Справа № 2/425/232/13

Провадження № 22ц/782/2169/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Гаврилюка В.К.

суддів: Коротенка Є.В., Темнікової В.І.

при секретарі : Дьяковській О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в особі Інституту хімічних технологій (м. Рубіжне)

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2013 року

за позовом ОСОБА_2 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в особі Інституту хімічних технологій (м. Рубіжне) про стягнення компенсації та одноразової допомоги,-

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2013 року позивач звернулася із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що вона є дитиною, позбавленої батьківського піклування та має право відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів та компенсації на одяг та взуття у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які має сплатити вищий навчальний заклад Інститут хімічних технологій (м. Рубіжне), в якому вона навчалася, проте відповідач незаконно відмовив їй у виплаті належних сум, а тому просила суд про стягнення грошової компенсації на придбання одягу та взуття в розмірі 680,00 гривень та одноразової грошової допомоги в розмірі 6882,00 гривень.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Східноукраїнського Національного Університету імені Володимира Даля в особі Інституту хімічних технологій Східноукраїнського Національного Університету імені Володимира Даля (м. Рубіжне) на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі, необхідному для придбання одягу та взуття у сумі 680,00 (шістсот вісімдесят) гривень та одноразову грошову допомогу в сумі 6264,00 (шість тисяч двісті шістдесят чотири) гривні, а також судовий збір в сумі 210,65 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, яки беруть участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на основу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_2 була дитиною, позбавленої батьківського піклування, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Брянківської міської ради народних депутатів № 225, довідкою Кремінської опікунської ради від 10.09.2001 року (а.с. 3, 4, 5). ОСОБА_2 навчалася за державним замовленням в Інституті хімічних технологій (м. Рубіжне) Східноукраїнського Національного університету імені Володимира Даля, який закінчила у 2012 році за ступенем бакалавр.

У серпні місяці 2012 року після працевлаштування позивач звернулася до директора інституту з заявою про сплату їй грошової компенсації на придбання одягу, взуття, м'якого інвентарю та обладнання, а також одноразової грошової допомоги, яка належить їй до сплати як особі з числа дітей, позбавлених батьківського піклування відповідно до п.п. 4 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 р. (а.с. 8). На підтвердження працевлаштування надала інституту копію трудової книжки, трудовий договір та копію наказу про прийом на роботу (а.с. 8-12). Відповідно до наказу № 2 від 23.08.2013 року позивачка була прийнята продавцем продовольчих товарів з 23.08.2012 року по трудовому договору № 12111200367 від 23.08.2012 року, який зареєстровано в Рубіжанському центрі зайнятості, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3. 23.08.2012 року між ФОП ОСОБА_3, як працедавцем, та ОСОБА_2. як працівником, було укладено трудовий договір, який 23.08.2012 року було зареєстровано в Рубіжанському міському центрі зайнятості. Копія трудової книжки була засвідчені печаткою ФОП ОСОБА_3 та підписом з написанням відмітки «Копия верна». Проте, відповідачем було відмовлено позивачу у прийомі документів з причини неналежного їх оформлення та запропоновано усунути перелічені недоліки

15.01.2013 року позивачка вдруге звернулася до інституту з заявою про виплату належних їй сум та додала до заяви той самий перелік документів, з такими же самими недоліками. Відповідачем було відмовлено позивачу з тих підстав, що протягом 2012 року її заява про виплату грошових коштів офіційно до канцелярії інституту не надходила, така заява надійшла тільки 15.01.2013 року по закінченню фінансового 2012 року, в якому позивачка закінчила навчання, тому виплата грошових коштів у новому бюджетному періоді є неможливою та суперечить вимогам законодавства (а.с. 6, 7).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Підпунктом 4 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено, що учням, студентам з числа дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м'який інвентар і обладнання на суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу та взуття.

Позивач зверталася з заявою про сплату допомоги та компенсації до інституту у серпні 2012 року, ця обставини визнана відповідачем. Проте, в період з серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року допомога їй сплачена не була.

Доводи апелянта про те, що відповідно до листа Міністерства освіти і науки України № 10/2-490 від 08.07.2009 року виплати одноразової грошової допомоги здійснюються навчальним закладом до кінця фінансового року, в якому особою закінчено навчальний заклад не заслуговують на увагу, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року не встановлено будь-яких обмежень щодо виплати належних дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування грошової допомоги та компенсацій, також п.п. 4 п. 13 зазначеної постанови визначено, що передумовою виплати компенсації є бажання випускника навчального закладу.

Апелянтом не надано будь-якіх доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на отримання компенсації та одноразової допомоги.

Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку, що позивач мала право на отримання грошової компенсації на придбання одягу, взуття, м'якого інвентарю та обладнання, а також одноразової грошової допомоги.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в особі Інституту хімічних технологій (м. Рубіжне) відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :