Справа № 355/610/13-к Головуючий у І інстанції Коваленко

Провадження № 11-кп/780/197/13 Доповідач у 2 інстанції Димарецький В.М.

Категорія 18 05.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - ОРЛА А.І.,

суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та ІВАНОВОЇ І.В.,

при секретарі ВОЛКОТРУБ О.О., за участю прокурора КРАСКІВСЬКОГО В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И Л А:

09 квітня 2013 року до Баришівського районного суду Київської області від Баришівського міжрайонного прокурора надійшли обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою про примирення у кримінальному провадженні № 12013100070000210 відносно ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2013 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013100070000210 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України повернуто прокурору Баришівської міжрайонної прокуратури Київської області.

В обгрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції в своїй ухвалі послався на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 щодо його оформлення не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а також на невідповідність додатків обвинувального акту вимогам ст. 109 КПК України щодо їх змісту.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Апелянт вважає висновки суду помилковими з огляду на таке. Зі змісту ч. 5 ст. 474 КПК України вбачається, що суд самостійно роз'яснює обвинуваченому перелічені в цій статті права під час проведення підготовчого судового засідання, в тому числі право мати захисника, на отримання безоплатної правової допомоги у порядку та випадках, передбачених законом або захищатися самостійно. Однак суд, не розпочавши підготовче засідання з розгляду та затвердження угоди про примирення та не роз"яснивши вищевказані права обвинуваченій, наперед вирішив, що під час досудового розслідування ОСОБА_2 не повідомлялось про її права, як підозрюваній. У той же час ч. 3 ст. 276 КПК України встановлено, що у випадках, передбачених ч. 1 цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваного про його права, передбачені ст. 42 КПК України. Частиною 8 вказаної статті передбачено, що підозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення. Таким чином, у кожному випадку повідомлення особі про підозру, в тому числі в даному, слідчим повідомляється підозрюваному про його права та обов'язки, про що також відмічається у повідомленні про підозру. У реєстрі, що доданий до обвинувального акту, в розділі ,,Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення" під порядковим номером 1 зазначено, що 14.03.13 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру, а отже презюмується, що їй роз'яснено її права, як підозрюваної. Також не можна погодитись з ухвалою суду, в тій частині, що реєстр не містить даних про всі процесуальні рішення, прийняті під час даного кримінального провадження, зокрема щодо відсутності даних про прийняття слідчим справи до свого провадження, передачу справи іншому слідчому чи створення слідчої групи, адже КПК України в редакції 2012 року не містить такого поняття, як кримінальна справа та прийняття справи до провадження, оскільки досудове розслідування відповідно до вимог ст.ст. 36,39,214 КПК України проводиться на підставі доручення прокурора або начальника органу досудового розслідування. В зазначеному реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про доручення розслідування вказаного провадження іншому слідчому та створення слідчої групи, оскільки вказані процесуальні рішення по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_2 не приймались, зазначене провадження розслідувалось лише слідчим Семенішиним О.В. Твердження суду щодо неповноти внесення відомостей про всі процесуальні дії до реєстру матеріалів досудового розслідування є необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 314-317 КПК України на підготовчому судовому засіданні суд не має в своєму розпорядженні матеріалів кримінального провадження, крім тих, які зазначені в ч. 4 ст. 291 КПК України і не може прийти до такого висновку. Під час досудового розслідування між обвинуваченою та потерпілим укладено угоду про примирення, яку разом із обвинувальним актом прокурором направлено до суду для затвердження відповідно до вимог ч. 1 ст. 474 КПК України. Розгляд угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання. Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 474 КПК України суд, перевіривши угоду на відповідність КПК України та закону приймає рішення про її затвердження і ухвалює на її основі обвинувальний вирок або відмовляє в затвердженні угоди. Проте судом під час підготовчого судового засідання не визначено своєї позиції щодо укладеної сторонами угоди про примирення. Крім того, потерпілий ОСОБА_3 до суду не з"явився, причини його неявки при проведенні підготовчого судового засідання на підставі обвинувального акту з угодою про примирення судом не з"ясовувались, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 474 КПК України. Апелянт вважає, що відповідно до вимог ст.ст. 314, 474 КПК України, у разі надходження до суду обвинувального акту з укладеною сторонами угодою про примирення рішення про повернення обвинувального акту прокурору не могло прийматися. До того ж законодавцем питання, які розглядаються на підготовчому судовому засіданні розміщені в ст. 314 КПК України в логічній послідовності, при цьому питання щодо затвердження угоди або відмови в її затвердженні визначено у п. 1 ч. 3 вказаної статті, а питання повернення обвинувального акту прокурору, передбачено у п.3 ч. 3 даної статті. Однак суд, порушуючи вимоги ст. 314 КПК України та вимоги ст.ст. 474, 475 КПК України не провів підготовче судове засідання з розгляду наявної в провадженні угоди. Автор апеляції вважає допущені судом першої інстанції порушення істотними, а тому просить ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2013 року скасувати і направити зазначене провадження до суду першої інстанції для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено вивченням матеріалів підготовчого судового засідання, обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 до суду надійшов разом з угодою про примирення між обвинуваченим та потерпілим, яку разом із обвинувальним актом прокурором було направлено до суду для затвердження відповідно до вимог ч. 1 ст. 474 КПК України.

Розгляд угоди згідно ч.2 ст. 474 проводиться судом під час підготовчого судового засідання. Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 474 КПК України суд, перевіривши угоду на відповідність КПК України та закону приймає рішення про її затвердження і ухвалює на її основі обвинувальний вирок або відмовляє в затвердженні угоди.

Проте судом першої інстанції в супереч вищевказаним вимогам закону під час підготовчого судового засідання, як правильно вказує на це апелянт, не визначено своєї позиції щодо укладеної сторонами угоди про примирення і не прийнятого ніякого рішення. Крім того, потерпілий ОСОБА_3 до суду не з"явився, причини його неявки при проведенні підготовчого судового засідання на підставі обвинувального акту з угодою про примирення судом не з"ясовувались, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 474 КПК України.

Посилання в ухвалі суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України є безпідставними, оскільки вивченням обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 встановлено, що він, в супереч ствердженням суду першої інстанції не містить порушень та недоліків, які б були підставою для повернення його прокурору.

Також є слушними і доводи апелянта щодо недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки відповідно до ст. 314 КПК України недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо незаконності ухвали суду 1-ї інстанції та приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню, а ухвала суду щодо ОСОБА_2 - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 419, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2013 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013100070000210 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України повернуто прокурору Баришівської міжрайонної прокуратури Київської області, скасувати та направити вказані матеріали кримінального провадження до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 314, 315, 316, 474 КПК України.

Головуючий

Судді: