НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2013 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.,

секретаря Кравченко О.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Хребтової Л.Л.

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Садового Товариства «Університет», третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, визнання незаконною бездіяльності, усунення порушень прав власника, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування збитків, відшкодування завданої моральної шкоди, зустрічним позовом Садового Товариства «Університет» до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2002 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Садового Товариства «Університет» про стягнення матеріальної шкоди, зобов'язання укласти договір платного земельного сервітуту (а.с.2 т.1).

18.12.2003 року позивач ОСОБА_4 звернулася з уточненим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди. (а.с.11 т.1))

10.03.2005 року позивач звернулася до суду з уточненим позовом до Садового Товариства «Університет» про відшкодування завданої шкоди, зобов'язання вчинити дії, зобов'язання укласти тимчасовий договір земельного сервітуту. (а.с.75 т.1)

06.04.2005 року Садове Товариство «Університет» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту (а.с.79 т.1)

27.02.2006 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з уточненим позовом до Садового Товариства «Університет» про зобов'язання вчинити дії, відшкодування завданої майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди. (а.с.122 т.1)

30.11.2006 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з уточненим позовом до Садового Товариства «Університет», третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, усунення порушень прав власника, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування збитків, відшкодування завданої моральної шкоди. (а.с.147 т.1)

Ухвалою суду від 06.03.2007 року було закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_4 до Садового Товариства «Університет» про укладення договору сервітуту, а також про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5 сум моральної шкоди, в зв'язку з відмовою позивача від зазначених позовних вимог.

23.08.2012 року позивач ОСОБА_4 звернулася з уточненим позовом до Садового Товариства «Університет», третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, визнання незаконною бездіяльності, усунення порушень прав власника, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування збитків, відшкодування завданої моральної шкоди. (а.с.9 т.2).

Таким чином, судом розглядалися позовні вимоги ОСОБА_4 до Садового Товариства «Університет», третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, визнання незаконною бездіяльності, усунення порушень прав власника, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування збитків, відшкодування завданої моральної шкоди, зустрічним позовом Садового Товариства «Університет» до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_4 посилалася на те, що Садове товариство «Університет» було засноване у 1989 році.

Членами зазначеного товариства були її чоловік ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_1

Після смерті чоловіка вона стала членом садового товариства і дві земельні ділянки були поєднані в одну, в 1996 році вона приватизувала зазначену земельну ділянку, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ДПН в 001250 від 29 січня 1997 року.

Садовим товариством «Університет» була проведена система поливу, яка здійсненна з порушеннями, що полягає у відхиленні розкладки труб від проекту.

За проектом головна магістральна труба діаметром 150 мм. повинна бути прокладеною вздовж головної дороги, але проект прокладки труб по території садового товариства був змінений, магістральна труба була прокладена по садових ділянках, в тому числі і по її земельній ділянці.

Прокладка труби була здійснена без її згоди, вона заперечувала проти дій садового товариства.

На теперішній час магістральна труба проходить по середині її земельної ділянки, яка прокладена без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. На її звернення до голови садового товариства ОСОБА_3, останній реагував з агресією, образами та загрозами.

13.07.2002 року вона вручила голові садового товариства ОСОБА_3 заяву-претензію на адресу правління товариства про відшкодування їй матеріальної шкоди, але відповіді не отримала.

Позивач зазначила, що для водопостачання її земельної ділянки магістральна труба не потрібна. Під час приватизації нею земельної ділянки голова садового товариства ОСОБА_3 не надав інспектору земельних ресурсів проекту прокладки магістральної труби, який виконаний проектною організацією та затверджений загальними зборами садового товариства.

Позивач зазначила в заяві, що знаходження труби на її земельній ділянці порушує її права, як власника. Статтею 154 ЗК України передбачено, що без згоди власника його майно не може використовуватися для громадських потреб, ніхто не має права втручатися у здійснення власником повноважень щодо володіння користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Знаходження труби на земельній ділянці завдає їй матеріальну та моральну шкоду, оскільки труба покрита іржею, влітку труба нагрівається, це призводить до погіршення якості ґрунтового покриття, гибелі рослин, вона не може використовувати земельну ділянку під трубою, та смугою землі, що прилягає до труби. В зв'язку з цим, вона не отримує певні доходи (у вигляді урожаю), які могла отримувати використовуючи зазначену земельну ділянку.

