Справа  № 2-138/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

 

 

  08 вересня  2008 року.   Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

 

 у складі:            головуючого  судді  Чебикіна  В.П.,

                            при секретарі   Власенко М.М.

за  участю адвоката                         ОСОБА_1

                

                         

         розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду м.

Дніпропетровська цивільну  справу за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Дубовенко

Вікторія Олегівна “Про визнання угоди частково недійсною, визнання особи

неналежним покупцем, про визнання права власності на квартиру”,-

 

В С Т А Н О В И В :

 

        Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним  позовом до

своєї доньки ОСОБА_3 “Про визнання угоди частково недійсною, визнання

особи неналежним покупцем, про визнання права власності на квартиру”,

посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 придбана для неї і за її  кошти. У своїй позовній заяві

позивачка просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.10.2003 року

частково недійсним, а саме визнати за даною угодою  відповідачку  ОСОБА_3 - неналежним покупцем; визнати її (позивачку) за  вказаним договором купівлі-

продажу - належним покупцем; визнати за нею (позивачкою) право власності на

квартиру АДРЕСА_1.

       В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні

вимоги.

       Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила, що квартира була

придбана на її кошти та для неї, що підтверджується договором завдатку, який

долучено до матеріалів справи, з якого вбачається, що саме вона (відповідачка)

сплатила відповідну суму грошових коштів. Гроші на придбання квартири дав її

теперішній чоловік.

     Третя особа: приватний нотаріус Дубовенко В.О. позов не визнала, пояснила,

що в період підготовки договору і при його підписані  нею неодноразово

проголошувалося хто покупець і продавець спірної квартири.

     Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання

свідків, думку адвоката, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних

підстав.

     В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 , її чоловік

ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 були співвласниками трикімнатної

квартири, розташованої АДРЕСА_2.

     ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 Після його смерті

позивачка разом із сином ОСОБА_5 оформили право на спадщину (1/3 частини)

 за законом. На підставі  договору купівлі-продажу квартири від 12.09.2003 року

позивачка ОСОБА_2 та її син ОСОБА_5 продали вказану трикімнатну

квартиру (а.с.23).

        В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 в обґрунтування своїх

позовних вимог пояснила, що після продажу за 15000 доларів США трикімнатної

квартири, вона одразу ж відкрила депозитний рахунок у відділенні Приватбанку

(“Будинок Губернатора”), поклавши на нього гроші в сумі 7200 доларів США , так

як мала мету у найближчому майбутньому придбати собі за ці кошти житло. Після

деякого часу вона вирішила придбати однокімнатну квартиру, яку їй допоміг

знайти син - ОСОБА_5 19 вересня 2003 року вона особисто передала продавцю

квартири - ОСОБА_6 у якості завдатку 700 доларів США, про що було вказано

у договорі, який був складений її сином. 14 жовтня 2003 року був укладений 

договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений  приватним нотаріусом Дубовенко  В.О. і

вона вважала, що покупцем квартири була саме вона, так як віддала відповідачці

6000 доларів США, не перевіряючи документи даного договору. На той момент вона

(позивачка) знаходилася у передінфарктному стані. 15 жовтня 2003 року у неї

стався інфаркт. Вона (позивачка) вважає, що дійсним покупцем за договором

купівлі-продажу квартири потрібно визнати особу, за кошти якої була придбана

квартира.  Саме такою особою є вона, тому її позов слід задовольнити у повному

обсязі.

       Відповідачка ОСОБА_3 в обґрунтування заперечень  проти  позовних

вимог пояснила, що  придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 планувалося саме для неї. Вона ж

дала завдаток продавцю квартиру у розмірі 300 доларів США. Із довідки

Приватбанку вбачається, що в день оплати завдатку 10.09.2003 року коштів з

рахунку позивачки не знімалося. Далі відповідачка пояснила, що  продаж ОСОБА_2 своєї трикімнатної квартири, ніяк не пов'язаний  з придбанням

однокімнатної квартири,  так як грошей вона (відповідачка) від неї не

отримувала. Гроші на придбання квартири дав її теперішній чоловік. Повної суми

вартості у нього не було, тому він звернувся до Дніпропетровської філії

“Експрес-банку” і отримав кредит на 5000 грн., які були необхідні для повного

розрахунку за квартиру. З урахуванням наведеного, відповідачка просила у позові

відмовити.

        Суд вважає, що в судовому засіданні доводи позивачки в обґрунтування

позовних вимог свого підтвердження не знайшли, виходячи з наступного.

        Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978

року №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може

бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, а

суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання

угоди недійсною та настання у зв'язку з цим певних юридичних наслідків”.

       Судом встановлено, що  спірна квартира придбана за договором купівлі-

продажу від 14 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дубовенко В.

О. Покупцем за вказаним договором виступає ОСОБА_3 (відповідачка), а

продавцем - ОСОБА_7, який  ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (а.с.53).

       Позивачка ОСОБА_2 , приводячи доводи в обґрунтування своїх

позовних вимог, пояснила, що дійсним  покупцем за договором  купівлі-продажу

повинна бути особа, за кошти якої  придбана спірна квартира. Але в правових

позиціях висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду

України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ, зазначено, що

суд визнає угоду дійсною відповідно до ст.58 ЦК України (в редакції 1963 р.) в

тому разі, якщо встановить, що майно придбане  за кошти особи і для неї.

      Суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи

відповідачки в обґрунтування заперечень проти позовних вимог.

      Так, до матеріалів справи долучений  договір завдатку, який надала суду

відповідачка, в якому зазначено адрес квартири і що покупець квартири  -

ОСОБА_3 і що цей договір підписаний нею та продавцем квартири ОСОБА_7. Позивачка з приводу цього документу  надала пояснення, що разом із сином -

свідком по справі ОСОБА_5 була присутня при внесені завдатку, але називає

не ту суму, яка зазначена в договорі, що свідчить про те, що якщо б дійсним

покупцем за договором була б позивачка ОСОБА_2 і давала б гроші в якості

задатку, то знала б дійсну суму завдатку - 300 доларів США , а не 700 доларів

США, як вона пояснює. В судовому засіданні позивачка плояснила , що 19 вересня

2003 року вона особисто передала продавцю квартири - ОСОБА_6 у якості

завдатку 700 доларів, що було вказано у договорі, який був складений її сином,

але  сам договір  вона суду не надала.

         В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 була

присутня у нотаріуса  при оформлені договору купівлі-продажу спірної квартири.

Приватний  нотаріус Дубовенко В.О. позовні вимоги позивачки не визнала і дала

пояснення, що в період підготовки договору і при  підписанні його  нею

неодноразово проголошувалося і роз`яснювалося, хто є покупець, а хто  продавець

спірної квартири.

        Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (син позивачки)

підтвердив той факт, що  йому було відомо, що квартира придбана на сестру,

тобто на ОСОБА_3. Пояснення відповідачки відносно того, що гроші на

придбання квартири дав  їй чоловік підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_8 та кредитним договором банка (а.с.206-208).

         Відповідно до пояснень позивачки, трикімнатна квартира продана за

15000 доларів США. Власниками квартири були: вона, син та чоловік в рівних

частках. Після смерті чоловіка вона відмовилася від спадщини після смерті 

чоловіка на користь сина ОСОБА_5 Таким чином, суд приходе до висновку, що

від продажу квартири позивачці перейшло 5000 доларів США (1/3 частина).

         Таким чином, в судовому засіданні позивачка не довела, що однокімнатна

квартира придбана за її гроші і що вона фактично є покупцем цієї квартири.

         Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні встановлено , що

спірна квартира придбана для відповідачки і за  кошти останньої, тому підстав

для того , щоб вважати договір купівлі-продажу квартири від  14 жовтня 2006

року  частково недійсним та  визнати відповідачку ОСОБА_3 неналежним

покупцем, а позивачку ОСОБА_2- належним покупцем квартири, в судовому

засіданні не встановлено, тобто у позові ОСОБА_2 потрібно відмовити.

          Керуючись ст.ст. 3, 7, 14, 57, 58, 59, 60, 88, 208, 214, 215 ЦПК

України, ст.ст.58, 60   ЦК УРСР (Ред. 1963 р.), Постановою Пленуму Верховного

Суду України від 28 квітня 1978 року №3 “Про судову практику в справах про

визнання угод недійсними”, - суд,

В И Р І Ш И В :

 

           ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_3

про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14 .10.2003 року частково недійсним,

про  визнання за даною угодою ОСОБА_3 неналежним покупцем;

про визнання  її (ОСОБА_2) за договором купівлі-продажу

квартири АДРЕСА_1

від 14.10.2003 року належним покупцем; про визнання за нею (ОСОБА_2) права власності на квартиру АДРЕСА_1 --відмовити.

                    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до

апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом

подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 

Суддя:                       В.П.Чебикін