СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 липня 2006 року | Справа № 2-2/3508-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Сотула В.В.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
прокурор: не з'явився, прокурор міста Ялти;
позивача: не з'явився, Лівадійської селищної Ради;
відповідача: Стиранки Олени Євгенівни, довіреність № 1 від 17.08.2005, товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС";
відповідача: Вергуна Ігора Віталійовича, директора товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС", (повноваження перевірені)
третьої особи: не з'явився, санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України;
третьої особи: не з'явився, Верховної Ради України;
розглянувши апеляційні скарги Верховної Ради України, санаторія "Нижня Ореанда" Управління справамиапарату Верховної Ради України, Лівадійської селищної Ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 12 травня 2006 року у справі №2-2/3508-2006 та апеляційну скаргу Верховної Ради України на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2006 року
за позовом прокурора міста Ялти (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)
в інтересах держави в особі:
Лівадійської селищної Ради (вул. Батуріна, 8, смт Лівадія, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98655)
до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" (вул. Нагорна, 11-15, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98676)
(вул. Нагорна, 19-30, місто Алупка, Автономна Республіка Крим, 98676)
за участю третьої особи на стороні позивача:
санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України
(смт Ореанда, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98655)
за участю третьої особи з самостійними вимогами:
Верховної Ради України
(вул. Грушевського, 5, місто Київ 8, 01008)
про визнання недійсним договору;
за позовом 3-ї особи з самостійними вимогами Верховної Ради України до Лівадійської селищної Ради, товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" про визнання недійсним договору, визнання відсутності повноважень Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим щодо розпорядження і передачу в оренду земель природно-заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, а саме охоронюваних земель, що знаходяться в користуванні санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами Апарату Верховної Ради України, зобов'язання Лівадійської селищної Ради внести в рішення № 4 від 29 березня 2005 року, а саме визнання неправомірним користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторія "Нижня Ореанда" будь-якими іншими суб'єктами господарювання.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року у справі № 2-2/3508-2006 (суддя Толпиго В.І.) у позові прокурору міста Ялти в інтересах держави в особі Лівадійської селищної Ради до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС", за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання недійсним договору; за позовом 3-ї особи з самостійними вимогами Верховної Ради України до Лівадійської селищної Ради, товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" про визнання недійсним договору, визнання відсутності повноважень Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим щодо розпорядження і передачі в оренду земель природно-заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, а саме: охоронюваних земель, що знаходяться в користуванні санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами Апарату Верховної Ради України, зобов'язання Лівадійської селищної Ради внести в рішення № 4 від 29 березня 2005 року, а саме визнання неправомірним користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторія "Нижня Ореанда" будь-якими іншими суб'єктами господарювання відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року, Верховна Рада України, санаторій "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України, Лівадійська селищна рада Автономної Республіки Крим звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року, та прийняти нове рішення, яким позов Верховної Ради України задовольнити.
Сторони у справі вважають, що господарським судом рішення було прийнято з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки справа була розглянута без участі представників сторін, які належно повідомили суд про поважні причини неявки у судове засідання, призначене на 12 травня 2006 року.
Крім того, сторони вважають безпідставними посилання господарського суду, як на належний доказ - на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року, яка була прийнята у порядку розгляду адміністративної справи № 2-2/3509-2006А, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" до Лівадійської селищної ради про визнання протиправним рішення Лівадійської селищної ради від 29 березня 2005 року № 4 про відміну рішення Лівадійської селищної ради від 02 жовтня 2003 року за № 81 "Про затвердження проекту відведення та передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" земельної ділянки у довгострокову оренду, для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: смт Ореанда, у районі санаторію "Нижня Ореанда" та скасовано його.
Ухвалою від 04 квітня 2006 року у справі № 2-2/3509-2006А Севастопольський апеляційний господарський суд, залишив апеляційні скарги Лівадійської селищної ради, прокурора Автономної Республіки Крим та Верховної Ради Крим без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим без змін.
Верховна Рада України направила на адресу Вищого адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року скаргу на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року у справі № 2-2/3509-2006А, в якій зокрема просила суд зупинити виконання оспорюваних рішень судів першої та апеляційної інстанції до прийняття рішення Вищим адміністративним судом України за розглядом касаційної скарги.