Позивач зазначила, що ціна за користування земельною ділянкою визначається позивачем як власником, в Україні не існує обмежень чи мінімально визначених цін користування землею, що випливає з норм Закону України «Про оренду». Вартість незаконного користування її власною земельною ділянкою вона пов'язує з щорічною вартістю земельної ділянки у термін з 1999 року по 2011 рік.

Моральну шкоду обґрунтовує тим, що дії та бездіяльність голови садового товариства ОСОБА_3 змусило її звернутися до суду, крім того, моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала в зв'язку із знаходженням труби на її земельній ділянці, порушенням її права на використання належної їй земельної ділянки. Вона зазнає незручність, також, душевні страждання викликаються відчуттям безпомічності, приниження, неможливістю спокійно працювати на земельній ділянці, відпочивати там. Моральна шкода завдана їй ще й фізичними стражданнями - болем, який вона зазнала, коли падала, переступаючи через трубу, змушена докладати додаткові фізичні зусилля, відчуває напругу через можливість нових травм. Було порушене її право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном - земельною ділянкою.

Статтею 41 Конституції України гарантована непорушність права приватної власності.

Також, ст.4 Закону України «Про власність» який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, визначалося, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном.

Згідно до ст. 51 Закону України «Про власність» збитки, заподіяні власнику землі, підлягають відшкодуванню на загальних підставах, власник земельної ділянки має право на компенсацію, пов'язану із зниженням якості землі, викликаним діяльністю підприємств, організацій

В зв'язку з наведеним, в позовній заяві позивач просила суд:

-визнати незаконними та такими, що порушують її право власності та її майнові права дії Садового товариства «Університет», які призвели до незаконного знаходження труби-водовода на її приватизованій садовій ділянці;

-зобов'язати Садове товариство «Університет» терміново убрати магістральну трубу-водовід, що незаконно знаходиться на її приватизованій садовій земельній ділянці, чим частково відновити стан її земельної ділянки;

-стягнути з Садового товариства «Університет» на її користь на відшкодування збитків 1000 грн., як витрат, що вона мусить зробити для відновлення ґрунтовного покриття, 6 000 грн. упущеної вигоди, яка полягає в доходах, що вона могла б реально одержати у вигляді компенсації за користування земельною ділянкою для потреб інших членів садового товариства «Університет», а також 1500 грн. у вигляді не отриманого урожаю, а всього - 8 500 грн.

-визнати незаконною бездіяльність Садового товариства «Університет» що полягало у залишення без відповіді її звернення до правління Садового товариства «Університет» від 13.07.2002 року вх.№ 2 і в залишення невирішеним питання щодо порушення її права власності;

- стягнути з Садового товариства «Університет» на її користь 6 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди що заподіяна їй незаконною бездіяльністю відповідача при виконання ОСОБА_3 обов'язків голови садового товариства і 6 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за порушення в Садовим товариством «Університет» її права власності.

Садове товариству «Університет» в зустрічній позовній заяві посилалося на те, що товариство було засноване 18 жовтня 1988 року, членами садового товариства з 1989 року були чоловік позивачки ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_1, які користувалися двома земельними ділянками.

Після заснування товариства, його членами були проведені роботи з проведення доріг, поливної системи, освітлення. Спорудження системи поливу здійснювалося на підставі рекомендації проекту, виходячи з матеріальних та технічних можливостей товариства. На підставі рішення зборів садового товариства, трубопровід прокладався по межі ділянок, а в окремих випадках, за погодженням з користувачами - по території їх земельних ділянок.

Магістральна труба діаметром 150 мм. проходила по межі між земельними ділянками чоловіка позивачки ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_1

Після смерті чоловіка позивач ОСОБА_4 була прийнята в члени садового товариства, також, її дочка відмовилася від земельної ділянки на користь позивачки. Позивач ОСОБА_4 знала про наявність труби на межі земельних ділянок, погодилася на знаходження зазначеної труби, тому, земельні ділянки були об'єднані в один.

В 1996 році ОСОБА_4, в порядку приватизації, була передана у власність зазначена земельна ділянка. Претензій з приводу знаходження труби позивач не пред'являла, але, в теперішній час, вимагає перенесенн зазначеною труби.

Водна магістраль обслуговує всіх членів садового товариства, в зв'язку з чим, у відповідності до ст.ст. 98, 100 Земельного кодексу України є всі підстави для встановлення сервітуту - тобто, права користування товариством земельною ділянкою ОСОБА_4

Садове товариство «Університет» в зустрічному позові також посилалося на те, що ОСОБА_4 не перестала бути членом садового товариства, тому, відповідно до ст. 4 Статуту, повинна виконувати передбачені статутом обов'язки, але, членські внески не сплачує, не утримує земельну ділянку в належному стані

В зв'язку з наведеним, Садове товариству «Університет» в зустрічній позовній заяві просило суд встановити безоплатний та постійний земельний водний сервітут по відношенню земельної ділянки, розташованого в Садовому товаристві «Університет», який належить ОСОБА_4

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що, загальними зборами товариства 11.05.1988 року був прийнятий Статуту Садового товариства «Університет», який зареєстрований виконавчим комітетом Новомосковського району 18.10.1988 року. (а.с.21.1)

Садове товариство «Університет» пройшло відповідну державну реєстрацію, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.110 т.1)

13 вересня 1996 року Садове товариство «Університет» отримало Державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 9,25 га., для розміщення колективного саду на території Мар'янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.113 т.1).

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими сторонами, які беруть у справі, не підлягають доказуванню.

Так, сторонами не оспорювалися, були визнані, а тому, не підлягають доказуванню наступні обставини, а саме, що позивач ОСОБА_4 з 1996 року є членом Садового товариства «Університет». Членами зазначеного товариства з 1989 року були чоловік позивачки ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_1, які користувалися двома земельними ділянками під НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно. В 1992 році по території садового товариства була прокладена магістральна труба діаметром 150 мм. для поливу земельних ділянок, зазначена труба проходила по межі між земельними ділянками чоловіка позивачки ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_1 НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Крім того, судом встановлено, що у відповідності до протоколу № 9 загальними зборами Садового товариства «Університет» 25 грудня 1991 року розглядалося питання щодо прокладки труб, винесено рішення, провести прокладку труб по межі між НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ділянками. (а.с.41 т.1)

Згідно до протоколу № 66 засіданням правління Садового товариства «Університет» 22.06.1996 року було прийнято рішення, в зв'язку з смертю користувача земельної ділянки оформити земельну ділянку НОМЕР_2 на дружину - ОСОБА_4, а також, об'єднати ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.51,52)

Судом встановлено, позивач ОСОБА_4 в наступному, стала власником земельної ділянки площею 0,119 га., що розташована на території Садового товариства «Університет» Мар'янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується державний актом на право приватної власності на землю, виданим 29.01.1997 року (а.с.7 т.1).

Сторонами не заперечувався та визнаний той факт, що магістральна треба діаметром 150 мм. проходить по середині земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_4

Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання незаконними та такими, що порушують її право власності та її майнові права дії Садового товариства «Університет», які призвели до незаконного знаходження труби-водовода на її приватизованій садовій ділянці, суд приходить до наступного.

Оскільки правовідносини виникли у 1992 році, суд застосовує норми ЦК України (в редакції 1963 року).

Судом встановлено, що позивачці було відомо про наявність магістральної труби на її ділянці з 1996 року (рік вступу в члени товариства), а з позовом ОСОБА_4 звернулася тільки у 2002 році,

Згідно до ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Згідно до ст.75 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

На підставі ст. 80 ЦК України, (в редакції 1963 року), закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Крім того, у відповідності до ст. 5 ЦК України (в редакції 1963 року) цивільні права охороняються законом.

Оскільки магістральна труба була прокладена у 1992 році, а позивач ОСОБА_4 стала членом садового товариства (і користувачем земельної ділянки) тільки у 1996 році, дії товариства станом на 1992 рік ніяким чином не зачіпали і не стосувалися інтересів позивача ОСОБА_4, яка не була членом садового товариства, не була ні власником ні користувачем спірної земельної ділянки.

В зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання, що дії Садового товариства «Університет» щодо прокладення труб станом на 1992 рік не порушували жодного права позивача, тому, не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог щодо покладення на відповідача зобов'язання терміново убрати магістральну трубу-водовід, що незаконно знаходиться на її приватизованій садовій земельній ділянці, чим частково відновити стан її земельної ділянки, суд приходить до наступного.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що 29.01.1997 року позивач ОСОБА_4 стала власником спірної земельної ділянки, на якій заходиться магістральна труба.

Органом, який виготовлялася документація щодо приватизації земельної ділянки, не вносилися відомості щодо знаходження на земельній ділянці труби, що підтверджується планом зовнішніх меж земельної ділянки.

Суд також, вважає, що посилання позивача на норми ст. 51 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення правовідносин, є необґрунтованими, оскільки, зазначеною нормою законодавства було встановлено, що громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку.

Як встановлено судом, позивачка не позбавлялася права власності на земельну ділянку.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

У відповідності до Закону України «Про власність», власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст. 316, 319 ЦК України, ст. 90 ЗК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки зазначені правовідносини є триваючими, труба знаходиться на земельній ділянці до теперішнього часу.

В той же час, у відповідності до п.19 Статуту Садового товариства «Університет», прийнятого загальними зборами 11.05.1988 року і зареєстрованого виконавчим комітетом Новомосковського району 18.10.1988 року, члени садового товариства зобов'язані виконувати вимоги статуту, рішення загальних зборів та правління садового товариства (а.с.21 т.1).

В зв'язку з наведеним, позивач ОСОБА_4, як член садового товариства, повинна виконувати вимоги статуту, рішення загальних зборів та правління садового товариства.

Як зазначалося вище, що у відповідності до рішення загальних зборів Садового товариства «Університет» від 25 грудня 1991 року протокол № 9, розглядалося питання щодо прокладки труб, винесено рішення, провести прокладку труб по межі муж НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ділянками. (а.с.41 т.1)

В зв'язку з наведеним. суд приходить до переконання, що позивач повинна виконувати рішення загальних зборів товариства.

Судом встановлено, що рішення зборів позивачкою не оскаржувалося, позови щодо визнання недійсними рішень не пред'являлися, рішення зборів не визнавалися недійсними.

Крім того, в обґрунтування своїх вимогпозивач посилалася на те, що прокладка труб була проведене не у відповідності до проекту.

У відповідності до ст. 10, 60 ЦПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Позивачкою не надано суду доказів, що фактичне розташування труб не відповідає проекту,

Відповідно до ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, що приймають участь у справі.

Суд приходить до переконання, що відповіді на питання відповідності розташування труб і проекту, потребують спеціальних знань, але позивачкою не ставилося питання про призначення експертизи, що позбавляє суд можливості зробити висновок про невідповідність проекту фактичного розташування труб.

В зв'язку з наведеним. суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині не підлягають задоволенню.

В зв'язку з наведеним, також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення збитків, упущеної вигоди, сум вартості не отриманого урожаю.

Суд приходить до переконання, що позивач вправі звертатися до відповідача з питанням про укладення договору оренди тієї частини земельної ділянки, на якій знаходиться труба або встановлення платного земельного сервітуту.

Стосовно вимог позивача про визнання незаконною бездіяльності Садового товариства «Університет» що полягало у залишення без відповіді її звернення до правління Садового товариства «Університет» від 13.07.2002 року вх.№ 2 і в залишення невирішеним питання щодо порушення її права власності; суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.07.2002 року за вх. № 2 позивач ОСОБА_4 звернулася до правління Садового товариства «Університет» з заявою - претензією, згідно до якої, просила виплатити їй компенсацію к якості відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 000 грн. за використання належної їй земельної ділянки площею 33 кв.м. на якій знаходиться магістральна водопровідна труба за період з 1996 по 2001 роки , а також, починаючи з 2002 року виплачувати щорічно 500 грн. за використання зазначеної земельної ділянки (а.с.8 т.1)

Зазначена заява містить, фактично, пропозицію щодо укладення договору оренди (платного сервітуту) земельної ділянки.

Згідно до ст. 156 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо пропозиція укласти договір зроблена в письмовій формі без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом нормально необхідного для цього часу.

З наведеного вбачається, що особа, щодо якої зроблена пропозиція укласти договір, має право (а не обов'язок) надати свою згоду, або заперечувати пропозицію. В разі неотримання відповіді, сторона, яка звернулася з пропозицією, має право, на звернення до суду з питанням про укладення договору оренди або встановлення платного земельного сервітуту.

В зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання, що вимоги позивача в цій частині не обґрунтовані, а тому, не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо відшкодування завданої моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, заподіяна фізичній особі, відшкодовується особою, яка заподіяла її.

На підстав ст. 23 ЦК України, моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких зазнала особа в зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї або членів її сім'ї, знищенням чи пошкодженням майна, ушкодженням здоров'я, тощо.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем - Садовим товариством «Університет», не порушувалися права позивача, Садове товариство діяло в межах Статуту товариства, суд приходить до переконання, що не виникло і підстав для відшкодування моральної шкоди і в задоволенні зазначеної частини вимог також належить відмовити..

Стосовно зустрічних позовних вимог Садового товариства «Університет» про встановлення земельного сервітуту, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є , крім іншого, право користування (сервітут).

Згідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

У відповідності до ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Згідно до ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

У відповідності до ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Аналогічні приписи містяться і в ст.ст. 98, 99, 100 Земельного Кодексу України, зазначені види земельного сервітуту, а саме, а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

В позовній заяві Садове товариство «Університет» просило суд встановити безоплатний та постійний земельний водний сервітут по відношенню земельної ділянки, розташованої в Садовому товаристві «Університет», який належить ОСОБА_4

Суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступного.

Як зазначалося вище, ст. 402 ЦК України, у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З зазначеної норми закону вбачається, що сторони, які зацікавлені у укладенні договору сервітуту, повинні розглянути умови зазначеного договору, в разі погодження - укласти зазначений договір і тільки в разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом.

В порушення вимог ст. 402 ЦК України, позивачем за зустрічним позовом, тобто, Садовим товариством «Університет», взагалі не надано суду жодного доказу звернення до ОСОБА_4 з питанням про становлення сервітуту, доказів звернення до ОСОБА_4 з пропозицією укласти договір сервітуту, не надано доказів того, які є істотні умови такого договору, не надано доказів того, що ОСОБА_4 відмовилася від укладення договору, або між сторонами не була досягнута домовленість щодо істотних умов зазначеного договору.

Крім того, земельна ділянка ОСОБА_4 становить площу 0,119 га., але Садовим товариством не надано доказів та обґрунтувань наявності необхідності користування всією земельною ділянкою ОСОБА_4 Діаметр труби, яка проходить по земельній ділянці становить 150 мм., але, садовим товариством не зазначено в позові та не надано доказів того, яку площу земельної ділянки ОСОБА_4 займає труба і щодо якої площі земельної ділянки необхідно встановити сервітут (з урахуванням площі земельної ділянки яку займає труба та площі земельної ділянки, яка необхідна ля обслуговування зазначеної труби), не надано доказів даних щодо розташування такої ділянки на місцевості, що позбавляє можливості суд встановити істотні умови договору про встановлення сервітуту.

В зв'язку з наведеним, в задоволенні зустрічних позовних вимог Садового товариства «Університет» належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст. 5,71,75, 80 ЦК України (в редакції 1963 року), Законом України «Про власність», ст.ст. 23, 316, 319, 359, 401-404 ЦК України, ст.ст. 90, 98, 100 ЗК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Садового Товариства «Університет», третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, визнання незаконною бездіяльність, усунення порушень прав власника, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування збитків, відшкодування завданої моральної шкоди - відмовити.

В задоволенні позовних вимог Садового Товариства «Університет» до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Стягнути з Садового товариства «Університет» на користь держави судові витрати в сумі 114,70 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Д.І. Городецький