Справа № 2-226/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И.
18 вересня 2008 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі:
головуючого: судді Чебикіна В.П.
при секретарі: Власенко М.М.
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи житлове комунальне підприємство “Північне”, відділ
громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ
УМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила
право користування житловим приміщенням, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи житлове комунальне підприємство “Північне”,
виконком Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про зміну угоди
найму житлового приміщення та ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи житлове комунальне
підприємство “Північне”, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних
осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про
вселення до квартири та примусове виселення,
В С Т А Н О В И В :
4 червня 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з
позовом до ОСОБА_3, треті особи: житлове комунальне
підприємство “Північне”, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних
осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про
визнання його особою, яка втратила право користування житловим приміщенням,
посилаючись на те, що з осені 2001 року відповідач добровільно пішов з квартири
АДРЕСА_1, на протязі шести років
квартирою не користається, комунальні послуги не сплачує. Він став проживати з
іншою жінкою ОСОБА_5 за місцем її проживання в будинку АДРЕСА_2, в 2004 році у них народився син. Всі
свої особисті речі відповідач забрав з собою, спільне майно вони поділили -
відповідач взяв автомобіль, їй залишив телевізор, холодильник та інші речі.
Перешкод в проживанні вона йому не чинила. Просить визнати відповідача особою,
яка втратила право на користування житловою площею в спірній квартирі та зняти
його з реєстрації.
17 вересня 2007 року ОСОБА_3звернувся з позовом до
ОСОБА_2, треті особи: житлове комунальне підприємство
“Північне”, виконком Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про
зміну угоди найму житлового приміщення; 14 жовтня 2007 року - до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи житлове комунальне
підприємство “Північне”, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних
осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про
вселення до квартири та примусове виселення. На обгрунтування своїх позовних
вимог послався на те, що до серпня 2007 року проживав в спірній квартирі,
приймав участь в витратах на її утримання, в квартирі знаходяться його речі. З
21 серпня 2007 року колишня дружина чинить йому перепони в проживанні, замінила
замки, в квартирі проживає її співмешканець ОСОБА_4. Просить вселити його в
квартиру, змінити умови договору найму житлового приміщення, виділивши йому в
користування половину житлової кімнати, та виселити ОСОБА_4 з квартири.
Ухвалою суду від 01 лютого 2008 року позов ОСОБА_2 та позови
ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свій позов підтримала в повному
обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та доповнила, що в 2006 році
ОСОБА_3 після розірвання шлюбу хотів знятися з реєстрації в добровільному
порядку. Для цього він 06.11.2006 року знявся з військового обліку, вони разом
подали до виконкому заяву про зміну умов договору найму квартири в зв'язку зі
зміною колишнім чоловіком місця проживання для переоформлення особистого
рахунку на квартиру на її ім'я, за його проханням вона в 2006 році перевезла в
будинок на вул. Братів Трохимових килим та швейну машинку, які давала його
мати, але після того, як ОСОБА_3 стало відомо, що вона звернулася з
позовом до суду, 21 серпня 2007 року він прийшов з кількома чоловіками та своїм
представником вселятися в квартиру, погрожував їй, тому вона, злякавшись,
змінила замки в квартирі. До серпня 2007 року він ніяких претензій ОСОБА_3
на квартиру не заявляв, обміну та приватизацію квартири не пропонував, вона
сама оплачує квартиру, робить в ній ремонт. Позовні вимоги ОСОБА_3 не
визнала, оскільки він втратив право на проживання в квартирі, то він не може
бути вселений в квартиру, ОСОБА_4 в квартирі не проживає.
ОСОБА_3 позов про визнання його особою, яка втратила право на
проживання в квартирі не визнав, свої позовні вимоги підтримав з підстав,
викладених в позовних заявах, та пояснивши додатково, що в будинку АДРЕСА_2 ніколи не проживав і не проживає,
в нього дійсно є син, він його визнав, але з ним не проживає, тимчасово
проживає на пр. Гагаріна в м. Дніпропетровську.
Відповідач ОСОБА_4 позов про виселення не визнав, пояснив, що в
спірній квартирі він не проживає, проживає по договору оренди в квартирі АДРЕСА_3, з ОСОБА_2 знайомий
давно, ще коли вона проживала з ОСОБА_3, він їх і познайомив, знаходиться
в дружніх стосунках з ОСОБА_2, неодноразово бував в спірній квартирі та
знає, що ОСОБА_3 з 2001 року в спірній квартирі не проживає, а проживає на
вул. Братів Трохимових, бо в 2006 році допомагав ОСОБА_2 перевозити туди
деякі речі ОСОБА_3
Представники третіх осіб - ВГІРФО Індустріального РВ ДМУ УМВС України в
Дніпропетровській області, житлове комунальне підприємства “Північне”,
виконком Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, будучи належним
чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до судового засідання не
з'явилися, просили справу розглядати за відсутності їх представників, тому суд
на підставі ст. 169 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за
відсутності представників третіх осіб.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, представника відповідача та
свідків, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі, а позови ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Як встановлено в судовому засіданні квартира АДРЕСА_1 знаходиться на балансі житлового комунального
підприємства “Північне”.
ОСОБА_3 вселився в квартиру 15 листопада 1996 року
на підставі обмінного ордеру № 003378, виданого виконкомом Дніпропетровської
міської ради (а.с. 63 т. 3).
Разом з ОСОБА_3 в квартиру на постійне проживання вселилась та
була там прописана його дружина ОСОБА_2, з якою він перебував в
зареєстрованому шлюбі з 18 березня 1994 року (а.с. 64 т. 3).