Судом не були спростовані доводи Верховної Ради України про те, що під час затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 1,6000 га та передачу її у довгострокову оренду товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" терміном 49 років, Лівадійська селищна рада вийшла за межі наданих їй статтею 26 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 84 та 150 Земельного кодексу України повноважень та розпорядилась майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, і рішення про передачу землі у довгострокову оренду, повинно прийматись лише Верховною Радою України, відповідно до Закону України "Про режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України", пункту 2 Постанови Верховної Ради України "Про питання управління державним майном, яке забезпечує діяльність Верховної Ради України" від 11 травня 2000 року за № 1711-ІІІ та статті 150 Земельного кодексу України.
Судом безпідставно використано, як доказ рішення від 31 серпня 2004 року господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-4/10846-2004 за позовом Сімферопольського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" про визнання недійсними рішення Лівадійської селищної ради від 08 липня 2003 року за № 38, від 02 жовтня 2003 року за № 81 та договору оренди від 05 березня 2004 року, яким відмовлено в задоволенні позову прокурора, так, як вказане рішення не може слугувати доказом передбаченим статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 2-2/3509-2006А, оскільки у справі не брали участь Верховна Рада України та санаторій "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України.
Також, у матеріалах справи відсутні документи, які б підтвердили право комунальної власності на спірну земельну ділянку розміром 1,6 га за Лівадійською селищної радою.
Верховною Радою України надано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2006 року (суддя Толпиго В.І.) за позовом прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Лівадійської селищної Ради до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС", за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання недійсним договору; за позовом 3-ї особи з самостійними вимогами Верховної Ради України до Лівадійської селищної Ради, товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" про визнання недійсним договору, визнання відсутності повноважень Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим щодо розпорядження і передачу в оренду земель природно-заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, а саме: охоронюваних земель, що знаходяться в користуванні санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами Апарату Верховної Ради України, зобов'язання Лівадійської селищної Ради внести в рішення № 4 від 29 березня 2005 року, а саме визнання неправомірним користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторія "Нижня Ореанда" будь-якими іншими суб'єктами господарювання, в якій просить скасувати ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду.
В апеляційній скарзі Верховна Рада України вказує про передчасне прийняття судом ухвали, оскільки Верховна Рада України направила на адресу Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2000 року у справі № 2-2/3509-2006А, в якій зокрема просила суду зупинити виконання оспорюваних рішень судів до прийняття рішення Вищим адміністративним судом України за розглядом касаційної скарги.
Судовою колегією призначалося слухання справи на 27 червня 2006 року, яке було відкладено у зв'язку з клопотанням представників Верховної Ради України, Лівадійської селищної ради, санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України про неможливість бути присутніми у судовому засіданні.
Слухання справи судовою колегією було відкладено на 05 липня 2006 року. Про відкладення слухання справи представники сторін повідомлені належним чином, що підтверджується витягом з реєстру поштових відправлень Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 червня 2006 року (т.2 а.с.183).
03 липня 2006 року Верховна Рада України інформувала Севастопольський апеляційний господарський суд про неотримання ухвали про відкладення справи, вказавши при цьому про свою обізнанність про відкладення справи з інформаційних джерел суду .
Таким чином, враховуючи на те, що при відкладені справи судовою колегією одночасно було оголошено і про дату та час наступного слухання справи, судова колегія вважає, що сторонам була відома ця інформація.
Підтвердженням цього є також і телеграма позивача - Лівадійської селищної ради про відкладення слухання справи, яка призначена на 05 липня 2006 року, в якій вказується дата та час слухання справи (т.2 а.с. 155).
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальним правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи на те, що слухання справи відкладалось за клопотанням сторін, та матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.
Розглянувши справу в порядку статті 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Стаття 106 Господарського процесуального кодексу України передбачає оскарження ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку у випадках, передбачених господарсько-процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що змушували його зупинення.
Оскільки, вказана стаття не передбачає оскарження ухвали про поновлення, то така ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку. Тому, апеляційне провадження по апеляційної скарзі Верховної Ради України на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2006 року підлягає припиненню.
Прокурор міста Ялти в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКС" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2004 року про надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" земельної ділянки, площею 1,6000га, розташованої за адресою: місто Ялта, смт Ореанда, район санаторію "Нижня Ореанда".
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року затверджений проект відведення земельної ділянки площею 1,600 га і переданий товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" в довгострокову оренду строком на 49 років (т.1 а.с.18-19).
На підставі вказаного рішення, між Лівадійською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ПАКС" 05 березня 2004 року був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 1,6000 га, яка розташована за адресою: місто Ялта, смт Ореанда, район санаторію "Нижня Ореанда".
