустрічного позову по суті.
Пунктом 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес і способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 20 Господарського кодексу України також містить перелік способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Разом з тим, наведені норми законодавства та договір 413/3-00 від 03.08.2000 не передбачає спосіб захисту права, який обраний позивачем за зустрічною позовною заявою і сформульований як зарахування вартості капітального ремонту в рахунок орендної плати.
Правовідносини сторін договору є виключно орендними правовідносинами, що грунтуються на основі угоди оренди від 03.08.2000, і про їх заміну на інші правовідносини ні в договорі, ні в інших документах, наданих сторонами суду, узгодження не досягнуто.
Відповідач, будучи орендарем за умовами договору, не передбачав при його укладенні такого способу захисту свого права, як залік зустрічної грошової вимоги компенсації своїх витрат на ремонт об'єкту оренди проти своєї заборгованості по орендним платежам, тому судова колегія вважає безпідставними вимоги зустрічного позову, що безумовно є підставою для відмови у його задоволенні.
Крім того, колегія суду апеляційної інстанції враховує, що зустрічний позов заявлений Військовою прокуратурою Військово-Морських Сил України в інтересах Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, яка не є стороною у договорі оренди.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" і відмову у задоволенні зустрічного позову.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.04.2006 у справі № 20-8/204 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
Позов комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" задовольнити частково.
Стягнути з Військової прокуратури Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, Севастополь, р/р 35225052000009 УТ КУ в м. Севастополі, МФО 824509, ідентифікаційний код 14302650) на користь комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" (вул. Адм. Октябрьського, 8/2, Севастополь, р/р 26000301503 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195, ідентифікаційний код 20711909) суму заборгованості по орендній платі та експлуатаційним витратам в розмірі 10363, 73 грн.
В частині позову про стягнення суми пені у розмірі 1559, 26 грн. –відмовити.
В задоволенні позову комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської –відмовити.
В задоволенні зустрічного позову Військової прокуратури Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррикон" про спонукання зарахувати грошові кошти в рахунок заборгованості по орендній платі –відмовити.
Господарському суду міста Севастополя в частині стягнення видати наказ.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Н.П. Горошко
О.А. Щепанська