Згідно плану вказана квартира складається з однієї житлової кімнати,
площею 18,9 кв.м, коридора, кухні та санвузла ( а.с. 66 т. 3).
28 лютого 2006 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 65 т.
3).
В 2001 року ОСОБА_3добровільно залишив спірну
квартиру та став проживати в будинку АДРЕСА_2 разом з співмешканкою ОСОБА_5, про що свідчить довідка
старшого дільничного інспектора міліції Ленінського РВ ДМУ УМВС України від 15
квітня 2008 року (а.с.107 т. 3), довідка голови квартального комітету № 29 від
02.05.2008 року (а.с.108 т. 3), поштові повідомлення про вручення йому судових
повісток за вказаною адресою 20.08.2007 року та 05.09.2007 року (а.с. 16, 43 т.
1), акти про його не проживання в спірній квартирі, складені за участю
працівників ЖКП “Північне” 20 січня 2007 року, 30 березня 2007 року, 11 травня
2007 року, 31 липня 2008 року (а.с. 67, 68, 69 т. 1, а. с. 67-69 т. 3 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6, батьками
якого записані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (копія актового запису про народження
№ 182, а. с. 98 т. 3).
Про те, що ОСОБА_3 добровільно залишив квартиру, свідчать його
звернення до Індустріально-Самарського об'єднаного районного військового
комісаріату 06.11.2006 року про зняття з його з військового обліку за новим
місцем проживання - будинок АДРЕСА_2 (а.с. 43 т. 3), та до виконкому Індустріальної районної у м.
Дніпропетровську ради 06.11.2006 року разом з ОСОБА_2 про переоформлення
особистого рахунку з його імені на ім'я ОСОБА_2 (а.с.44-45 т.
3).
Про те, що він втратив інтерес до квартири свідчить довідка бюро по
обміну житлових приміщень від 11.03.2008 року № 15, в якій вказано, що ОСОБА_3 не звертався з заявою про пошук варіантів обміну спірної квартири (а.с. 106
т. 3). Ніяких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 намагався обміняти
чи приватизувати квартиру, ним не надано.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що в
спірній квартирі ОСОБА_3 не проживає з 2001 року, його речей в квартирі
немає, ОСОБА_2 не чинила йому перепон в проживанні. Такі ж пояснення надали
суду свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
Суд вважає за можливе прийняти перелічені докази як достовірні
свідчення не проживання ОСОБА_3 з 2001 року в спірній квартирі без
поважної причини, оскільки вони послідовні, несуперечливі, письмові докази
підтверджують пояснення свідків.
Пояснення ОСОБА_3, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11,
ОСОБА_12,ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15 в тій частині, що
ОСОБА_3 до серпня 2007 року проживав в спірній квартирі, ніколи не проживав
і не проживає в будинку АДРЕСА_2,
а тимчасово проживає в будинку АДРЕСА_4, не можуть бути
прийняті судом, оскільки вони суперечливі та спростовуються вищенаведеними
письмовими доказами.
Посилання ОСОБА_3 на те, що в серпні 2007 року ОСОБА_2
замінила замки в квартирі, тим самим створюючи йому перепони в проживанні, не
можуть бути прийняті до уваги, оскільки на серпень 2007 року ОСОБА_3 вже не
проживав в квартирі на протязі шести років, в провадженні суду знаходився позов
про визнання його особою, яка втратила право на проживання в квартирі,
вселятися в квартиру 21 серпня 2007 року він прийшов проти волі позивачки,
привівши разом з собою свідків ОСОБА_10, ОСОБА_13 та представника
ОСОБА_16, що не лише не відновлювало його право на проживання в квартирі,
але й та створювало реальну загрозу для ОСОБА_2, що вимусило її провести
заміну замків. Але й після того, як ОСОБА_2 передала ключі ОСОБА_3 від
нового замка, він продовжує не проживати в квартирі уже більше року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності
наймача або членів його сім'ї в квартирі за ними зберігається житлове
приміщення на протязі шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК України при відсутності особи більше встановлених
строків вона в судовому порядку визнається такою, що втратила право
користування житловим приміщенням.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3був тимчасово
відсутній без поважної причини в квартирі АДРЕСА_1 з 2001 року, тобто більше ніж шість місяців, то він
підлягає визнання особою, яка втратила право на користування житловою площею у
вказаній квартирі, повинен бути знятий з реєстрації та не може бути вселений в
квартиру. З цих же підстав не підлягає задоволенню його позов про зміну умов
договору найму. Крім того, згідно ст. ст. 63, 104 ЖК України не може бути
предметом самостійного договору найму частина житлової кімнати.
Позов про виселення відповідача ОСОБА_4 не підлягає
задоволенню, тому що особа, яка визнана такою, що втратила право на
користування житловою площею, не є належним позивачем по такому позову. Крім
того, відповідач ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі, про що свідчить
договір оренди квартири АДРЕСА_3 від 25.12.2007 року
( а.с. 110-11 т. 3) та пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_7.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.
ст. 63, 71, 72, ч. 1 ст. 104 ЖК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи житлове комунальне підприємство “Північне”, відділ
громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ
УМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила
право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, задовольнити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до
ОСОБА_2, треті особи житлове комунальне підприємство
“Північне”, виконком Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про
зміну угоди найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи житлове комунальне
підприємство “Північне”, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних
осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про
вселення до квартири АДРЕСА_1
та примусове виселення з вказаної квартири відмовити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право
користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних
осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти
ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, з реєстрації в
квартирі АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської
області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання
заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня проголошення
рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів із дня подачі заяви про
апеляційне оскарження або подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня
проголошення рішення.
Суддя В.П.Чебикін