На підставі подання Управління економічної інспекції Південно-Кримського регіону Лівадійська селищна рада рішенням № 4 від 29 березня 2005 року скасувала рішення № 81 від 02 жовтня 2003 року "Про затвердження проекту відведення і передачі товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" земельної ділянки в довгострокову оренду для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: смт Ореанда, в районі санаторія "Нижня Ореанда" (т.1 а.с. 14;16).
У зв'язку з вищевикладеним, прокурор міста Ялти в інтересах держави в особі Лівадійської селищної ради вважає, що скасування рішення № 81 від 02 жовтня 2003 року про затвердження проекту відведення земельної ділянки є підставою для визнання договору оренди недійсним.
Верховна Рада України, яка виступає в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору просить визнати недійсним договір оренди від 05 березня 2004 року, визнати відсутність повноважень Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим щодо розпорядження і передачі в оренду земель природно-заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, а саме: охоронюваних земель, що знаходяться в користуванні санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України, зобов'язати Лівадійську селищну раду внести доповнення в рішення № 4 від 29 березня 2005 року, а саме визнати неправомірним користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторію "Нижня Ореанда" будь якими іншими суб'єктами господарювання.
Верховна Рада України посилається на те, що відповідно до пункту 1 Положення про санаторій "Нижня Ореанда", він є відокремленим структурним підрозділом Управління справами Апарату Верховної Ради України, який забезпечує діяльність Верховної Ради України і має в оперативному управлінні майновий комплекс, який розташований на земельній ділянці та є власністю держави і знаходиться під охороною закону. При укладенні договору оренди Лівадійська селищна Рада вийшла за межі своїх повноважень і передала земельну ділянку без погодження з Верховною Радою України, порушив вимоги статті 84 Земельного кодексу України, оскільки дана земельна ділянка є власністю держави, та складає єдину територію, яка використовувалась об'єктом, що забезпечує діяльність Верховної Ради України.
Крім того, охоронним зобов'язанням Рескомітету з охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки Автономної Республіки Крим від 15 квітня 1998 року за № ОПСП-12 на підставі статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та рішення Кримського облвиконкому від 01 грудня 1972 року № 579 санаторію "Нижня Ореанда" було передано під охорону заповідний об'єкт - парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва "Нижня Ореанда" площею 41,6 га, охоронним зобов'язанням виданим Рескомітетом з охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки Автономної Республіки Крим від 21 грудня 1999 року за № МПП-013 на підставі статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землекористувачу санаторію "Нижня Ореанда" передано під охорону заповідний об'єкт - комплекс пам'ятник природи місцевого значення "Гора Крестовая", площею 7 га (т.1 а.с. 100-101).
Відповідно до вказаних охоронних зобов'язань земельна ділянка виведена з користування санаторія "Нижня Ореанда", так як Постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1995 року № 316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим, санаторій "Нижня Ореанда" передано Верховній Раді України.
Відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України, право користування земельною ділянкою перейшло до Верховної Ради України.
Лівадійська селищна рада вийшла за межі наданих їй статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 84 Земельного кодексу України щодо повноважень та розпорядилась майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України.
Рішенням № 4 від 29 березня 2005 року Лівадійська селищна рада усунула порушені майнові права держави і поновила правовий режим земель природно - заповідного фонду, але в рішенні відсутня правова вимога, щодо визнання селищною радою недійсним договору оренди та поновлення права держави на користування земельною ділянкою санаторієм "Нижня Ореанда".
На думку третьої особи з самостійними вимогами Верховної Ради України, договір оренди є нікчемним та підлягає визнанню недійсним з моменту укладення і незалежно від рішення № 4 від 29 березня 2005 року.
Господарським судом встановлено, що рішенням Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року затверджений проект відведення земельної ділянки площею 1,6000 га, та ця земельна ділянка передана товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" в довгострокову оренду строком на 49 років. На підставі вказаного рішення між Лівадійською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ПАКС" 05 березня 2004 року був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 1,6000 га, розміщеної за адресою: місто Ялта, смт Ореанда, район санаторію "Нижня Ореанда".
На підставі подання Управління екоінспекцій Південно-Кримського регіону Лівадійська селищна рада рішенням № 4 від 29 березня 2005 року скасувала рішення № 81 від 02 жовтня 2003 року "Про затвердження проекту відведення і передачі товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" земельної ділянки в довгострокову оренду для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: смт Ореанда, в районі санаторію "Нижня Ореанда".
