РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/597/13Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"28" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - Акціонерне товариство Страхова компанія «Просто-страхування», ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_10 у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь різницю між виплаченою сумою страхової виплати та суми, необхідної для ремонту транспортного засобу у розмірі - 1069 грн. 16 коп., величину втрати товарної вартості транспортного засобу - 11 174 грн. 68 коп., суму франшизи - 510 грн. та судові витрати у розмірі 1100 грн. 64 коп., що разом складає 13 854 грн. 48 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником транспортного засобу «MITSUBISHI», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 цивільна відповідальність якого застрахована в порядку передбаченому ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 02 серпня 2012 року з вини ОСОБА_10, якій керував транспортним засобом «Волга-10531», реєстраційний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій автомобілю позивача були спричинені механічні ушкодження: деформація лівої передньої та задньої дверей, заднього лівого крила. У зв'язку з не значними ушкодженнями було оформлено повідомлення про ДТП, що відповідає вимогам Європротоколу, в якому зафіксовано провина відповідача ОСОБА_10, за яким АТ «Просто -страхування» по Полісу № АВ/544767 виплатило позивачу розмір страхового відшкодування - 5830 грн. 68 коп. за вирахуванням розміру франшизи - 510 грн. Згідно висновку №175 експертного автотоварознавського дослідження вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складених колісного транспортного засобу позивача на дату виконання досліджень склала - 18074 грн. 52 коп., величина втрати товарної вартості склала - 11174 грн. 68 коп., вартість відновлювального ремонту - 6899 грн. 84 коп. Враховуючи суму страхової виплати отриманої позивачем в розмірі 5830 грн. 68 коп. різниця між сумою збитку, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1069 грн. 16 коп., а оскільки сума страхової виплати зменшилась на суму франшизи то вона теж підлягає стягненню з відповідача. На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 04 березня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 величину втрати товарної вартості транспортного засобу у сумі - 11 174 грн., 68 коп., суму франшизи - 510 грн., судові витрати у розмірі - 3324 грн. 60 коп., що разом складає 13069 грн. 28 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_10, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилковому висновку про доведеність його вини у скоєнні ДТП, Європротокол не є преюдиціальним фактом наявності його вини. На думку апелянта, шкода була завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, що згідно зі ст. 1188 ЦПК України передбачає відповідальність між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки. Суд мав застосувати вимоги ст. ст. 1166, 1187 ЦК України.

Крім того, визначені судом витрати на правову допомогу не відповідають ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки значно перевішує цій розмір компенсації.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позову про величину втрати товарної вартості транспортного засобу у сумі - 11 174 грн., 68 коп., суму франшизи - 510 грн. і відповідності цих вимог закону. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення різниці між дійсною та сплаченою сумою матеріального збитку у розмірі 1069 грн. 16 коп. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки суперечить вимогам закону.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України та вимогам закону.

01 серпня 2012 року відбулося ДТП за участю транспортних засобів «MITSUBISHI», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6 та «Волга - 105312», держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 В результаті порушення водієм транспортного засобу «Волга - 105312» ОСОБА_10 Правил дорожнього руху України, про що свідчить повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.6). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Цивільна відповідальність ОСОБА_10 застрахована в порядку, передбаченому ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ПАТ «Страхова компанія «Просто страхування» (а.с. 68).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №175 від 30.08.2012 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «MITSUBISHI», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 18074, 52 грн., що складається з вартості відновлюваного ремонту - 6899, 84 грн., величини втрати товарної вартості автомобіля - 11174, 68 грн. (а.с. 20-30).

За заявою ОСОБА_6 їй виплачено у зв'язку страховиком ПАТ «Страхова компанія «Просто страхування» страхове відшкодування відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 5830 грн. 68 коп. (вартість відновлюваного ремонту за мінусом франшизи).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV від 1 липня 2004 р., який набрав чинності з 01 липня 2005 р. передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує, у встановленому цим Законом порядку, оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, обов'язок з відшкодування завданої страхувальником третій особі майнової шкоди покладається на страховика в межах прямої дійсної шкоди, але не більше встановленого законом та (або) договором ліміту відповідальності.

Вказаним Законом також визначений порядок нарахування, обчислення та сплати страховиком страхових платежів, при цьому відшкодуванню підлягають тільки ті витрати, які зазначені у ст. 29 вказаного Закону, крім франшизи та шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. 12.1 ст. 12, п. 32.7 ст. 32 Закону).

Таким чином страхове відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи, яка підлягає відшкодуванню потерпілому за рахунок винної у скоєнні ДТП особи, також не підлягає відшкодуванню страховиком шкода, пов'язана з втратою транспортним засобом товарного вигляду.

З огляду на наведені норми закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_10 510 грн. франшизи та шкоди, пов'язаної з втратою транспортним засобом товарного вигляду у розмірі 11174 грн. 68 коп.

Враховуючи встановлення вини ОСОБА_10, який на час скоєння ДТП керував автомобілем «Волга-105312», держномер НОМЕР_2, зокрема повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду з визнанням своєї вини (а.с.6) з урахуванням вимог ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, суд першої інстанції вважав вимоги позивача стосовно стягнення суми втрати товарної вартості автомобіля законними та обґрунтованими.

З таким висновком місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах права.

Відповідно до п.1 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Пункт 2 цієї статті передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів того, що завдана позивачу шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Доводи апелянта про те що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду не є преюдиціальним фактом наявності його вини колегія суддів вважає неспроможними, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 6 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

З ст.22.1 вказаного Закону вбачається, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому вказаним Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи наведені обставини справи та вимоги закону колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача частини несплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 1069 грн. 16 коп., оскільки це є обов'язком страховика.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.

Отже, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 величину втрати товарної вартості транспортного засобу у сумі - 11 174 грн., 68 коп. та суми франшизи - 510 грн. ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без змін.

Доводи апелянта щодо незгоди з визначеними судом витратами на правову допомогу заслуговують на увагу, оскільки не відповідають положенням ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Статтею 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи 19 вересня 2012 року між Малим приватним підприємством «СБ» в особі директора ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було укладено договір про надання правової допомоги №19/09-12.

Зі змісту зазначеної угоди вбачається, що сума договору визначається з рахунку фактичних витрат на кожному етапі надання послуг виконавцем та складаються з: оплати за складання позовної заяви - 500 грн.; складання правових документів процесуального характеру - 300 грн.; оплати правової допомоги за представництво інтересів під час розгляду справи за кожне судове засідання у суду першої інстанції - 450 грн. (а.с.18).

За дорученням МПП «СБ» юридичну допомогу позивачу надавав юрист МПП «СБ» ОСОБА_13 (а.с. 19).

Згідно з квитанцією ОСОБА_12 сплатила за надання їй правової допомоги МПП «СБ» за договором №19/09-12 - 800 грн. (а.с.125).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, іншою стороною не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що юрист ОСОБА_13 у виконання укладеного між МПП «СБ» та ОСОБА_12 договору про надання юридичної допомоги приймала участь у судових засіданнях з розгляду цивільної справи у суді першої інстанції 15.11.2012 року, 21.01.2013 року, 08.02.2013 року та 01.03.2013 року (а.с. 76, 106, 113, 138-139).

Тривалість судового засідання 15.11.2012 року склала - 13 хвилин, судового засідання 21.01.2013 року - 6 хвилини, судового засідання 08.02.2013 року - 12 хвилин, судового засідання 01.03.2013 року - 1 час 29 хвилин, тобто загальний час участі юриста ОСОБА_13 в судових засіданнях склав - 2 години.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи факт вчинення ОСОБА_13 окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, розмір компенсації витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, за розглядом даної цивільної справи, що підлягає стягненню на користь позивача має складати 1717 грн. 60 коп. (40% від мінімальної заробітної плати - 1147 грн. = 458,80* 2 годину = 917 грн. 60 коп. + 800 грн. (500 грн. за складання позовної заяви та 300 грн. складання правових документів процесуального характеру).

Отже, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції положень вищевказаного закону заслуговує на увагу. Рішення суду в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу , відповідно до вимог п. п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні. Сума витрат на правову допомогу має бути зменшена з 2150 грн. до 1717 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 1,4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 березня 2013 року в частині стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 2150 грн. змінити, зменшити суму стягнення витрат на правову допомогу до 1717 грн. 60 коп.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 березня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді :

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько