Справа №592/2316/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв Віктор Борисович
Номер провадження 11-кп/788/63/13 Суддя-доповідач - Безверхий О. М.
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Безверхого О. М.,
суддів - Пархоменко О. М., Забари І. К.,
при секретарі судового засідання - Сисенко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12012200440000231 від 16 грудня 2012 року за апеляційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2013 року відносно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білопілля Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого ,-
з участю учасників кримінального провадження:
прокурора - Кравцової Л.М.
захисника - адвоката ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_5, -
ВСТАНОВИЛА:
До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги : захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5, в яких :
- захисник - адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, не оспорюючи вини обвинуваченого у вчинені злочину та кваліфікації злочину, не погоджується з вироком в частині призначеного покарання та просить вирок суду змінити та відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням терміном на 1 рік, без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами;
- обвинувачений ОСОБА_4 з аналогічних підстав просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання відносно нього та відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням терміном на 1 рік, а в частині застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки вирок суду скасувати;
- потерпіла ОСОБА_5 також не погоджується з вироком суду в частині призначеного покарання та просить змінити вирок суду та призначити обвинуваченому покарання більш м'яке, та відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням терміном на 1 рік, скасувати вирок суду в частині призначеного додаткового покарання та не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортним засобами.
Даним вироком ОСОБА_4 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років 6 місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Питання про долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
В обґрунтування вимог поданих апеляційних скарг:
- захисник - адвокат ОСОБА_3 і обвинувачений ОСОБА_4 . вважають, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, на їх думку судом першої інстанції при призначенні покарання не взяті до уваги такі пом'якшуючі обставини як визнання вини у скоєному, щире каяття, сприяння у розкритті злочину, надання потерпілій першої медичної допомоги після вчинення ДТП, відшкодування потерпілій спричиненої шкоди і відсутність у потерпілої претензій до нього, а також те, що на утриманні у ОСОБА_4 перебуває донька, яка є інвалідом другої групи та хворіє на тяжку хворобу і постійно потребує допомоги батька;
- потерпіла ОСОБА_5 також не погоджується з вироком суду в частині призначеного обвинуваченому покарання, посилається на неврахування судом її прохання щодо звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік, посилається на вищезазначені пом'якшуючі обставини, які не були судом враховані, зокрема й на те, що обвинувачений ОСОБА_4 під час лікування сплатив їй 20000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої шкоди, й добровільно сплатив витрати до державного бюджету за її лікування в лікарні в сумі 8 859 грн. 12 коп.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановив суд, 15 грудня 2012 року близько 16 год. 45 хв. ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ВАЗ - 21102», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пр. Курський в м. Суми у напрямку вул.. Ковпака, біля зупинки громадського транспорту «Авторемзавод» , наближаючись до пішохідного переходу,на якому перебували пішоходи, в порушення вимог Правил дорожнього руху, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка переходила проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_5 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя.
Вислухавши доповідача про суть вироку та поданих апеляцій, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_3 і потерпілу ОСОБА_5, які підтримали свої апеляційні скарги і просили їх задовільнити з наведених підстав, думку прокурора Кравцової Л.М. про законність вироку та залишення його без зміни, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_4, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що вказані апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Висновки суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, та правильність юридичної кваліфікації його дій за ст. 286 ч.2 КК України, у поданих апеляціях не оспорюються.
Однак при прийнятті у вироку рішення про призначення винному кримінального покарання суд першої інстанції не повністю врахував вимоги та положення ст.ст. 65-67, 75 КК України та ст.ст. 370, 374 ч.3, 4 КПК України стосовно обґрунтування й умотивування таких своїх висновків при призначенні покарання.
Так, судом не було враховано те, що вчинений злочин є необережним, а обвинувачений ОСОБА_4 за даними у провадженні характеризується виключно позитивно.
При відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд тільки частково навів, але не врахував повністю й належним чином усіх обставин, які пом'якшують покарання.
Зокрема, суд у вироку тільки зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 проживає з донькою - інвалідом, але при цьому залишив поза увагою те, що вона страждає тяжкою хворобою, перебуває на обліку та постійно лікується стаціонарно в спеціалізованій медичній установі м. Києва, до якої, а також у зворотньому напрямку до м. Суми він вже багаторазово транспортував доньку на власному автомобілі та має таку нагальну необхідність здійснювати це й надалі.
Отже, вищезазначену обставину у сукупності з іншими обставинами, що пом'якшували покарання, фактично судом не було враховано, оскільки при призначенні покарання у виді обмеження волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обвинувачений ОСОБА_4 є позбавленим реальної можливості піклуватися про життя та здоров'я своєї доньки - інваліда з метою надання їй необхідної медичної допомоги.
Також суд не врахував й те, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком відшкодував не тільки заподіяну шкоду потерпілій ОСОБА_5, але й усі витрати лікувальної установи на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, тобто повністю усунув негативні наслідки свого діяння.
Суд, взагалі, не взяв до уваги думку потерпілої ОСОБА_5 та прокурора, що підтримував обвинувачення в суді першої інстанції, які вважали можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, а потерпіла також прохала не призначати обвинуваченому й додаткове покарання.
У ч.2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
На думку колегії суддів обвинувачений ОСОБА_4 не уявляє собою суспільної небезпечності та схильності до неправомірної поведінки і скоєння нових злочинів, а тому може бути виправлений без призначення йому покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного та враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та наведені як у вироку, так і в апеляційній ухвалі обставини, які пом'якшують покарання, колегія суддів убачає підстави для зміни вироку в частині пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 шляхом застосування ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, а також скасування рішення суду про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки з прийняттям свого рішення про незастосування йому такого додаткового покарання.
Керуючись ст.ст. 405, 407- 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 - задовільнити.
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2013 року відносно ОСОБА_4 змінити в частині пом'якшення покарання.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі, з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Також скасувати рішення цього суду у вироку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки з прийняттям рішення суду апеляційної інстанції про не призначення йому альтернативно за санкцією ч.2 ст. 286 КК України такого додаткового покарання.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
СУДДІ:
Безверхий О. М. Пархоменко О. М. Забара І. К.