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року № 2-2/3509-2006А рішення 26 сесії 4 скликання Лівадійської селищної ради від 29 березня 2005 року № 4 "Про розгляд подання старшого державного інспектора виконуючого обов'язки начальника Управління економічної інспекції Південно-Кримського регіону рескомітету Автономної Республіки Крим по екології та природним ресурсам Міністерства охорони навколишнього природного середовища України по відміни рішення № 81 від 02 жовтня 2003 року "Про затвердження проекту відведення та передачі товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" земельної ділянки в довгострокову оренду для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу за адресою: смт Ореанда, в районі санаторію "Нижня Ореанда" визнано судом протиправним та скасовано.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року у справі № 2-2/3509-2006А апеляційна скарга Верховної Ради України залишена без задоволення, апеляційна скарга Лівадійської селищної ради залишена без задоволення, апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишено без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року у справі № 2-2/3509-2006 А залишено без змін.
Статті 123, 124, 126 Земельного кодексу України передбачають надання земельних ділянок юридичним особам в постійне користування, передача в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, отримання документа, підтверджуючого право на неї, забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом, право оренди земельної ділянки оформляються договором.
Земельний кодекс України не передбачає можливість якого-небудь використання землі без правовстановлюючих документів.
Тому, висновки господарського суду про відсутність підстав щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, є правомірними.
Судова колегія не може погодитися з твердженням апелянтів про безпідставність посилань господарського суду в рішенні на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року у справі № 2-2/3509-2006А, якими визнано протиправними рішення Лівадійської селищної ради від 29 березня 2005 року № 4 про відміну рішення Лівадійської селищної ради від 02 жовтня 2003 року за № 81 "Про затвердження проекту відведення та передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" земельної ділянки у довгострокову оренду для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу , який розташований за адресою: смт Ореанда у районі санаторію "Нижня Ореанда", оскільки, законність рішення, прийнятого 29 березня 2005 року Лівадійською селищною радою за № 4 має суттєве значення для оцінки питання дійсності договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі відміненого рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 жовтня 2003 року.
Вказавши рішення судів як на підставу для відмови в задоволенні позову прокурору міста Ялти, господарським судом прийняті ті факти, що були встановлені під час розгляду справ та вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як і передбачено статтею 35 Господарського процесуального кодексу України.
Правомірними, на думку судової колегії є висновки господарського суду щодо відмови у задоволенні вимог Верховної Ради України про визнання відсутності повноважень Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим щодо розпорядження і передачі в оренду земель природно-заповідного фонду, які забезпечують діяльність Верховної Ради України, а саме - охоронюваних земель, що знаходяться в користуванні санаторію "Нижня Ореанда" Управління справами Апарату Верховної Ради України та вимоги про зобов'язання Лівадійської селищної Ради внести доповнення в рішення № 4 від 29 березня 2005 року, а саме визнання неправомірним користування даною земельною ділянкою, яка знаходиться під охоронним зобов'язанням санаторію "Нижня Ореанда" будь-якими іншими суб'єктами господарювання.
Матеріали справи містять надане апелянтом рішення Ялтинського міськвиконкому від 23 квітня 1958 року за № 12 про затвердження меж та розмірів землекористування санаторія "Нижня Ореанда", на підставі якого виданий акт на право постійного користування землею.
Але, представник Верховної Ради України в своїх поясненнях вказує на те, що майновий комплекс санаторія "Нижня Ореанда" був переданий Верховній Раді України згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 1995 року № 316.
Відповідно, юридична особа, яка була вказана користувачем у Державному акті на право постійного користування землею 1958 року припинила своє існування.
В подальшому, санаторій був ліквідований без правонаступництва про що свідчить ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що є сьогодні в санаторії - 26171756, тоді як на печатці санаторія проставленій при підписанні охоронних зобов'язань вказаний зовсім інакший код - 16501945.
Довідками наданими Головним Управління статистики в Автономній Республіки Крим від 28 вересня 2005 року підтверджується ліквідація 28 лютого 2001 року санаторію "Нижня Ореанда" виконавчим комітетом Ялтинської міської ради.
З вказаного вбачається, що нове підприємство - санаторій "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України не є тією юридичною особою, якій була надана у користування земельна ділянка. Оскільки, згідно пункту 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 "Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника".
Згідно з положеннями чинного Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється в випадку припинення діяльності підприємства. Ліквідація підприємства є тим юридичним фактом, з настанням якого припиняється право постійного користування землею.
У зв'язку з цим, державний акт на право постійного користування виданий 15 травня 1958 року об'єднаному санаторію "Нижня Ореанда" Четвертого Управління при Міністерстві охорони здоров'я СРСР, не є документом, передбаченим статтями 125,126 Земельного кодексу України, що посвідчує право саме Управління справи Апарату Верховної Ради України (як юридичної особи структурним підрозділом якої є Санаторій "Нижня Ореанда") на постійне користування вказаною у ньому земельною ділянкою. Земельним Кодексом України встановлений нерозривний зв'язок між виникненням права постійного користування земельною ділянкою і обов'язковим отриманням землекористувачем документа, що посвідчує його право на постійне користування землею та його державною реєстрацією.
Таким чином, Лівадійській селищній раді не було необхідності припиняти право санаторію "Нижня Ореанда" на землекористування, оскільки у останнього такого права немає.
Згідно статті 123 Земельного кодексу України, юридичні особи зацікавлені в отриманні земельної ділянки звертаються з відповідним клопотанням до місцевої ради, що мають право надавати земельні ділянки.
Санаторій "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України у 2002 році звернувся до Лівадійської селищної ради та 29 жовтня 2002 року рішенням 7 сесії 24 скликання за № 31 отримав дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на якій розташовані будинки санаторію, орієнтованою площею 43 га.
В частині "безпідставного використання" судом, як доказу рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2004 року у господарській справі № 2-4/10846-2004 тому, що спір між іншими сторонами, відносно інакшого предмету спору, відповідач так і не надав суду доказів, які б спростували висновки, викладені у вказаному рішенні.
Процесуальним законодавством України на кожну сторону покладається обов'язок довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Безпідставними є і твердження апелянтів, що Лівадійська селищна рада при вилученні земель з користування санаторія "Нижня Ореанда" не мала повноважень на це. Оскільки, земельна ділянка на якій розташований санаторій, згідно статті 84 Земельного Кодексу України, належить до земель державної власності, що використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України і не можуть знаходитися у комунальній чи приватній власності, оскільки встановивши, що фактично у санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України право постійного користування земельною ділянкою відсутнє.
Лівадійською селищною радою рішення про надання земельної ділянки, що знаходилась у користуванні санаторія "Нижня Ореанда" прийняте в межах повноважень, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження з розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Оскільки розмежування земель не проведено, Лівадійська селищна рада прийняла рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки в межах повноважень, наданих їй Земельним кодексом України.
В частині віднесення скаржником спірної земельної ділянки до земель державної власності, що не може перебувати у комунальній власності бо об'єктами є природно-заповідного фонду, що мають національне та загальнодержавне значення.
Земельним кодексом України передбачений поділ земель на категорії у відповідності з їх основним цільовим призначенням. Такими землями є: землі природно-заповідного фонду, та землі оздоровчого та рекреаційного призначення. Віднесення земель до тої чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування у відповідності з їх повноваженнями.
Відповідно до статей 44, 45 Земельного кодексу України, до складу земель природно-заповідного фонду відносяться природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятники природи, заповідні урочища), а також штучно утворені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки пам'ятники садово-паркового мистецтва) і вони можуть знаходитись в державній, комунальній та приватній власності.
Питання віднесення спірної земельної ділянки до земель, що входять до складу парку пам'ятники садово-паркового мистецтва "Нижня Ореанда" розглядалося господарським судом Автономної Республіки Крим за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів та 31 серпня 2004 року у справі № 2-4/108-2004 було прийнято рішення, яким у позові відмовлено, та встановлено, що надана товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" земельна ділянка не знаходиться на території об'єкту природно-заповідного фонду і рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02 січня 2003 року про надання її в оренду відповідає законодавству України.
Вказане рішення набуло законної сили, та не оскаржувалося.
Відповідно порушень господарським судом норм процесуального права, а саме: розгляд справи у відсутності представників сторін, судова колегія не може погодитися з доводами апелянтів, оскільки, господарським судом відмовлено у задоволенні клопотань сторін про відкладення слухання справи, яке було призначено на 12 травня 2006 року, суду надані докази, що сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, за час розгляду справи була призначена велика кількість судових засідань, в яких прийняли участь представники всіх сторін, а також прийняті до уваги пояснення спеціалістів державних установ, що надало можливість суду обговорити усі обставини справи, а сторонам надати всі наявні у них докази для обгрунтовання своїх позицій.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 79, 80, частиною 1 статті 101, частиною 1 статті 103, 105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Верховної Ради України, санаторія "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України, Лівадійської селищної Ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року у справі № 2-2/3508-2006 залишити без змін.
3. Апеляційне провадження по апеляційній скарзі Верховної Ради України на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2006 року у справі № 2-2/3508-2006 припинити
Головуючий суддя Н.П. Горошко
Судді В.В.Сотула
В.М. Плут